Рішення № 331751, 11.12.2006, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"11" грудня 2006 р. Справа № 504/20-06

За позовом

Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

до

Комунального підприємства теплових мереж „Яготинтепломережа”, м. Яготин

про

стягнення 66698,77грн.

Суддя Іваненко Я.Л.

В засіданні приймали участь:

від позивача

Жигало І.Б., довіреність №255/10 від 18.09.2006р.,

від відповідача

Демус В.В., довіреність №238 від 08.12.06р.,

Василенко В.В., директор, контракт №4 від 19.09.06р.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ (надалі - позивач) до Комунального підприємства теплових мереж „Яготинтепломережа”, м. Яготин (надалі - відповідач) про стягнення 66698,77грн., з яких 52723,22грн. основного боргу, 4590,29грн. пені, 2009,18грн. три відсотки річних та 7376,08грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.11.2006р. розгляд справи було призначено на 11.12.2006р.

Позивач позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань по оплаті отриманого природного газу за договором №06/05-807-ТЕ-17 від 01.04.2005р.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, а саме, в частині основного боргу в розмірі 52723,22грн. та 4590,29грн. пені, в іншій частині вважає, що до вимог про стягнення інфляційних та трьох відсотків річних необхідно застосовувати позовну давність в один рік, а тому визнає вимоги позивача в частині стягнення 4586,11грн. інфляційних та 1524,65грн. трьох відсотків річних.

Крім того, представником відповідача було подано заяву №240 від 08.12.06р., в якій останній просить розстрочити виконання рішення на один рік, мотивуючи зазначене клопотання тяжким фінансовим становищем підприємства.

В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.

Між дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (постачальник) та Комунальним підприємством теплових мереж „Яготинтепломережа” (покупець) 01.04.2005р. було укладено договір №06/05-807-ТЕ-17 (надалі –Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язався передати у власність покупцю у 2005 році природній газ, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому визначаються фактичні обсяги спожитого газу.

На виконання умов договору позивач в період з квітня по грудень 2005р. поставив відповідачеві природній газ в об’ємі 1736,719 тис.кв.м, на загальну суму 370733,23грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу за квітень-грудень 2005р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата здійснюється покупцем грошовими коштами плановими платежами щодекадно до 10, 20 та 30 числа місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Як встановлено матеріалами справи, в порушення своїх договірних зобов’язань відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково, у зв’язку з чим за останнім, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, утворилась заборгованість на загальну суму 52723,22грн. Вказана заборгованість також визнана відповідачем в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

За змістом частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Крім того, відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 52723,22грн. заборгованості за отриманий природній газ є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах та порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Як зазначається в ч. 4 ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені в п.6.1. Договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 7.4., договору, пеня нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Як вбачається з розрахунку пені, який подав позивач, останній врахував вказані положення договору при здійсненні розрахунку пені. Тому пеня, яка за розрахунком позивача становить 4590,29грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення 7376,08грн. інфляційних втрат та 2009,18грн. трьох відсотків річних, що є правомірним, обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача щодо застосування до вимог про стягнення інфляційних та трьох відсотків річних скороченої позовної давності в один рік на підставі ст. 258 ЦК України судом до уваги не приймається, оскільки вказаною статтею передбачене застосування скороченої позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу), а інфляційні та річні, передбачені ст. 625 ЦК України за своєю правовою природою не є неустойкою. Клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення на один рік з підстав тяжкого фінансового становища підприємства судом не задовольняється з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.

За таких обставин позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.

На підставі ст.49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, господарський суд,–

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства теплових мереж „Яготинтепломережа” (07732, Київська область, Яготинський район, м. Яготин, вул. Першого Травня, 1, код 24223294) на користь дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 52723,22грн. (п’ятдесят дві тисячі сімсот двадцять три грн. 22коп.) основного боргу, 4590,29грн. (чотири тисячі п’ятсот дев’яносто грн. 29коп.) пені, 7376,08грн. (сім тисяч триста сімдесят шість грн. 08коп.) інфляційних втрат, 2009,18грн. (дві тисячі дев’ять грн. 18коп.) трьох відсотків річних та судові витрати: 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 666,99грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Іваненко Я.Л.

Дата підписання рішення 19.12.2006р.