Рішення № 33179863, 12.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10485/13 12.08.13За позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця»

до Державного агентства резерву України

про стягнення 137 876,36 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Яблонський Ю.А. - за дов. № 610 від 01.01.2013р.

Пащук В.В. - за дов. № 15 від 01.01.2013р.

Від відповідача Михайлюк А.З - за дов. № 1337/0/4-13 від 03.04.2013р.

Обставини справи:

Позивач - Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного агентства резерву України про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 137 876,36 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором №ПР/НР-03-01/НЮ-1744дч від 07.05.2013р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.06.2013 порушено провадження у справі №910/10485/13 та призначено розгляд справи на 19.06.2013.

У судовому засіданні 19.06.2013 було оголошено перерву до 24.07.2013.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 24.07.2013 справу №910/10485/13 було передано в провадження судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2013 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу №910/10485/13 до свого провадження та призначила до розгляду на 12.08.2013.

У зв'язку з виходом судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 справу №910/10485/13 було передано в провадження судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/10485/13 до свого провадження.

Представники позивача у судове засіданні 12.08.2013 з'явилися, надали пояснення по справі та повністю підтримали вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засіданні 12.08.2013 з'явився, надав пояснення по справі, відповідно до яких просив у позові відмовити повністю.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97р. №02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/10485/13.

В судовому засіданні 12.08.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2003 року між Державним підприємством «Придніпровська залізниця» (далі - Зберігач) та Державним комітетом України з державного матеріального резерву (далі - Комітет) було укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №ПР/НР-03-01/НЮ-1744дч (далі - Договір).

Відповідно до умов договору (п. 1.2) Комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності (далі - Цінності) згідно з затвердженою номенклатурою у кількості та за вартістю згідно з тактом форми №1. Передбачені договором форми актів затверджуються Комітетом.

Відшкодування витрат за зберігання Цінностей визначається згідно щорічно

погодженого Комітетом зведеного кошторису витрат Зберігача, який здійснює відповідальне зберігання цих Цінностей мобілізаційного резерву (п. 4.1 Договору).

Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що Зберігач надає Комітетові щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним, звіти про фактичні витрати за зберігання Цінностей, що підтверджуються актом звірки взаєморозрахунків на утримання Цінностей мобілізаційного резерву за встановленою формою.

Оплата робіт із закладення (поставки) цінностей до мобілізаційного резерву проводиться безпосередньо після отримання Комітетом акта форми № 1 (п. 4.5 Договору).

Згідно п. 7.3 Договору він набирає чинності з моменту підписання та діє протягом усього терміну зберігання Цінностей матеріального резерву.

11.01.2011 між сторонами Договору було підписано додаткову угоду №ПР/НР-03-01/НЮ-1744дч до Договору, відповідно до якої визначено, що стороною за Договором є Державне агентство резерву України, яке відповідно до п. 5 Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» правонаступником Державного комітету України з державного матеріального резерву.

На виконання умов Договору та враховуючи п. З ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв» Позивач надавав Відповідачу послуги щодо зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на складських приміщенні, майданчиках Позивача.

Згідно п. 3.1 Договору Відповідач зобов'язувався відшкодувати Позивачу витрати на зберігання цінностей згідно з погодженим зведеним кошторисом витрат між Зберігачем та Комітетом у межах асигнувань, передбачених на цілі.

Як зазначає Позивач у позовній заяві, загальна сума відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у відповідального зберігача по ДП «Придніпровська залізниця» на 2012 рік становить 348 454,92 грн. в т.ч. 58 075,82 грн. ПДВ, що підтверджується затвердженим кошторисом витрат на зберігання матеріальних цінностей на 2012 рік.

Пунктом 4.4. Договору сторони погодили, що відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) Зберігачу за зберігання Цінностей мобілізаційного резерву Комітет здійснює в межах, визначених підписаними актами взаєморозрахунків фактичних витрат у відповідності до п.4.3. цього договору, не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним кварталом.

Відповідно до підписаного повноважними представниками сторін акту виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по ДП «Придніпровська залізниця» за 4 -й квартал 2012 року Позивач надав Відповідачу послуги на загальну суму 62 031,70 грн., в тому числі 10 338,61 грн. ПДВ (копія міститься в матеріалах справи).

