Постанова № 33179996, 28.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.08.2013 р. справа №908/1209/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А.,суддівКолядко Т.М., Принцевської Н.М.за участю представників сторін: від позивача:не з'явився, від відповідача: від третьої особи:Позднякова А.Ю.- за дов., не з'явився, розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Роджерс" м.Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької областівід18.07.2013р. у справі№ 908/1209/13 (суддя Азізбекян Т.А.)за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Роджерс" м.Запоріжжя до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачакомунальної установи "Обласна інфекційна клінічна лікарня" м.Запоріжжя Запорізької обласної ради м.Запоріжжяпровизнання договору продовженимРішенням господарського суду Запорізької області від 18.07.2013р. у справі №908/1209/13 у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Роджерс" м.Запоріжжя про визнання продовженим договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що знаходиться на балансі КУ "Запорізька інфекційна клінічна лікарня" від 30.03.2010р. - відмовлено.

Позивач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що листи відповідача №169 від 21.02.2-13 року та №177 від 22.02.2013 року не є запереченнями наймодавця в розумінні ст.764 ЦК України, як і не є заявою сторони про припинення або зміну умов договору оренду, про яку йдеться в ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Тому, приймаючи до уваги своєчасне звернення позивача до орендодавця з приводу продовження договірних відносин, належне виконання орендарем своїх зобов'язань, апелянт вважає, що відповідач повинен був виконати вимоги Порядку передачі в оренду нерухомого майна, затвердженого рішенням Запорізької обласної ради від 24.11.2011 року №26, в частині звернення до виконавчого органу обласної ради з листом-клопотанням і з копією звернення орендаря, оскільки, на думку скаржника, лише належний орган вправі вирішувати питання продовження чи відмови від продовження терміну дії договору.

У відзиві на апеляційну скаргу від 22.08.2013 року №2964/01-17 представник третьої особи просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на припинення дії спірного договору оренди у зв'язку з закінченням терміну його дії.

Позивач та третя особа не скористалися наданим правом щодо участі в судовому засіданні, незважаючи на їх належне повідомлення про час та місце судового розгляду.

В судовому засіданні відповідач не заперечував проти розгляду скарги за відсутності позивача та третьої особи, а тому, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням строків, передбачених ст.102 цього Кодексу, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами у відсутності не з'явившихся учасників судового процесу.

Представником відповідача як у відзиві на апеляційну скаргу №02-48/7805/13 від 28.08.2013 рок, так і під час судового засідання підтримано вищевказану правову позицію третьої особи, яка полягає в залишенні апеляційної скарги без задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.03.2010р. між комунальною установою "Обласна інфекційна клінічна лікарня" (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Роджерс" (Орендар) укладений договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що знаходиться на балансі КУ "Обласна інфекційна клінічна лікарня", за умовами якого (п. п. 1.1., 1.2.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області: нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, б. Гвардійський, б. 142, загальною площею 23,56 кв. м.

Згідно п. 1.3 договору, приміщення використовується для розміщення аптечного пункту, який реалізує готові ліки.

Відповідно до п. 2.1 Договору, вступ Орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 30.03.2010 р. по 28.03.2013 р. включно.

Пунктом 10.5. договору сторони погодили, що за місяць до закінчення дії договору сторони повинні письмово визначитись щодо продовження або припинення договору. Якщо сторони мають намір продовжити дію договору на новий строк, Орендодавець після попереднього погодження з відповідним структурним підрозділом облдержадміністрації, якому він функціонально підвідомчий, звертається до виконавчого апарату обласної ради для отримання дозволу на продовження договору оренди на новий строк. Відсутність відповідного дозволу бути орендодавцем на новий термін припиняє дію договору після закінчення терміну його дії.

Факт передачі в оренду спірного нежитлового приміщення підтверджується Актом приймання-передачі (Додаток № 3 до Договору).

Листом від 12.02.2013р. вих. № 21 ТОВ "Роджерс" звернулося до відповідача з проханням продовжити договір оренди нерухомого майна від 30.03.2010р. на тих самих умовах на той самий строк (а.с.15).

Листами від 21.02.13р. № 169 та від 22.02.2013 року №177 відповідач повідомив позивача про те, що строк дії договору оренди спливає 28.03.2013 року та просив в термін до 06.04.2013 року надати підписаний акт приймання-передачі звільненого орендованого майна (а.с.18). Крім того, у листі від 04.03.2013 №208, відповідач вказав про відсутність наміру продовжувати договір на новий строк, зазначивши про те, що його повноваження як орендодавця закінчуються 28.03.2013 року (а.с.20).

В свою чергу позивача, листами від 26.02.2013 року та 19.03.2013 року звертався до відповідача з пропозицією щодо продовження договірних відносив, вказуючи на необхідність звернення відповідача як орендодавця до виконавчого органну обласної ради з цього приводу.

Листом від 25.03.2013 року позивач направив як третій особі, так і відповідачу лист з проектом додаткової угоди до спірного договору, в якому просив продовжити дію договору оренди на той же строк та на тих же умовах (а.с.26).

За таких обставин, позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про визнання договору оренди від 30.03.2010р. продовженим, нормативно обґрунтовуючи його посиланнями на ст.ст. 9, 19, 58 Конституції України, ст.ст. 179, 181, 184, 187, 188, п. 6 ст. 283, 287 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 5, 777 Цивільного кодексу України, ст.ст. 7, 9, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами не були дотримані вимоги Порядку передачі в оренду нерухомого майна, затвердженого рішенням № 26 від 24.11.2011р., в частині продовження дії спірного договору; орендодавець у встановленому законом порядку попередив орендаря про закінчення договору і необхідність повернення приміщення, подальша оренда якого не є можливою, в зв'язку з чим підстави для примусу орендодавця до продовження строку дії договору відсутні. Крім того, на думку суду першої інстанції, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає ст.16 ЦК України та ст. 20 ГК України

З висновком щодо відмови в задоволенні позову колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується, з огляду на наступне.

З позовної заяви вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Роджерс" м.Запоріжжя звернулося до господарського суду з вимогою про визнання договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що знаходиться на балансі КУ "Запорізька інфекційна клінічна лікарня" від 30.03.2010р., продовженим.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, такі як: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частина 2 ст. 20 ГК України передбачає, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Вказані норми не передбачають такого способу захисту прав, як визнання договору продовженим.

Таким чином, заявлена позовна вимога про визнання договору оренди продовженим не може бути предметом позову, оскільки вона спрямована на встановлення наявності чи відсутності факту продовження існування між сторонами орендних правовідносин як юридичного факту, в той час як чинне законодавство не передбачає такого способу захисту, та вказана вимога не є матеріально-правовою чи немайновою вимогою позивача, на підставі якої господарський суд приймає рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявлений позов про визнання договору оренди продовженим задоволенню не підлягає з огляду на помилково обраний спосіб захисту суб`єктивного права.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 18.07.2013р. у справі №908/1209/13.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 18.07.2013р. у справі №908/1209/13 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Роджерс" м.Запоріжжя - залишити без задоволення.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Н.М.Принцевська

Надруковано: 6 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 третій особі

4. у справу

5 ДАГС

6. ГСЗО