Постанова № 33176450, 26.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2013 р. Справа № 804/9101/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі судового засідання Шкуті А.А.

за участю представників:

позивача Біднягіної К.В., Гайдар В.П.

відповідача Димарьової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 7 червня 2013 року №0002092202.

В судовому засіданні 22 липня 2013 року задоволено клопотання відповідача про його заміну правонаступником Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у зв'язку із проведеною реорганізацією.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, складене в результаті неналежної оцінки бухгалтерських та податкових документів, невірного застосування норм податкового законодавства та підлягає скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив у задоволенні позову відмовити з огляду не необґрунтованість позовних вимог, зазначив, що перевірку проведено правомірно, у зв'язку із чим підстав для скасування податкового повідомлення-рішення немає.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 26 квітня 2013 року по 17 травня 2013 року на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 24 квітня 2013 року №787 посадовими особами Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська проведено виїзну перевірку з питання здійснення операцій з придбання та продажу експортної продукції за період серпень 2012 року, правильність та правомірність їхнього відображення у податковому обліку, за результатами якої складено Акт від 23 травня 2013 року №2753/22-2/32495200.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в загальній сумі 573720 грн., у тому числі по періодах: серпень 2012 року - 429067 грн., вересень 2012 року - 144653 грн.

На підставі акту перевірки від 23 травня 2013 року №2753/22-2/32495200 ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення від 7 червня 2013 року №0002092202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 860580,00 грн., у тому числі за основним платежем 573720 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 286860 грн.

Актом перевірки встановлено наступне.

У період серпень 2012 року підприємством було здійснено операції з експорту акумуляторних батарей на загальну суму 3107123,20 грн. згідно контракту №04ВПЛ-11/АКБ від 23 травня 2011 року, укладеного (мовою оригіналу) з Обществом с ограниченной ответственностью «Торговый дом «Источник тока Курский» (г. Курск. Россия).

Зазначений товар придбано у:

- ТОВ «Трансмаг» (код ЄДРПОУ 30325166) згідно договору №07Т-12/АКБ від 16 квітня2012 року та відповідно виписаних (оформлених) накладних, податкових накладних. Умови поставки: само вивіз зі складу продавця;

- ТОВ «Техкомплект» (код ЄДРПОУ 32804524) згідно договору №ТК-0/10-ВП від 5 січня 2010 року та відповідно виписаних (оформлених) накладних, податкових накладних. Умови поставки: зі складу продавця;

- ТОВ «Рекуперація свинця» (код ЄДРПОУ 35395039) згідно договору №11р-12/АКБ від 20 серпня 2012 pоку, додаткової угоди №1 від 6 грудня 2012 року та відповідно виписаних (оформлених) накладних, податкових накладних. Умови поставки: EXW - склад продавця.

На підставі отриманих податкових накладних суми ПДВ віднесено до податкового кредиту в наступних періодах: серпень 2012 року - 429067 грн., вересень 2012 року - 144653 грн.

Отже, експортований товар було придбано ТОВ «Веста-Пласт» за ціною 3442318,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 573719,67 грн.), а реалізовано на експорт покупцю ТОВ «Торговий дом Істочник тока Курський» - за ціною 3107123,20 грн.

За висновками податкового органу, операція з реалізації товару ТОВ «Веста-Пласт», попередньо отриманого від ТОВ «Трансмаг», ТОВ «Техкомплект» та ТОВ «Рекуперація свинця», не має за своєю сутністю економічної доцільності, оскільки фактичні витрати на придбання (3442318 грн. (в т.ч. ПДВ - 573719,67 грн.) та подальшу реалізацію (послуги оплати з.д. тарифа УЗ) цього товару на 335195 грн. перевищують дохід від його реалізації на експорт, який складає 3107123,20 грн. Фактичним джерелом вигідності цієї операції для ТОВ «Веста-Пласт» є лише податкова вигода у вигляді податкового кредиту на суму 573720 гри., яка полягає у можливості несплати на цю суму до Державного бюджету України податку на додану вартість. Наявність у ТОВ «Веста-Пласт» належно оформлених документів, які відповідно до ПКУ необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є підставою для отримання податкового кредиту, оскільки не встановлено об'єктивність причин продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, а відповідно і правомірність формування витрат та податкового кредиту.

ТОВ «Веста-Пласт» не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки, подала заперечення до такого акту, за результатами розгляду яких податковий орган залишив акт перевірки без змін.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із наступного.

