Рішення № 33178720, 27.06.2013, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/673/13-ц

Провадження № 2/376/304/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2013 р. Сквирський районний суд Київської області

в складі:головуючого судді- Віговський С. І.

при секретарі Кропивлянській С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сквира цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства національної страхової компанії „Оранта", про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та відшкодування моральної шкоди завданої злочином, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із названим позовом до ОСОБА_2, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що внаслідок вчинення відповідачкою ДТП, що знайшло підтвердження у кваліфікації дій засудженої, встановленої вироком Сквирського районного суду Київської області від 19.10.2011 року по справі № 1-94/2011 року, та висновком судово-медичної експертизи за № 18/Д від 01.04.2011 року щодо отримання позивачкою тілесних пошкоджень, які відносяться до категорій середньої степені важкості, як викликавші розлад здоров'я більше 21 дня, останній була завдана матеріальна шкода в сумі 24 841,13 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот сорок одна) грн. 13 коп., яка на думку позивачки підтверджена доданими до позову письмовими доказами, та моральна шкода, яку остання оцінила в сумі 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп.

В заяві про уточнення позовних вимог поданій до суду, позивачка уточнила зміст позовних вимог, та просила суд до участі у справі у якості співвідповідача залучити ПАТ "Національну акціонерну страхову компанію "Оранта" (далі - ПрАТ НАСК «Оранта»), стягнути із ПрАТ НАСК «Оранта» на користь позивачки 24841,13 (двадцять чотири тисячі вісімсот сорок одна) грн. 13 коп. матеріальної шкоди та 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. моральної (немайнової) шкоди, стягнути із відповідачки ОСОБА_2 на її користь 65000 (шістдесят п`ять тисяч) грн. 00 коп. моральної (немайнової) шкоди.

В судове засідання позивачка не з'явилася у зв`язку зі станом здоров'я, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги зазначені в уточненій позовній заяві підтримала у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, заперечила проти позовних вимог та заяви про уточнення позовних вимог позивачки, заперечення виклала у письмовій формі, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що розмір матеріальної шкоди, яку позивачка просить стягнути є необґрунтованим і недоведеним, посилаючись на те, що у позивачки відсутні рецепти і призначення лікарів на частину ліків та предметів догляду зазначених у наданих позивачкою копіях чеків, що свідчить про недоведеність заявленої нею суми витрат на лікування. Наголошує на тому, що згідно з вироком Сквирського районного суду Київської області від 19 жовтня 2011 року з неї вже стягнуто 2 493,08 грн. за стаціонарне лікування ОСОБА_1 Вважає також заявлені вимоги позивачки щодо відшкодування матеріальної шкоди необґрунтованими, а розмір визначеної нею матеріальної шкоди в сумі 16 016,36 грн. взагалі непов'язаним з ДТП, тобто недоведеним і таким, що не підлягає задоволенню. Вважає також, що заявлена позивачкою сума моральної шкоди у 70000 (тридцять тисяч) гривень є невиправдано великою і вочевидь жодним чином не відповідає елементарним вимогам розумності та справедливості, зокрема, посилаючись на те, що суд обов'язково має враховувати відсутність негативних наслідків для здоров'я позивачки, а також ту обставину, що і відповідачка зазнала матеріальних збитків та тілесних ушкоджень від ДТП. Також відповідачка звертає увагу суду на те, що позивачці варто було б звернутися за відшкодуванням моральної шкоди не до неї, а відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 р. №1961-IV (далі - Закон №1961-IV).

