Рішення № 33179836, 21.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10063/13 21.08.13За позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона - 33»

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Судакевич А.О. - за дов. № 508/9/102-39 від 14.08.2013р.

Від відповідача не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона - 33» про зобов'язання останнього повернути позивачу майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договорами №1/1/1/11 від 20.01.2011р, №11/03/4/11 від 14.03.2011р., №1/7/11 від 01.07.2011р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.05.2013 порушено провадження у справі №910/10063/13 та призначено розгляд справи на 19.06.2013.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.06.2013 розгляд справи було відкладено на 24.07.2013, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 24.07.2013 справу №910/10063/13 було передано в провадження судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2013 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу №910/10063/13 до свого провадження та призначила до розгляду на 12.08.2013.

У зв'язку з виходом судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 справу №910/10063/13 було передано в провадження судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/10063/13 до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.08.2013 розгляд справи було відкладено на 21.08.2013, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 21.08.2013 з'явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судові засідання 19.06.2013 та 12.08.2013 не з'явилися, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 30.05.2013 про порушення провадження у справі №910/10063/13 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подали.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/10063/13.

У судовому засіданні 21.08.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2011 року між Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крона-33" (далі - Виконавець) було укладено договір про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави №1/1 (по реєстрації виконавця) 1/11 (по реєстрації замовника) (далі - Договір -1).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору-1 сторони погодили, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язок зберігати та реалізувати передане йому майно, що перейшло у власність держави. Замовник передає, а Виконавець приймає майно, що знаходиться на обліку у першого.

Виконавець зобов'язаний прийняти майно за місцем його знаходження згідно з актом опису, оцінки та передачі на реалізацію майна, що перейшло у власність держави (п. 2.2.1 Договору-1).

При виконанні цього договору Замовник зобов'язаний, зокрема, видавати за необхідності доручення, листи та довіреності на проведення робіт, пов'язаних із документальним оформленням реалізації майна, в свою чергу Виконавець зобов'язаний здійснювати реалізацію майна відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 року №1340 «Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, та, розпорядження ним» за цінами, не нижчими від визначених у акті опису, оцінки та передачі на реалізацію майна, що перейшло у власність держави (п.п. 2.1.2, 2. 2. 3. Договору-1).

Пунктом 2.2.8 Договору-1 сторони погодили, що Виконавець зобов'язується за вимогою Замовника у визначені ним терміни та за участю уповноважених ним осіб забезпечувати проведення інвентаризації переданого на відповідальне зберігання або реалізацію майна.

Терміни виконання послуг сторони погодили у розділі 3 Договору-1, тоді як порядок розрахунків за реалізоване майно розділом 4 Договору-1.

Пунктом 5.1 Договору-1 сторони погодили, що за надані послуги Виконавець отримує комісійну винагороду, розмір якої визначається окремо за кожним актом опису, оцінки та передачі на реалізацію майна, що перейшло у власність держави, але не більше 20 відсотків суми коштів, отриманих від реалізації майна, незалежно від витрат, понесених Виконавцем при виконанні умов цього договору. Оплата послуг Виконавця здійснюється після реалізації майна шляхом самостійного утримання ним суми визначеної комісійної винагороди (розділ 6 Договору-1).

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та припиняє дію після повного виконання Сторонами своїх обов'язків (п.11.1 Договору-1).

14 березня 2011 року між Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крона-33» (далі - Виконавець) було укладено договір про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави №11/03 (по реєстрації виконавця) 4/11 (по реєстрації замовника) (далі Договір -2)

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору-2 сторони погодили, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язок зберігати та реалізувати передане йому майно, що перейшло у власність держави. Замовник передає, а Виконавець приймає майно, що знаходиться на обліку у першого.

Виконавець зобов'язаний прийняти майно за місцем його знаходження згідно з актом опису, оцінки та передачі на реалізацію майна, що перейшло у власність держави (п. 2.2.1 Договору-2).

При виконанні цього договору Замовник зобов'язаний, зокрема, видавати за необхідності доручення, листи та довіреності на проведення робіт, пов'язаних із документальним оформленням реалізації майна, в свою чергу Виконавець зобов'язаний здійснювати реалізацію майна відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 року №1340 «Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, та, розпорядження ним» за цінами, не нижчими від визначених у акті опису, оцінки та передачі на реалізацію майна, що перейшло у власність держави (п.п. 2.1.2, 2. 2. 3. Договору-2).

Пунктом 2.2.8 Договору-2 сторони погодили, що Виконавець зобов'язується за вимогою Замовника у визначені ним терміни та за участю уповноважених ним осіб забезпечувати проведення інвентаризації переданого на відповідальне зберігання або реалізацію майна.

Терміни виконання послуг сторони погодили у розділі 3 Договору-2, тоді як порядок розрахунків за реалізоване майно розділом 4 Договору-2.

Пунктом 5.1 Договору-2 сторони погодили, що за надані послуги Виконавець отримує комісійну винагороду, розмір якої визначається окремо за кожним актом опису, оцінки та передачі на реалізацію майна, що перейшло у власність держави, але не більше 20 відсотків суми коштів, отриманих від реалізації майна, незалежно від витрат, понесених Виконавцем при виконанні умов цього договору. Оплата послуг Виконавця здійснюється після реалізації майна шляхом самостійного утримання ним суми визначеної комісійної винагороди (розділ 6 Договору-2).

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та припиняє дію після повного виконання Сторонами своїх обов'язків (п.11.1 Договору-2).

01 липня 2011 року між Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крона-33» (далі - Виконавець) було укладено договір про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави №1 (по реєстрації виконавця) 7/11 (по реєстрації замовника) (далі Договір -3)

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору-3 сторони погодили, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язок зберігати та реалізувати передане йому майно, що перейшло у власність держави. Замовник передає, а Виконавець приймає майно, що знаходиться на обліку у першого.

