Ухвала суду № 33175478, 21.08.2013, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Калашник В.Л.

Доповідач - Соловей Р.С.

Справа № 435/862/13-ц

Провадження № 22ц/782/3224/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області

у складі: головуючого - судді Соловей Р.С.,

суддів Медведєвої Л.П., Пащенко Л.В.

при секретарі Арутюнян Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 20 червня 2013 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає примусовому виконанню, про визнання недійсною постанови,

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача ПАТ «Альфа-Банк» про визнання таким, що не підлягає примусовому виконанню, виконавчого напису від 26.12.2012 р. №7166, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про звернення стягнення на будівлю торговельно-розважального комплексу з вхідними ганками, загальною площею 1569,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить їй (позивачці). Крім того просила визнати недійсною постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 14.01.2013 р. ВП № 35959232.

Ухвалою суду першої інстанції від 20.06.2013 р. в частині визнання недійсною постанови про відкриття виконавчого провадження у справі закрито, вказана ухвала в апеляційному порядку не оскаржується.

Оскаржуваним рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 20 червня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає примусовому виконанню виконавчий напис, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 26.12.2012 р. №7166.

Відповідач, ПАТ «Альфа-Банк», не погодившись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає оскаржуване рішення ухваленим з порушенням норм процесуального права, з порушенням та неправильним застосуванням матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників апелянта, позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції правильно встановлено наступні фактичні обставини: укладання між сторонами, у зв'язку з отриманням позивачкою в ПАТ «Альфа-Банк» кредиту, договору іпотеки з подальшими змінами, за яким належна позивачці ОСОБА_2 будівля торговельно-розважального комплексу з вхідними ганками загальною площею 1569,3 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 передана в іпотеку ПАТ «Альфа-Банк»; вчинення спірного виконавчого напису.

Задовольняючи позовні ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд у оскаржуваному рішенні виходив з того, що при вчиненні виконавчого напису було порушено норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п. 2.3, 3.1, 3.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та підпункту «б» частини 2 пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Стаття 33 Закону України «Про іпотеку» дає кредитору можливість у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яке здійснюється, зокрема, на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні передбачено Законом України «Про нотаріат», ч. 2 ст. 87 якого встановлює, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом міністрів України. Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 р. №1172, для здійснення виконавчого напису нотаріусу надають оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника і встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Аналогічні приписи містить п. 3.1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №296/5. Зокрема, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Судом у оскаржуваному рішенні обгрунтовано зазначено, що про спірний характер правовідносин свідчить наявність на розгляді в Жовтневому районному суді міста Луганська справи № 2-4262 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання договорів недійсними, у якій оспорюється дійсність рамкової угоди та додаткових угод до неї, договорів про надання траншів, а також вказаного вище договору іпотеки зі змінами (а. с. 215 - 221), чого не заперечує відповідач. ПАТ «Альфа-Банк» не повідомив нотаріусу про наявність вказаного судового спору.

За таких обставин відсутні підстави вважати заборгованість по кредиту безспірною.

Зважаючи на те, що виконавчий напис може вчинятися лише за умови безспірності вимог кредитора до боржника, судом першої інстанції прийнято правильне та обґрунтоване рішення про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає примусовому виконанню.

Апелянт, посилаючись на положення п. 9 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 р. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», зазначає що наявність судового спору щодо визнання недійсними договорів, про який йдеться у позовній заяві, не є перешкодою для звернення стягнення іпотекодавцем на заставлене майно, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитором не погашена.

Однак вказані доводи апелянта є помилковими, оскільки в роз'ясненнях Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ, що містяться в п. 9 вказаної Постанови йдеться про право вибору способів судового захисту, у тому числі про право одночасного заявлення вимог про стягнення заборгованості за кредитом з вимогами про звернення стягнення на предмет застави/іпотеки. Однак про захист порушеного права шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса у вказаних роз'ясненнях не йдеться.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки суду першої інстанції, та погоджується з його висновками. Безпідставними, на думку колегії суддів, є доводи апелянта про порушення та неправильне застосування судом у оскаржуваному рішенні норм матеріального права, оскільки норми матеріального права, зокрема, вказані вище, якими регулюються існуючі між сторонами правовідносини судом застосовано правильно.

Суд першої інстанції дав належну об'єктивну оцінку наданим доказам, ухвалив рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, тому безпідставними є доводи апелянта про порушення норм статей 212 та 213 ЦПК України.

Отже, оскаржуване рішення суду відповідає вимогам закону, і підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 20 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: