Ухвала суду № 33175696, 27.08.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.08.2013 р. Справа №914/2407/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «1000 дрібниць», м.Самбір Львівської області

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Грицак Романа Романовича, м.Самбір Львівської області

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Квик Т.І.

Представники:

від позивача: Бобер А.М.;

від відповідача: Грицак Р.Р., Фостяк О.Я.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю « 1000 дрібниць» подано позов до Фізичної особи-підприємця Грицак Романа Романовича про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 18.06.2013р. порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду на 02.07.2013р. Ухвалою суду від 02.07.2013р. розгляд справи відкладався на 06.08.2013р. Ухвалою суду від 06.08.2013р. строк розгляду справи продовжувався. У судових засіданнях 06.08.2013р. та 20.08.2013р. оголошувалася перерва.

У судовому засіданні 27.08.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.

У судовому засіданні 27.08.2013р. відповідач та представник відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

При прийнятті ухвали суд виходив з наступного.

Стаття 1 ГПК України передбачає, що право звертатися за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Стаття 12 ГПК України визначає справи, які підвідомчі господарським судам: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Частиною 1 статті 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.3 ГК України сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Стаття 4 ГК України розмежовує відносини у сфері господарювання з іншими видами відносин. Так, не є предметом регулювання ГК України майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 24 ЦК України фізичною особою як учасником цивільних відносин визнається людина, яка набуває цивільної правоздатності у момент її народження (ст. 25 ЦК України). Цивільна дієздатність фізичної особи визначається її здатністю усвідомлювати свої дії та керувати ними, у окремих випадках, вона обумовлена необхідністю досягнення людиною певного віку, але у будь-якому випадку вона не залежить від інших організаційних або формальних чинників, таких як її реєстрація у компетентних державних органах тощо (ст. 30 ЦК України).

Поряд з цим, ст.50 ЦК України передбачено право фізичної особи на здійснення нею підприємницької діяльності, не забороненої законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Отже, фізична особа як суб'єкт господарювання може вступати у правовідносини з іншими суб'єктами господарювання тільки після державної реєстрації її як фізичної особи-підприємця. До цього моменту вона не є суб'єктом господарювання і може бути учасником господарських правовідносин тільки у випадках, чітко передбачених законом.

Під час розгляду справи встановлено, що позивачу згідно державного акту №002828 від 24.12.1998р. на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 0,1018 га, яка знаходиться в м.Самборі по вул.Валовій,18.

15.09.2009р. Грицак Роман Романович на підставі договору купівлі-продажу придбав три торгові лотки типу «Шанс» у Фатули Ірини Михайлівни. При цьому, зазначені лотки уже знаходилися на вул.Валовій в м.Самборі біля магазину « 1000 дрібниць».

Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №609929 від 14.06.2013р. Грицак Роман Романович зареєстрований як фізична особа підприємець 12.01.2011р.

Таким чином, правовідносини щодо знаходження лотків на земельній ділянці виникли ще 15.09.2009р. і мають триваючий характер, у той час, коли Грицак Р.Р. набув статусу суб'єкта господарювання тільки 12.01.2011р.

Отже, на момент виникнення відносин щодо правомірності чи неправомірності знаходження на земельній ділянці, яка належить на праві постійного користування позивачу, лотків типу «Шанс», що є власністю Грицака Романа Романовича, останній не був суб'єктом підприємницької діяльності, тому зазначені правовідносини не є господарськими.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» зазначається наступне. З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Згідно з п.1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Зважаючи на зазначене вище, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 24,25,30,50 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 128, 173 Господарського кодексу України, ст.ст.1,12, п.1 ч.1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

провадження у справі припинити.

Суддя Яворський Б.І.