Виконавець зобов'язаний прийняти майно за місцем його знаходження згідно з актом опису, оцінки та передачі на реалізацію майна, що перейшло у власність держави (п. 2.2.1 Договору-3).

При виконанні цього договору Замовник зобов'язаний, зокрема, видавати за необхідності доручення, листи та довіреності на проведення робіт, пов'язаних із документальним оформленням реалізації майна, в свою чергу Виконавець зобов'язаний здійснювати реалізацію майна відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 року №1340 «Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, та, розпорядження ним» за цінами, не нижчими від визначених у акті опису, оцінки та передачі на реалізацію майна, що перейшло у власність держави (п.п. 2.1.2, 2. 2. 3. Договору-3).

Пунктом 2.2.8 Договору-3 сторони погодили, що Виконавець зобов'язується за вимогою Замовника у визначені ним терміни та за участю уповноважених ним осіб забезпечувати проведення інвентаризації переданого на відповідальне зберігання або реалізацію майна.

Терміни виконання послуг сторони погодили у розділі 3 Договору-3, тоді як порядок розрахунків за реалізоване майно розділом 4 Договору-3.

Пунктом 5.1 Договору-3 сторони погодили, що за надані послуги Виконавець отримує комісійну винагороду, розмір якої визначається окремо за кожним актом опису, оцінки та передачі на реалізацію майна, що перейшло у власність держави, але не більше 20 відсотків суми коштів, отриманих від реалізації майна, незалежно від витрат, понесених Виконавцем при виконанні умов цього договору. Оплата послуг Виконавця здійснюється після реалізації майна шляхом самостійного утримання ним суми визначеної комісійної винагороди (розділ 6 Договору-3).

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та припиняє дію після повного виконання Сторонами своїх обов'язків (п.11.1 Договору-3).

В обґрунтування свої позовних вимог Позивач посилався на те, що Відповідач порушив умови Договору, а саме не вжив жодних заходів щодо проведення інвентаризації та безперешкодного доступу до складських приміщень, де знаходиться майно передане йому на відповідальне зберігання.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 901 ЦК України зазначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так відповідно до п. 2.2.8 Договору-1, Договору-2 та Договору -3 сторони погодили, що Виконавець зобов'язується за вимогою Замовника у визначені ним терміни та за участю уповноважених ним осіб забезпечувати проведення інвентаризації переданого на відповідальне зберігання або реалізацію майна.

За твердженнями Позивача він неодноразово звертався до Відповідача з вимогою про проведення інвентаризації, про що свідчать листи: від 01.09.2011р. №16543/10/24-527, від 18.10.2011р. №21909/10/24-527, від 28.10.2011р. №23024/10/24-527 та 12.12.2011р. №16170/10/24-527 (копії яких містяться в матеріалах справи). Однак, Відповідач залишив зазначені листи без належної відповіді та реагування.

Крім того, зі слів Позивача у третьому та четвертому кварталі 2011р. було здійснено виїзди до складських приміщень для проведення інвентаризації, проте, потрапити до складів не виявилось можливим про що складено акт не допуску до складських приміщень від 03.08.2011р. та від 09.11.2011р. (копії містяться в матеріалах справи).

02.12.2011р. Позивач звертався з листами №3693/9/24-523 до Броварського міського відділу по обслуговуванню м. Бровари, Броварського району ГУ МВС України в Київській області, крім того двічі звертався до Прокуратури у Київській області (лист від 15.09.2011 р № 3045/9/24-523, від 02.12.2011 р.№ 3692/9/24-523) з проханням щодо вирішення питання про доступ до складських приміщень та проведення інвентаризації.

Однак, як відзначив Позивач у позовній заяві позитивних результатів усі здійснені ним дії не дало.

Пункт 1 ст. 949 Цивільного Кодексу України, Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості на першу вимогу поклажодавця, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (п. 1 ст. 953 ЦК України)

Користуючись своїм правом передбаченим Цивільним Кодексом України Позивач неодноразово зверталась до Відповідача з вимогою повернути , що підтверджується листами: №2488/10/24-527 від 13.02.2012р., №8715/10/19-327 від 05.04.2012р., №12760/10/19-527 від 08.05.2012р., №15982/10/19-327 від 07.06.2012р., №11993/10/19-327 від 03.08.2012р., №22064/10/19-327 від 12.09.2012р., №24489/10/19- 327 від 09.10.2012р., №27408/10/19-327 від 21.11.2012р., №28240/10/19-327 від 06.12.12р., №619/10/19.3-30 від 17.01.2013р., №2900/10/19.3-30 від 27.02.13р., №4731/10/19,3-30 від 27.03.2013р., №5671/1/19,3-30 від 18.04.2013р. (копії яких містяться в матеріалах справи).

Матеріалами справи підтверджено, що на момент винесення рішення Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повернення майна, передано на зберігання, у зв'язку з чим порушив умови Договору.

Факт невиконання відповідачем зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, відповідачем не спростований.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Вимога позивача, що зазначена у п. 3 прохальної частини позовної заяви задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як передбачено ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з роз'ясненням Вищого господарського суду України від 12.09.96 №02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона - 33» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 9, кв. 39, код ЄДРПОУ 32775609) повернути Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26) майно, яке було передано на відповідальне зберігання на загальну суму 3 142,80 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона - 33» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 9, кв. 39, код ЄДРПОУ 32775609) повернути Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26) в Доход Державного бюджету 1147,00 грн. - судового збору.

4. В іншій частині у позові відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Дата складення повного рішення 23.08.2013р.

Суддя А.В.Митрохіна