Однак, за твердженням Позивача Відповідач порушив умови Договору та не оплатив зазначені послуги, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за 2012 рік у розмірі 62 031,70 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 05.12.2012 за № М-378/ДСК на адресу Відповідача Позивач направив кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у відповідального зберігача ДП «Придніпровська залізниця» на 2013 рік, що підтверджується розносною книгою номенклатурою № 285 ф. 33 (копія міститься в матеріалах справи).

Враховуючи п. 3.4 Договору Відповідач зобов'язаний повернути Зберігачу погоджений, або зауваженнями, кошторис витрат на зберігання Цінностей протягом 30 днів моменту його отримання. Однак, Відповідач залишив кошторис без належного реагування.

18.04.2013 Позивач направив на адресу Відповідача звіти про фактичні витрати ДП «Придніпровська залізниця» за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційної», резерву за 1 квартал 2013 року, акт звірки взаєморозрахунків за 1 квартал 2013 року відповідно пояснювальні записки та акт виконаних робіт за 1 квартал 2013 року, що підтверджується реєстром №и48 від 18.04.2013, форма №41 (копія міститься у справі).

Проте, Відповідач ніяким чином не відреагував.

Крім того, зі слів позивача, 17.06.2013 (же після відкриття провадження по справі) між сторонами Договору було підписано додаткову угоду № 1 до Договору.

Так, пунктом 1 додаткової угоди передбачено, що сторони погоджують річний розмір коштів на відшкодування витрат зберігача на утримання матеріальних цінності мобілізаційного резерву в межах кошторису на 2013 рік в сумі 422 581,16 грн., в тому числі ПДВ- 70 430,19 грн.

Згодом Відповідачем було погоджено кошторис витрат і зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у відповідального зберігач ДП «Придніпровська залізниця» на 2013 рік та акт виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по ДП «Придніпровська залізниця» за 1-й квартал 2013 рок; на суму 75 844,66 грн., в тому числі 12640,77 грн.

Отже, за твердженням позивача, станом на 12.08.2013 Відповідачу були надані послуги на загальну суму 137 876,36 грн., що підтверджується погодженими актами виконаних робіт за квартал 2012 року на загальну суму 62031,70 грн., у т. ч. ПДВ - 10 338,61 ГРН та за 1-й квартал 201 року на загальну суму 75844,66 грн., в тому числі 12 640,77 грн., які відповідачем так і не були оплачені.

07.05.2013 Відповідач у листі №НЗЕ-9/662 повідомив Позивача що у зв'язку із відсутністю бюджетних асигнувань не має можливості розрахуватися за надані послуги. А відтак, зважаючи лист надісланий Позивачем Відповідач фактично визнав заборгованість.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний матеріальний резерв» державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Як визначено ст. 2 цього закону, відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву є зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Ст. 4 закону передбачено, що державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади. який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України.

Управління державним резервом здійснює Державне агентство резерву України. яке, як було зазначено вище, є правонаступником Державного комітету України з державного матеріального резерву.

Згідно з Положенням про Державне агентство резерву України (Держрезерв), яке затверджено Указом Президента України від 13.04.2011 № 463/2011, основними завданнями Держрезерву України є реалізація державної політики у сфері державного матеріального резерву та внесення пропозицій щодо її формування

Відповідно до п. 4 та п. 5 «Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1129 від 08.10.1997 на підприємствах, в установах і організаціях, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, розміщення матеріальних цінностей забезпечується Держрезервом, виходячи з критеріїв економічної доцільності, наявності у цих зберігачів необхідних для зберігання продукції умов, доцільності територіального розташування зберігачів тощо.

Поставка і закладення матеріальних цінностей до державного резерву здійснюється відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України номенклатури і норм їх накопичення у державному резерві та мобілізаційних завдань у порядку створення, поповнення, освіження, заміни запасів матеріальних цінностей державного резерву та повернення тимчасово позичених матеріальних цінностей.

Згідно зі ст. 12 ЗУ «Про державний матеріальний резерв» державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватись лише за рішенням Кабінету Міністрів України. Згідно Постанови КМУ № 100-03 від 29.01.1998 «Положення про особливості формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями мобрезерву», Положення про мобілізаційний резерв, затвердженого постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 29.09.1969 (має гриф «таємно») - мобілізаційний резерв матеріальних цінностей створюється підприємствами в мирний час відповідно до встановлених мобілізаційних завдань. Норми накопичення матеріальних цінностей встановлюється за номенклатурами та обсягами, визначеними міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади.

Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами. Отже, підприємства зберігають матеріальні цінності мобілізаційного резерву на основі мобілізаційного завдання, яке доводиться до підприємства.

Як нормами Закону України «Про державний матеріальний резерв» та і постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про державний матеріальний резерв передбачено відшкодування підприємствам, установам і організаціям, що виконую відповідальне зберігання, фактичних витрат, пов'язаних з таким зберіганням. Відповідно до зазначеної норми та п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002р. №532, таке відшкодування здійснюється на підставі договору, укладеного лі, Держрезервом України і відповідальним зберігачем за встановленою формою, рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених, законодавством.

Стаття 7 Закону України «Про державний матеріальний резерв» передбачає обов'язковість фінансування витрат на утримання і розвиток системи державного резерву як за рахунок коштів державного бюджету та коштів, одержаних від допоміжної фінансово-господарської діяльності підприємств, установ і організацій системи державного резерву, так і за рахунок коштів, одержаних від реалізації матеріальних цінностей державного резерву в порядку освіження, позичання та розбронювання.

В свою чергу п. 1 ст. 8 Закону України «Про державний матеріальний резерв» передбачено відшкодування усіх витрат відповідальних зберігачів.

Посилання Відповідача на відсутність фактичних надходжень спеціального фонду бюджету та посилання на те, що зобов'язання, взяті без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України та законом України «Про державний бюджет України», не вважаються бюджетним зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів, як на поважну підстав} невиконання своїх зобов'язань за Договором є такими що не можуть бути підставою для звільнення від виконання зобов'язань за вказаним договором і відповідальності за таке невиконання (зазначеної позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 13.10.2009 року і справі № 21-348во09).

Так, загальні положення цивільного законодавства (ст. 525, 526 ЦК України) поширюються також на всі договори, навіть за відсутності спеціального законодавства.

Уклавши договір, незалежно від його правової природи, сторони зв'язані умовами його виконання, а право сторони на отримання виконання згідно договору підлягає захисту судом відповідної юрисдикції.

Верховний Суд України у Постанові від 13.10.2009 року по справі № 21-348во09, по якій предметом розгляду справи було стягнення заборгованості, вказав, що відсутність коштів для належного виконання грошового зобов'язання не може бути визнана обставиною, що звільняє від відповідальності (форс-мажорною обставиною), незалежно від підстав її виникнення.

Окрім того, ст. 625 ЦК України наголошує на тому, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Таким чином, обставини, які звільняють Відповідача від цивільно-правової відповідальності, відсутні.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Щодо стягнення з відповідача судового збору потрібно зазначити наступне.

Розміри мінімальної заробітної плати на 2013 рік затверджено Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 р. № 5515-VI.

Так, відповідно з 01.01.2013р. по 01.11.2013р. розмір мінімальної заробітної плати становить 1 147,00 грн.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Зважаючи на те, що сума позову складає 137 876,36 грн. позивач повинен був оплатити судовий збір у розмірі - 2 відсотки ціни позову, а це становить 2 757,53 грн., тоді як відповідно до платіжного доручення №15604 від 23.05.2013р. ним було оплачено судовий збір у розмірі 2757,60 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову стягнення судового збору покладається на відповідача, крім того, надлишково плачена позивачем сума судового збору у розмірі 0,07 грн. підлягає поверненню позивачу.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, п/р №35224009004115 Державне казначейство України, код ЄДРПОУ 37472392, МФО 820172), а у разі відсутності грошових коштів -з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108, п/р 26006000012 в ДФ АБ «Експрес-Банк», МФО 306964, код ЄДРПОУ 01073828) заборгованості за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №ПР/НР-03-01/НЮ-1744дч від 07.05.2003р. у розмірі 137 876,36 грн.

3. Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, п/р №35224009004115 Державне казначейство України, код ЄДРПОУ 37472392, МФО 820172), а у разі відсутності грошових коштів -з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108, п/р 26006000012 в ДФ АБ «Експрес-Банк», МФО 306964, код ЄДРПОУ 01073828) 2 757,53 грн. - судового збору.

4. Повернути Державному підприємству «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108, п/р 26006000012 в ДФ АБ «Експрес-Банк», МФО 306964, код ЄДРПОУ 01073828) з Державного бюджету України надлишково сплаченого судового збору у розмірі 0,07 грн.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Дата складення повного рішення 16.08.2013р.

Суддя А.В.Митрохіна