Рішення № 33180101, 27.08.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" серпня 2013 р. Справа № 918/1216/13

Суддя Войтюк В.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМІНІК 777"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р"

про стягнення в сумі 53 230 грн. 11 коп.

В засіданні приймали участь представники:

позивача : Карпенко М.Б. дов. від 27.03.2013 р.

відповідача : не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОМІНІК 777" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" 53 230 грн. 11 коп. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки № 98П від 26 вересня 2011 року, 1 720 грн. 50 коп. судового збору та 6 500 грн. на оплату послуг адвоката.

Ухвалою суду від 13 серпня 2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 918/1216/13.

У судовому засіданні 27 серпня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов до суду не подав, явку повноважного представника у судовому засіданні не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.80, 81).

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Домінік 777" (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Арго-Р" (покупець) уклали договір поставки № 98П з протоколом розбіжностей (а.с.8-14).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставляти товари, а Покупець приймає у власність товари згідно зі специфікацією й оплачує їх вартість за ціною, що зазначається в специфікації. В накладних вказується найменування товару його кількість, асортимент і ціна, не більша, ніж у специфікації.

Пунктом 1.3. договору визначено, що право власності та ризик випадкової загибелі товару переходить до покупця з моменту, коли сторони підписали транспортну накладну, що засвідчує те, що товари були отримані покупцем.

За умовами п.10.1. договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2011 року. Строк дії договору автоматично продовжується на термін один рік, якщо за 30 днів до закінчення його строку дії жодна із сторін не повідомить іншу в письмовій формі про свій намір змінити чи припинити його дію.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що одна із сторін заявила про припинення договору, останній вважається продовженим на 2012 та 2013 роки.

Договір підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплено відбитками печаток сторін.

На виконання умов договору позивач згідно видаткових накладних № 135311 від 16.08.2012 p., № 135406 від 16.08.2012 p., № 135407 від 16.08.2012 p., № 135408 від 16.08.2012 p., № 135339 від 16.08.2012 p., № 135398 від 16.08.2012 p., № 147620 від 30.08.2012 p., № 147617 під 30.08.2012 p., № 147614 від 30.08.2012 p., № 147242 від 30.08.2012 p., № 147276 від 30.08.2012 p., № 147286 від 30.08.2012 p., № 147233 від 30.08.2012 p., № 147618 від 30.08.2012 p.. № 155273 від 10.09.2012 p.. № 155276 від 10.09.2012 p., № 155277 від 10.09.2012 p., № 155271 від 10.09.2012 p., № 155270 від 10.09.2012 p., №155285 від 10.09.2012 p., № 155279 від 10.09.2012 p.. № 11040 від 18.01.2013 р., № 51705 від 28.02.2013 p., № 41746 від 20.02.2013 p.. № 67544 від 18.03.2013 p., № 67573 від 18.03.2013 p., № 67599 від 18.03.2013 p., № 67575 від 18.03.2013 p., № 67545 від 18.03.2012 p., № 86799 від 01.04.2013 p., № 86800 від 01.04.2013 p., № 87473 від 01.04.2013 p., № 87881 від 01.04.2013 p., № 87489 від 01.04.2013 p., № 137296 від 15.05.2013 р., № 137793 від 15.05.2013 p., № 137786 від 15.05.2013 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 66 371 грн. 35 коп. (а.с.15-54).

Пунктом 2.1. договору визначено, що покупець проводить оплату з відтермінуванням протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару.

Проте, в порушення умов договору оплата за отриманий від позивача товар відповідачем у повному обсязі не проведена.

Судом встановлено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Арго-Р" станом на день розгляду справи становить 53 230 грн. 11 коп., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків, який підписаний представниками сторін та скріплений відбитками печаток сторін (а.с.82-84).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в матеріалах справи відсутні.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За умовами статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи те, що сума боргу за договором поставки № 98П від 26 вересня 2011 року яка складає 53 230 грн. 11 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми.

Стосовно стягнення 6 500 грн. на оплату послуг адвоката суд зазначає наступне.

У пункті 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Позивачем до позовної заяви не долучено жодних вище перелічених доказів щодо надання адвокатом відповідних послуг позивачу по даній справі, а відтак господарський суд не вбачає правових підстав для покладення на відповідача відшкодування витрат, понесених на оплату послуг адвоката в сумі 6 500 грн.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 , ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" (33000, м.Рівне, вул.Дворецька, 93, ЄДРПОУ 31299420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінік 777" (21007, м.Вінниця, вул.Фрунзе,4, ЄДРПОУ 34625668) 53 230 грн. 11 коп. боргу, 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29 серпня 2013 року.

Суддя Войтюк В.Р.