З акту перевірки вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на показниках бухгалтерського обліку (кореспонденцію рахунків Дт 281 Кт 631- оприбуткування товару, Дт 902 Кт 281 формування собівартості товару та Дт 79 Кт 902 фінансовий результат формування вартості товару) в той час як в податковому обліку збитки не відображались, що підтверджується декларацією з податку на прибуток. Отже, при встановленні збитковості господарської діяльності позивача не було проаналізовано умови правочинів платника податків, які внаслідок порівняння даних декларації з податку на прибуток (поданих позивачем до податкового органу) та даних бухгалтерського обліку на підприємстві - з позитивними результатами.

Господарські операції ТОВ «Веста-Пласт» проводилися з метою отримання фінансового прибутку, здійснювалися з рентабельністю та мали для підприємства економічний ефект. Первинні бухгалтерські документи (які вимагав податковий орган) по господарським операціям були надані під час перевірки посадовим особам податкового органу.

Так, для здійснення своєї господарської діяльності між ТОВ «ВЕСТА-ПЛАСТ» та ТОВ «Трансмаг» на підставі договору купівлі-продажу №07 Т-12/АКБ від 16.04.2012 року було придбано акумуляторні батареї, що підтверджується видатковою накладною №ТР-0000253 від 30.08.2012 року, податковою накладною №16 від 30.08.2012 року на загальну суму 867919,34 грн., в т.ч. 144653,06 грн.

На підставі договору, укладеного між ТОВ «ВЕСТА-ПЛАСТ» та ТОВ «Техкомплект» за №ТК-01/10-ВП від 05.01.2010 року, укладеними до нього додатковими угодами на пролонгацію, було придбано акумуляторні батареї, що підтверджується видатковими накладними №РН- 0000597 від 21.08.2012 року на загальну суму 898385,66 грн. та №РН-0000598 від 22.08.2012 року на загальну суму 892009,15 грн. та податковими накладними №32 від 21.08.2012 року на загальну суму 898385,66 грн. в т. ч. ПДВ 149730,94 грн. та №34 від 22.08.2012 року на загальну суму 892099,15 грн. в т.ч. ПДВ 148686,19 грн.

На підставі договору, укладеного між ТОВ «ВЕСТА-ПЛАСТ» та ТОВ «Рекуперація свинцю» від 20.08.2012 року №11 Р-12/АКБ, було придбано акумуляторні батареї, що підтверджується видатковою накладною №РС0000222 від 22.08.2012 року та податковою накладною від 22.08.2012 року № 16 на загальну суму 78914,88 грн. в т.ч. ПДВ 130652,48 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за всіма переліченими вище угодами розрахунки були проведені в безготівковій формі в повному обсязі, в тому числі зі сплатою у їх ціні податку на додану вартість, що підтверджується відомістю по рахункам 631 за вказаними вище контрагентами та банківськими виписками.

Суми податку на додану вартість позивачем включено до податкового кредиту за перевіряємий період, відображено в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

Для подальшої реалізації, на підставі контракту №04ВПЛ-11/АКБ від 23.05.2011 року укладеного між ТОВ «ВЕСТА-ПЛАСТ» та ТОВ «Торговий дом «Источник тока курский» ТМЦ було реалізовано на експорт, що підтверджується вантажно-митними деклараціями від 23.08.2012 року №412233, №412231, №412228 та від 31.08.2012 року № 412765 на загальну суму 3107123,20грн.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України.).

Тобто, головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару податку на додану вартість до складу податкового кредиту є наявність господарської операції, наслідком якої є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій, сплата ПДВ у зв'язку з придбанням товарів, факт належного документування сплаченого податку на додану вартість.

Отже, при наявності належним чином оформлених податкових накладних, сплаті продавцю (постачальнику) у повному обсязі податку на додану вартість у складі вартості проданих товарів (наданих послуг), наявності належним чином оформлених та зданих до органів податкової інспекції податкових декларацій, тобто за умови виконання всіх вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та валових витрат, у такого платника податків є повне право на включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість.

Натомість позиція податкового органу полягає у тому, що реалізація ТМЦ за ціною нижчою від ціни придбання не узгоджується з поняттям «господарської діяльності», метою якої є одержання доходу, а тому позивач не мав права на формування податкового кредиту.

Згідно з приписами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Господарська операція, в свою чергу, розуміється як факт підприємницької та іншої діяльності, який викликає зміни в структурі усіх ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті вчинення якого очікується отримання економічних вигод, збільшення чи зменшення зобов'язань, одержання фінансових результатів.

Суд зазначає, що окрема господарська операція може і не мати всіх ознак господарської діяльності, зокрема, обов'язковості отримання доходу (прибутковості). Водночас, саме сукупність господарських операцій за певний період є господарською діяльністю, метою якої є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

Таким чином, поняття «господарська діяльність» та «господарська операція» не є тотожними.

Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Разом з тим, податковий орган не заперечує та не спростовує, що господарські операції були реально виконані, а первинні документи оформлені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства України.

У відповідності до пп. 14.1.228. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про ціни та ціноутворення» встановлено, що суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Статтею 14 Закону «Про ціни і ціноутворення» встановлено, що під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 188.1. статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість).

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Перелік таких витрат наведено в п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України.

Отже, визначальними ознаками для віднесення витрат до валових є те, що такі витрати мають бути понесені платником податку як компенсація, в тому числі вартості товарів, які придбаються для їх подальшого використання у господарській діяльності.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, ПК України прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари, які придбаються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і, як наслідок, відповідно до Податкового кодексу України у платника податку виникає право на формування податкового кредиту.

При цьому, податок на додану вартість, включений до ціни товару (робіт, послуг), що придбаються платником податку для виробничого або невиробничого використання, не включається до складу витрат.

Відповідно до приписів пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено:

- активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому;

- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

- економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Таким чином, з вищевикладених термінів слід розуміти, що господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічної вигоди у майбутньому, та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Правовий аналіз вище значених норм свідчить, що приписи Податкового кодексу України не ставлять в залежність від наявності чи відсутності доходу по окремим господарським операціям, право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

Отже, право на віднесення сум податку до податкового кредиту у ТОВ «Веста-Пласт» виникло в момент отримання товару від ТОВ «Рекуперація свинцю», ТОВ «Техкомплект» та ТОВ«Трансмаг», а саме - 21.08.2012 p., 22.08.2012 року та 30.08.2012 року, що знайшло своє відображення у податкових накладних ТОВ «ВЕСТА-ПЛАСТ» №32 від 21.08.2012 року. №34 від 22.08.2012 року, №16 від 22.08.2012 року, №16 від 30.08.2012 року.

Сума податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними обґрунтовано та правомірно включено до податкового кредиту ТОВ «ВЕСТА-ПЛАСТ» і зафіксовано у податковій декларації за серпень, вересень 2012 року.

Статтею 193 ПК України встановлено, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків.

Згідно з пп. 195.1.1 ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України: а) у митному режимі експорту; б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України; в) у митному режимі безмитної торгівлі; г) у митному режимі вільної митної зони.

В податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2012 року, що була надіслана до ДПІ у Жовтневому району у серпні 2012р., в рядку «2.1» задекларовано експортні операції в сумі 2 342 254,00 грн., у вересні 2012 року в рядку « 2.1» задекларовано експортні операції в сумі 2 275 684,00 грн.

Таким чином, підприємство здійснювало господарські операції у відповідності до норм чинного законодавства за цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При цьому, суд зазначає, що сума ПДВ не може впливати на ціну товару, оскільки ставки податку на додану вартість є різними для різних видів операцій, зокрема поставки товарів на території України оподатковуються за ставкою 20%, а експорт товарів - за ставкою 0%. За таких обставин ТОВ «ВЕСТА-ПЛАСТ» досягнуто економічного ефекту, який виник за рахунок торгової націнки до купівельної вартості без врахування ПДВ, та, як наслідок, отримано прибуток, за реалізацію на експорт за контрактом №04ВПЛ-11/АКБ від 23.05.2011 року товару, придбаного за договорами №ТК -01/10-ВП від 05.01.2010 року, №07 Т-12/АКБ від 16.04.2012 року та №11 Р-12/АКБ від 20.08.2012 року.

Виходячи з вищенаведеного, будь-які збитки у ТОВ «ВЕСТА-ПЛАСТ» від реалізації на експорт товару, придбаного за вказаними вище договорами, відсутні; завищення податкового кредиту за серпень 2012 року не відбувалося.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що головними умовами для віднесення при придбанні товару податку на додану вартість до складу податкового кредиту є наявність господарської операції, наслідком якої є використання придбаних товарів і власній господарської діяльності платника податків у межах оподаткованих операцій, сплата ПДВ у зв'язку з придбанням товарів, факт належного документування та сплаченого податку на додану вартість.

З огляду на сукупність викладених обставин суд приходить до висновку, що ТОВ «ВЕСТА-ПЛАСТ» правомірно відобразило суми податку на додану вартість у податковому обліку, отже, податкове повідомлення рішення №0002092202 про донарахування ТОВ «ВЕСТА-ПЛАСТ» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 573720,00 грн., та штрафних санкцій 286860,00 грн., винесене Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

Керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 7 червня 2013 року №0002092202, винесене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт» сплачений судовий збір в сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 31 липня 2013 року.

Суддя В.В. Кальник