Рішення № 33179842, 20.08.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.08.2013 Справа № 905/4043/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Нестеренко Ю.С.

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м.Горлівка, Донецька область

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Горлівка, Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 9451,85грн., пені у сумі 9451,85грн., 3% річних у розмірі 135,27грн. та інфляційних нарахувань у сумі 11,03грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Гладких І.Ф. - яка діє на підставі довіреності №06/4823 від 16.04.2013р.

від відповідача: ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності від 22.05.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Горлівськтепломережа», м.Горлівка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Горлівка, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 9451,85грн., пені у сумі 9451,85грн., 3% річних у розмірі 135,27грн. та інфляційних нарахувань у сумі 11,03грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №2613 від 01.12.2011р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати послуг за постачання теплової енергії, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в розмірі 9451,85грн., що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

На підтвердження викладених обставин Позивач надав копії: рішення господарського суду по справі №5006/20/18пд/2012 від 25.06.12р за яким укладено договір поставки теплової енергії №2613 від 01.12.2011р., актів на включення опалення від 15.10.2011р. та від 15.10.2012р., платіжних вимог-доручень, рішення Горлівської міської ради від 04.04.12р. та від 03.04.13р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, ст.1, 54 Господарського процесуального кодексу України.

В процесі розгляду справи позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надана заява №06/9999 від 23.07.2013р. у якій позивач уточнив суму боргу та просив стягнути заборгованість у розмірі 7951,85грн., у зв'язку з частковою оплатою відповідачем боргу у сумі 1500грн., про що свідчить квитанція від 25.06.2013р.,копія якої наявна у матеріалах справи.

Заявою №06/10970 від 19.08.2013р., що подана в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач повідомив суд про часткову оплату відповідачем основного боргу у сумі 2000грн. (квитанція від 01.08.2013р.) та просив стягнути з відповідача 5951,85грн. - основного боргу, пені - 9451,85грн., 3% річних - 135,27грн., суму інфляційних нарахувань - 11,03грн.

Отже суд приймає до розгляду позовні вимоги, що викладені в заяві №06/10970 від 19.08.2013р. як остаточні.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, що надана до суду 15.08.13р., проти позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Проте в судовому засіданні, що відбулося 20.08.13р. визнав суму основного боргу, однак проти позовних вимог в частині стягнення пені заперечував та просив суд зменшити або ліквідувати розмір пені у зв'язку з тяжким фінансовим становищем.

Ухвалою господарського суду від 24.07.13р., у відповідності до ст.69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи продовжувався строком на 15 днів до 20.08.13р.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив :

Як встановлено рішенням господарського суду Донецької області по справі №5006/20/18пд/2012 від 25.06.12р. відповідач є споживачем теплової енергії, що постачається позивачем на об'єкт відповідача, за адресою АДРЕСА_2 яким він володіє на підставі договору оренди від 23.03.10р., на протязі усього строку дії договору оренди.

За змістом ст.35 ГПК Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За вищенаведеним рішенням господарського суду між Позивачем та Відповідачем було укладено договір на постачання теплової енергії №2613 від 01.12.11р. (надалі Договір). Відповідно до зазначеного рішення суду Договір є укладеним в день набрання чинності рішення господарського суду.

Умовами п.1.1. Договору встановлено, що Постачальник (позивач) бере на себе зобов'язання поставляти Споживачеві (відповідачу) теплову енергію за встановленими тарифами в строки, які передбачені договором.

Теплова енергія поставляється Споживачеві для теплопопостачання вбудованого у житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 нежитлового приміщення, загальною площею 45,90кв.м., з максимальною тепловою навантаженістю на: опалення 0,003 Гкал/год, згідно додаткам №1.

Згідно п.1.2. Договору дати початку та закінчення опалювального періоду встановлюються органами місцевого самоврядування і не можуть бути змінені сторонами.

За приписами п.1.5. договору виконання Постачальником зобов'язань по даному договору підтверджується актами включення опалення житлових будинків, у які вбудовані нежитлові приміщення Споживача, які підписані Постачальником і підприємством, на утриманні якого знаходяться вказані житлові будинки, рішеннями органів місцевого самоврядування про закінчення опалювального сезону.

Відповідно до п.5.1.Договору споживач оплачує відпущену теплову енергію за опалення загальної площі 45,90 м.кв. по тарифу 28,63 грн. за 1м.кв в місяць, сума оплати в місяць 1314,12грн., крім того ПДВ 20% в сумі 262,82 грн., а всього 1576,94 грн.

Пунктом 5.4. Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Як зазначено у п.5.5. Договору оплату за теплову енергію Споживач здійснює до початку розрахункового місяця, згідно платіжній вимозі-дорученню, яка виставлена Постачальником на протязі 10 днів з моменту отримання.

Згідно п.5.6. Договору платіжна вимога-доручення Постачальника вважається пред'явленою Споживачу з моменту вручення її Споживачу, керівнику, відповідальному представнику, бухгалтеру (казначею) відповідальному за діловодство Споживача. У випадку неможливості вручення особисто - з моменту відправлення поштою заказним листом за юридичною адресою, яка вказана в договорі, з урахуванням строку поштового перебігу.

Відповідно до п.5.7. договору у платіжних дорученнях Споживач повинен обов'язково вказати номер договору, дату його підписання і призначення платежу. За наявності у Споживача заборгованості за теплову енергію, яка спожита в минулі періоди, Постачальник зараховує кошти, які надійшли від Споживача в рахунок погашення даної заборгованості, незалежно від призначення платежу, вказаного в платіжному дорученні.

Відповідно п.8.3. Договору за весь період несвоєчасної оплати теплової енергії Споживач сплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше 100% загальної суми боргу.

За вимогами п.8.4. Договору при прострочці оплати теплової енергії Споживач за вимогою Постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три процента річних від простроченої суми.

Строк дії даного Договору встановлено до 16.03.2013р., а в частині розрахунків за спожиту теплову енергію - до їх повного проведення.

Закінчення дії договору не звільняє Споживача від зобов'язання повної оплати спожитої теплової енергії. (п.10.2. договору).

Після закінчення строку дії договору, договір автоматично продовжується на кожний наступний такий самий період (п.10.3. договору).

Доказів припинення дії Договору сторонами до матеріалів справи не надано, отже суд вважає, що спірний Договір є пролонгованим на такий самий період та є діючим.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенні з огляду на наступне:

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Як встановлено матеріалами справи позивачем на адресу відповідача постачалась теплова енергія, що підтверджується актами на включення опалення від 15.10.2011р. та від 15.10.2012р.

Рішеннями виконавчого комітету Горлівської міської ради №313 від 04.04.2012р. та №307 від 03.04.2013р. встановлені терміни закінчення опалювальних сезонів на 2011-2012років та 2012-2013 років відповідно до квітня 2012 року та квітня 2013 року.

У відповідності до п.5.5. Договору відповідачу щомісяця надсилалися поштою платіжні вимоги доручення №2613 від 16.10.12р., 02.11.12р., 05.12.12р., 08.01.13р, 01.02.13р., 01.03.13р., 03.04.13р. для оплати отриманої теплової енергії. Доказом направлення відповідачу зазначених платіжних вимог-доручень є реєстри рекомендованої кореспонденції за відповідні місяці.

Відповідач, в порушення умов договору, отримані послуги сплачував частково та несвоєчасно.

Отже предметом позовних вимог позивача є стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 5951,85 грн. Оскільки позивачем в резолютивній частині позовних вимог не визначено період за який він вимагає стягнути суму боргу, то суд при визначенні періоду виходить з наданого розрахунку суми боргу в якому визначено період з вересня 2012р. по квітень 2013р. Проте в судовому засіданні представник позивача зазначив, що платіжна вимога-доручення №2613 від 19.09.12р., що виставлялась за період з 15.10.2011р. по 15.04.2012р. на суму 8665,95грн. є погашеною.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що за відповідачем наявна сума боргу за отриману теплову енергію у сумі 5951,85грн. за період з жовтня 2012р. по квітень 2013р.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Керуючись вищенаведеною нормою закону та умовами Договору позивачем було здійснено нарахування інфляційних витрат у сумі 11,03грн. та 3% річних у розмірі 135,27грн. та пред`явлено до стягнення зазначені суми.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати, господарський суд перевіривши розрахунок позивача стосовно нарахування 3% річних, приймаючи до уваги межі позовних вимог, дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково у сумі 133,92грн. у зв'язку з допущенням помилки при визначенні періоду нарахування. Щодо стягнення інфляційних нарахувань то суд задовольняє вимоги позивача повністю у сумі 11,03грн.

Керуючись п.8.2. договору позивачем була нарахована пеня на суму боргу за період з 01.10.2012р. по 29.03.2013р. у сумі 9451,85грн. Перевіривши наданий розрахунок суд вважає його вірним, здійсненим у відповідності до вимог Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій».

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми пені суд зазначає наступне:

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, а також те, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач довів суду винятковість випадку, і тому, суд врахувавши фінансовий стан обох сторін вважає за можливе зменшити розмір пені на 35%. Таким чином за розрахунками суду пеня становить 6143,7огрн.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м.Горлівка, Донецька область до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Горлівка, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 5951,85грн., пені у сумі 9451,85грн., 3% річних у розмірі 135,27грн. та інфляційних нарахувань у сумі 11,03грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Горлівка, Донецька область (84647, АДРЕСА_1, індиф.номер. НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» (84601, м.Горлівка, Донецька область, вул.Ак.Павлова, 13, р/р 260022671601 у ПАТ «Міський Комерційний Банк», ЄДРПОУ 03337007, МФО 339339) суму основного боргу у розмірі 5951,85грн., пені у сумі 6143,70 грн., 3% річних у розмірі 133,92грн. та інфляційних нарахувань у сумі 11,03грн.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Горлівка, Донецька область (84647, АДРЕСА_1, індиф.номер. НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» (84601, м.Горлівка, Донецька область, вул.Ак.Павлова, 13, р/р 260022671601 у ПАТ «Міський Комерційний Банк», ЄДРПОУ 03337007, МФО 339339) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1720,50грн.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. У судовому засіданні 20.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення підписано 27.08 .2013р.

Суддя Ю.С. Нестеренко