Рішення № 33175399, 20.08.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/70/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2013 Справа № 908/2259/13

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Київенерго”, м. Київ,

до відповідача: Дочірнього підприємства “Житлоексплуатація” ВАТ “Трест “Київміськбуд – 2”, м. Запоріжжя,

про стягнення 4272,11 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство “Київенерго” з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства “Житлоексплуатація” ВАТ “Трест “Київміськбуд – 2” 4272,11 грн., з яких 3883,95 грн. – основний борг за спожиту теплову енергію, 126,84 грн. – інфляційна складова боргу, 261,32 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення зобов’язань за договором №8784001 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.05.2001р. відповідач не оплатив спожиту теплову енергію за період з жовтня 2010р. по червень 2013р.

Ухвалою господарського суду від 05.07.2013 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/70/13 та призначено розгляд справи на 01.08.2013р.

В судовому засіданні 01.08.2013р. був присутній лише представник позивача. За його заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Відповідач не надав відзиву на позов та витребуваних судом документів, причин неявки свого представника не повідомив.

Враховуючи неявку представника відповідача, а також невиконання сторонами вимог суду в повному обсязі, суд ухвалою від 01.08.2013р. відклав розгляд справи на 20.08.2013 р.

В судове засідання 20.08.2013 р. сторони своїх представників не направили, причин неявки не повідомили. У зв’язку з неявкою представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

16.08.2013 р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач повідомив, що при написанні позовної заяви було допущено описку в періоді стягнення, правильним просить вважати період з 01.10.2011 р. по 01.06.2013 р. Також позивач зменшив стягувану суму 3% річних до 163,97 грн. і збільшив суму інфляційних втрат до 142,99 грн. Загалом сума позовних вимог зменшилась і становить 4190,91 грн.

Уточнення позовних вимог відповідає ст. 22 ГПК України і приймається судом до розгляду.

Відповідач не надав відзиву на позов та витребуваних судом документів, про час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно ухвалами суду, які надсилались на юридичну адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юриидчних осіб та фізичних осіб підприємців (вул. Дзержинського, 144, м. Запоріжжя, 69095). Відповідач з реєстру не виключений, що підтверджується витягом з цього реєстру станом на 16.08.2013 р.

Також ухвала про відкладення розгляду справи надсилалась на адресу відповідача, яка зазначена в договорі №8784001 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.05.2001р. (вул. Польова, 19/8, м. Київ-56, 03056). Однак дана ухвала повернулась до суду з відміткою поштової установи про відсутність адреси одержувача.

Ухвала, яка була надіслана на юридичну адресу відповідача, повернулась до суду після закінчення терміну зберігання.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 64 ГПК України, суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Статтею 75 ГПК України передбачено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представників сторін.

В судовому засіданні 20.08.2013 р. судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши в попередньому судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.07.2001р. Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (енергопоста-чальна організація, позивач) та Дочірнім підприємством “Житлоексплуатація” ВАТ “Трест “Київміськбуд – 2” (абонент, відповідач) укладено договір № 8784001 на постачання теплової енергії у гарячій воді на об’єкт по вул. Толбухіна, 8 в м. Київ.

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов’язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону; гарячого водопостачання – протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

У п. 5.1 договору зазначено, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Абонент, у свою чергу, у п. 2.3.2 договору зобов’язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Відповідно до пунктів 2, 4, 5 додатку № 4 до договору абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місця, або оформлює договір на заставу майна згідно Закону України «Про заставу» як засіб гарантії сплати споживачем теплової енергії.

Абонентам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом тепловою енергією сплачується ним самостійно не пізніше 15 числа, слідуючого за розрахунковим.

Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 8 за адресою: вул. Довженко, буд. № 2 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

У пунктах 8.1, 8.4 сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надавав позивачу інформацію по будинках (спорудах) ДП ЖЕ ВАТ трест КМБ-2, опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж АК «Київенерго» станом на 01.04.2005 р., що підтверджується відповідною довідкою відповідача (а.с. 19). Доказів внесення сторонами змін до договору щодо об’єктів, на які здійснюється постачання теплової енергії у гарачій воді сторонами не надано.

Таким чином, договір пролонгував свою дію, і враховуючи відсутність підстав для припинення дії договору, його умови є чинними на час розгляду справи судом.

На виконання умов договору за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року позивач відпустив споживачу теплову енергію на загальну суму 3883,95 грн., що підтверджується табуляграмою за відповідний період.