Також свої заперечення на позовну заяву позивачки подав і представник відповідача - ПрАТ НАСК «Оранта», в яких підкреслив, що 20.10.2010 р. було укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу № ВЕ/2012756 між відповідачкою ОСОБА_2 (страхувальником) та HACK «Оранта» (страховиком) на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зазначає, що позивачка в порушення Закону № 1961-IV, не зверталась до HACK «Оранта» з заявою про страхове відшкодування (відповідного зразка). Також не надано до страхової компанії копії документів (доказів), щодо витрат на лікування, а відразу подано їх до суду без попередньої подачі до страховика, у чому також вбачає порушення Закону № 1961-IV, у зв`язку з чим, розрахунок страхового відшкодування не здійснювався, а страховий акт не складався в зв'язку з бездіяльністю потерпілої особи (позивачки). Таким чином, представник позивача вважає, що в діях HACK «Оранта» відсутня вина в тому, що страхове відшкодування не сплачено до цього часу, а також позивачкою не доведено, що з вини страховика було затримано виплату страхового відшкодування. Також, представник відповідача заперечує щодо стягнення з відповідача HACK «Оранта» на користь позивачки витрат на лікування, а саме, щодо розміру таких витрат. Зокрема посилається на ті обставини позову, що надані позивачкою до позовної заяви фіскальні чеки з зазначенням витрат на лікарські препарати не можуть бути прямим доказом того, що ці витрати здійснила позивачка, оскільки не вбачається причинно-наслідкового зв'язку між даними ліками та потерпілою особою. Вважає, що позивачка зобов'язана надати належні докази, а саме: лікарський рецепт з призначення їй конкретних лікарських препаратів у відповідних кількості та дозах та у відповідності до поставленого діагнозу, а також епікриз, що позивачкою вчинено не було. Крім того, надані позивачкою докази на обґрунтування своїх вимог за позовом, на думку представника позивача, взагалі не стосується до завданої шкоди здоров'ю потерпілої і не перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою. Розмір моральної шкоди позивачки вважає не доведеним, необґрунтованим та таким, що не може підлягати задоволенню, наголошуючи на тому, що HACK «Оранта» відшкодовує не більше ніж 5% ліміту, визначеного у п.3 ст.9 Закону, і лише у відповідності до п. 1, 2 ч.2 ст.23 ЦК України. У зв`язку із вищевикладеним, представник HACK «Оранта» вважає позов безпідставним, необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню, та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог до HACK «Оранта» повністю, а розгляд справи проводити без участі представника HACK «Оранта».

Судом встановлено, що 20 жовтня 2010 року між відповідачкою ОСОБА_2 (страхувальником) та ПрАТ НАСК «Оранта» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ 2012756, відповідно до якого відповідачка ОСОБА_2, зокрема застрахувала власний транспортний засіб марки «CITROEN XSARA 1.4» д.н.з. НОМЕР_1. Відповідно до зазначеного договору, строк якого закінчувався в жовтні 2011 року, шкода заподіяна життю та здоров`ю потерпілого відшкодовується на суму 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп.

19 лютого 2011 року, близько 09 години 20 хвилин відповідачка - ОСОБА_2, маючи посвідчення водія серії НОМЕР_3 категорії «В» (стаж водіння 5 років) керуючи технічно справним автомобілем "СІТRОЕN - ХSАRА", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, та рухаючись на 307 кілометрі + 500 метрів автодороги Кремінець - Біла Церква, нехтуючи дорожніми умовами - на вулиці йшов сніг та ділянка дороги, якою вона рухалася, вкрита пухким снігом, не врахувала дорожню обстановку, а саме проявила байдужість та неуважність по відношенню до прийомів керування транспортним засобом, невірно вибрала швидкість руху, чим порушила п.12.1 ПДР (тобто, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним) не впоралась з керуванням, в результаті чого виїхала на смугу зустрічного руху, чим порушила п.11.2 ПДР (тобто, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися як найближче до правого краю проїзної частини), де допустила зіткнення із зустрічним автомобілем «MЕRSEDES BENZ-Е-240», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, 1969 року народження. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди позивачка, пасажирка автомобіля марки «MЕRSEDES BENZ-Е-240» д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1, 1958 року народження, отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого, косого уламкового перелому правої плечової кістки в середній третині із зміщенням уламків, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи за № 18/Д від 01.04.2011 року відносяться до категорії тілесних пошкоджень середньої степені важкості як викликавші розлад здоров'я більше 21 дня.

Вищевказані обставини, а також обставини, що дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок грубого порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_2, обставини винності засудженої у вчиненому злочині, кваліфікації дій засудженої, встановлені вироком Сквирського районного суду Київської області від 19.10.2011 року по справі № 1-94/2011 року, згідно якого водія ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у виді трьох років обмеження волі, за ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на один рік. В цій частині вирок набрав законну силу.

Під час досудового слідства по кримінальній справі, постановою слідчого СВ Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області від 02.03.2011 року позивачку було визнано потерпілою, а в ч.2 резолютивної частини постанови вказано, що в разі нанесення позивачці майнової шкоди, остання має право заявляти цивільний позов по вказаній справі.

Позивачкою були витрачені такі грошові кошти на лікування та реабілітацію після ДТП: 19.02.2011 року - згідно довідки Сквирської ЦРЛ за № 40 від 19.02.2011 року, чеків на придбання ліків у сумі 69,93 (шістдесят дев'ять) грн. 93 коп.; в період з 20.02.2011 року до 28.02.2011 року - згідно виписного епікризу № 1310 Київської міської клінічної лікарні № 7 придбавалися ліки на суму 7861,40 (сім тисяч вісімсот шістдесят одна) грн. 40 коп.; 01.06.2011 року - згідно довідки поліклініки Солом'янського району м.Києва придбавалися ліки на суму 4593,58 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто три) грн. 58 коп.; з 14.07.2011 року по 31.07.2011 року - згідно зворотного талону до путівки та чека витрачалися за лікування кошти в загальній сумі 5474 (п'ять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 00 коп.; в період з 05.07.2012 року до 10.07.2012 року - згідно виписного епікризу № 4780 Київського міського центру малоінвазивної травматології та ортопедії придбавалися ліки на суму 1262,39 (тисяча двісті шістдесят дві) грн. 39 коп. Таким чином, розмір витрат на лікування та реабілітацію після ДТП позивачкою склав у сумі 19261,30 (дев'ятнадцять тисяч двісті шістдесят одна) грн. 30 коп.

Згідно лікарняних листів непрацездатності позивачка перебувала: з 20.02.2011 року до 28.02.2011 року на стаціонарному лікуванні; з 01.03.2011 року до 02.03.2011 року на амбулаторному лікуванні; з 03.03.2011 року до 12.03.2011 року на амбулаторному лікуванні; з 13.03.2011 року до 22.03.2011 року - амбулаторне лікування; з 23.03.2011 року до 01.04.2011 року - амбулаторне лікування; з 02.04.2011 року до 10.04.2011 року - амбулаторне лікування; з 11.04.2011 року до 20.04.2011 року - амбулаторне лікування; з 21.04.2011 року до 30.04.2011 року - амбулаторне лікування; з 01.05.2011 року до 10.05.2011 року - амбулаторне лікування; з 11.05.2011 року до 19.05.2011 року - амбулаторне лікування; з 20.05.2011 року до 29.05.2011 року - амбулаторне лікування; з 05.07.2012 року до 10.07.2012 року - стаціонарне лікування; з 11.07.2012 року до 12.07.2012 року - амбулаторне лікування.

Позивачка ОСОБА_1 в зв`язку з ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи за № 18/Д від 01.04.2011 року про нанесення її тілесних пошкоджень, - зазнала збитків пов'язаних з витратами, що викликані необхідністю санаторно-курортного лікування та придбання ліків у зв`язку з ушкодженням здоров'я, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, крім того, зазнала моральної шкоди полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивачка зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких позивачка зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, передбачених п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Таким чином, позивачка згідно ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України також має право на відшкодування матеріальної (майнової) та моральної (немайнової) шкоди.

Суд, дослідивши всі обставини справи, надані сторонами докази, прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до вимог п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

За загальним правилом цивільно-правова відповідальність може мати місце за наявності складу правопорушення. Саме склад цивільного правопорушення є юридичним фактом, який породжує правовідносини між правопорушником і потерпілим та створює певні претензії потерпілого та обов'язки порушника відшкодувати шкоду, заподіяну протиправними діями. Проте, власник джерела підвищеної небезпеки зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну цим джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Крім того, у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року надано приблизний перелік володільців джерел підвищеної небезпеки, до яких, зокрема, належать власники джерел підвищеної небезпеки (кооперативи, акціонерні товариства, громадяни тощо); організації, що володіють джерелами підвищеної небезпеки на праві повного господарського відання або на праві оперативного управління (державні підприємства та установи); організації та громадяни, що володіють джерелами підвищеної небезпеки на підставі відповідних договорів (договору оренди, підряду); громадяни, які мають доручення на керування транспортним засобом; організації, що володіють джерелами підвищеної небезпеки на підставі адміністративного акта про передачу їх у тимчасове користування.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, а згідно пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" вказано, що "під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України, також передбачено, що власником транспортного засобу визнається фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи.

Частиною 5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч.5 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Частиною 4 ст. 61 ЦПК України встановлено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Виходячи з вищевказаного, суд вважає, що обставини встановлені вироком суду та доведені відповідними доказами щодо вини відповідачки ОСОБА_2 у вчиненні злочину, обов`язкові для суду, що розглядає вказаний цивільно-правовий спір.

Цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди суд вважає задовольнити частково, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд вважає, що окрім загальних положень відшкодування матеріальної та моральної шкоди, до даних правовідносин потрібно також застосувати положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 р. № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).

Відповідно до ст. 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону № 1961-IV).

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого (п.п. 9.1., 9.3. ст. 9 Закону № 1961-IV).

Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим та моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (ч.3,4 ст. 23 Закону № 1961-IV).

Пунктом 26.1. ст. 26 Закону № 1961-IV передбачено, що шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 22.1 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум зазначених у страховому полісі відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з ч.1 ст. 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Пунктом 36.1 ст. 36 Закону № 1961-IV передбачено, що рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Суд, з урахуванням змінених позовних вимог позивачки, згідно з ч.1 ст. 988, ч.1 ст.1166, ст. 1194, ч.1 ст. 1195 ЦК України вважає стягнути реальні збитки завдані відповідачкою ОСОБА_2 із ПрАТ НАСК «Оранта» на користь позивачки ОСОБА_1 в сумі 19261,30 (дев'ятнадцять тисяч двісті шістдесят одна) грн. 30 коп.

Витрати позивачки на додаткове лікування, зокрема, згідно наданих суду письмових доказів щодо: інформації про пацієнта від 04.07.2011 року виданої клінікою "Перший інститут здоров'я" (м.Київ), про проведення огляду на стан здоров'я у лікаря ОСОБА_4 та призначення відповідного лікування - в сумі 3830 (три тисячі вісімсот тридцять) грн. 00 коп.; перебування позивачки 04.08.2011 року в амбулаторно-поліклінічному відділенні №1 (м. Київ) на консультації у лор-лікаря - в сумі 914,83 (дев'ятсот чотирнадцять) грн. 83 коп.; проходження з 28.04.2011 року по жовтень 2011 року в ДП Наркологічному центрі ім. В.А. Довженко повного курсу психотерапевтичного лікування - в сумі 1200 (тисяча двісті) грн. 00 коп., та користування послугами таксі - в сумі 135 (сто тридцять п'ять) грн. 00 коп. - суд згідно ст.ст. 58, 59 ЦПК вважає не належними та не допустимими доказами, та не бере їх до уваги, оскільки вони не стосуються предмета доказування, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди, на думку суду, підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ч.1, п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

П.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року вказує, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

П. 9 названої Постанови Пленуму Верховного Суду України вказує, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіювач шкоди тощо).

Статтею 261 Закону № 1961-IV передбачено, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Позивачкою по справі суду надано докази, що свідчать про нанесення її з боку відповідачки ОСОБА_2 моральної шкоди, що завдало позивачці фізичного болю та страждань, яких вона зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що знаходить підтвердження у висновку судово-медичної експертизи за № 18/Д від 01.04.2011 року про нанесення останній тілесних пошкоджень. Крім того, на думку суду, позивачка також зазнала душевних страждань, у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, а саме, у витрачанні нею додаткових коштів на лікування та реабілітацію після ДТП, обставинами розслідування кримінальної справи на досудовому та судовому слідствах, у зв`язку з чим погіршився її психічний стан здоров'я, порушився емоційний стан, виник стан депресії, що судом вважаться істотними та вимушеними змінами у житті позивачки, а також вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Тому, визначаючи суму заподіяної моральної шкоди, суд бере до уваги вище наведене, одночасно враховує ступінь вини відповідачки ОСОБА_2 і виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості визначає розмір заподіяної моральної шкоди в сумі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп., яка підлягає стягненню особисто із відповідачки ОСОБА_2

Оскільки до субсидіарної відповідальності також залучена ПрАТ НАСК «Оранта», відповідно до ст. 261 Закону № 1961-IV остання зобов'язані також відшкодувати позивачці 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, що становить 5000 (п'ять тисяч) грн.

З урахуванням вищевказаного, керуючись ст.ст. 10, 11, 58-59, 60, 88, 131, 209, 212- 218 ЦПК України, ст.ст. 3, 6, 9, 22, 23, 26, 261, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 р. № 1961-IV, ст.ст. 11, 16, 22, 23, 988, 1166, 1167, 1187, 1194, 1195 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на користь ОСОБА_1 19261,30 (дев'ятнадцять тисяч двісті шістдесят одна) грн. 30 коп. матеріальної (майнової) шкоди.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. моральної (немайнової) шкоди.

Стягнути із ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на користь ОСОБА_1 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. моральної (немайнової) шкоди.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Сквирський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії даного рішення.

Суддя: С. І. Віговський