Зокрема спожито теплової енергії:

- за жовтень 2011 року – в кількості 1,57200 Гкал на суму 319,51 грн. з ПДВ;

- за листопад 2011 року – в кількості 2,66942 Гкал на суму 542,58 грн. з ПДВ;

- за грудень 2011 року – в кількості 2,62022 Гкал на сум 532,57 грн. з ПДВ;

- за січень 2012 року – в кількості 3,56371 Гкал на суму 724,34 грн. з ПДВ;

- за лютий 2012 року – в кількості 4,21622 Гкал на суму 856,97 грн. з ПДВ;

- за березень 2012 року – в кількості 3,16216 Гкал на суму 642,73 грн. з ПДВ;

- за квітень 2012 року – в кількості 1,30502 Гкал на суму 265,25 грн. з ПДВ.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, фактичне споживання теплової енергії у спірному періоді відповідачем не перевищувало заявленим у договорі величинам споживання, тому розрахунок за спожиту теплову енергію мав проводитися відповідачем відповідно до умов пункту 2 додатку № 4 до договору до початку розрахункового періоду (місяця).

В порушення умов пункту 2 додатку № 4 до договору відповідач не сплачував позивачу вартість спожитої теплової енергії за спірний період, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 3883,95 грн.

Відповідач не надав доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3883,95 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На суму боргу позивач нарахував 3% річних за період з 01.10.2011 р. по 31.05.2013 р. в сумі 163,97 грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2011 року по червень 2013 року в сумі 142,99 грн.

Суд зазначає, що в уточненому розрахунку відсотків річних та інфляційних втрат за січень-червень 2013 рік позивачем помилково вказано в періоді прострочення 2012 рік.

На розрахунок 3% річних ця помилка не вплинула, оскільки позивачем фактично пораховано кількість днів 2013 року - 365 днів.

3% річних за період з 01.10.2011 р. по 31.05.2013 р. розраховані позивачем вірно і підлягають стягненню з відповідача в сумі 163,97 грн.

Розрахунок інфляційних втрат позивача є невірним, оскільки позивачем взято для розрахунку не середній індекс інфляції за період прострочення сплати кожного платежу, а помісячно нараховувався індекс інфляції на суму боргу, яка збільшувалась наростаючим підсумком. Крім того, у зв’язку з допущеною опискою при зазначенні періоду прострочення, за період з січня по травень 2013 року позивачем помилково взято для розрахунку індекси інфляції за відповідний період 2012 року.

Верховний Суд України у листі від 03.04.1997р. № 62-97Р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» зазначає, що для визначення індексу за будь-який період необхідно помісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня.

В п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» звернуто увагу господарських судів на те, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Відповідно до умов пункту 2 додатку № 4 до договору відповідачем мала проводитися передоплата за теплову енергію до початку розрахункового періоду (місяця), отже прострочення оплати по кожному платежу виникло з 1-го числа розрахункового місяця.

Таким чином, для платежу за жовтень 2011 року в сумі 319,51 грн. інфляційні втрати слід нараховувати за період з жовтня 2011 року по травень 2013 року (середній індекс інфляції 100,3%), звідси інфляційні втрати складають 0,96 грн.

Для платежу за листопад 2011 року в сумі 542,58 грн. інфляційні втрати слід нараховувати за період з листопада 2011 року по травень 2013 року (середній індекс інфляції 100,3%), звідси інфляційні втрати складають 1,63 грн.

Для платежу за грудень 2011 року в сумі 532,57 грн. інфляційні втрати слід нараховувати за період з грудня 2011 року по травень 2013 року (середній індекс інфляції 100,2%), звідси інфляційні втрати складають 1,07 грн.

За інші спірні періоди середній індекс інфляції становить менше одиниці, тобто інфляції не було, а тому інфляційні втрати не нараховуються.

Таким чином, всього інфляційні втрати за період з листопада 2011 року по червень 2013 року складають 3,66 грн. В цій частині вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню. У стягненні 139,33 грн. інфляційних втрат суд відмовляє.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Житлоексплуатація” ВАТ “Трест “Київміськбуд – 2” (вул. Дзержинського, буд. 144, м. Запоріжжя, 69095, код ЄДРПОУ 04013614) на користь Публічного акціонерного товариства “Київенерго” (пл. І.Франка, 5, м. Київ, 01001, р/р №26000306201 у ВАТ «Ощадбанк» у м. Києві та Київській області, МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305) 3883,95 грн. (три тисячі вісімсот вісімдесят три грн. 95 коп.) основного боргу, 163,97 грн. (сто шістдесят три грн. 97 коп.) - 3% річних, 3,66 грн. (три грн. 66 коп.) інфляційних втрат та 1663,30 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят три грн. 30 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 27.08.2013 р.