Постанова № 33173511, 29.08.2013, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2897/13-а

Номер провадження 2-а/623/142/2013

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року Ізюмський міськрайонний суд в Харківській області

в складі головуючого - судді: Вергун І. В.

при секретарі: Ардашевій Я. В.

за участю судового розпорядника: Ісаєва О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про визнання протиправними дій та бездіяльності, відновлення порушуваного права, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів з клопотання про поновлення строку подання, -

В с т а н о в и в :

В серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі про визнання протиправними дій та бездіяльності, відновлення порушуваного права, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів з клопотання про поновлення строку подання.

Позивач посилається на те, що постановою Ізюмського міськрайонного суду від 24 березня 2010 року у справі № 2-а-500/2010, позов задоволено частково, визнано дії управління щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії незаконними та зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплатити державну і додаткову пенсії з 22 травня 2008 року у відповідності зі статтями 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон796-ХІІ) виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановлений у частині 1 статті 28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням визначеного законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Оскільки відповідач не виконує вказане судове рішення, просить суд:

Прийняти та задовольнити клопотання про поновлення строку подання позову з листопада 2011 року.

Визнати протиправними дії та бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області, код 22682514, м. Ізюм, пр-т Леніна 2 , інд. 64309, щодо невиконання судового рішення про зобов'язання вчинити дії, а саме - постанови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 березня 2010 року у справі № 2-а-500/2010 року про зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю з 22 травня 2008 року у відповідності зі статтями 50 та 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановлений у ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " .

Визнати протиправними дії та бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області, код 22682514, м. Ізюм, пр-т Леніна 2 , інд. 64309, щодо зміни умов пенсійного забезпечення, а також нездійснення заходів щодо виділення бюджетних коштів на виплату державної та додаткової пенсії визначеної Законом та чинним і обов'язковим до виконання судовим рішенням.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області, код 12582514, м. Ізюм, пр-т Леніна 2 , інд. 64309, здійснити розрахунок і виплату належної до видачі на виконання судового рішення та відповідно до ст.54 та ст.50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю по ІІІ групі інвалідності, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, визначений частиною 1 статті 28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахування виплачених сум - у розмірі 7194,40 грн. за 2011 рік; 36745,76 грн. за 2012 грн.; 23568,86 грн. за 2013 рік без урахування передбачених законом інших доплат, задовольнити клопотання прийняти постанову в цій частині позовних вимог до забезпечення судового розгляду.

Стягнути з державного органу Управління пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області, код 22682514, м. Ізюм, пр-т Леніна 2 , інд. 64309, грошові кошти , а саме: недоплаченої державної та додаткової пенсії( з урахуванням виплаченої суми) на виконання постанови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24.03.2010 року у справі № 2-а-500/2010- у розмірі 7194,40 грн за 2011 рік; 36745,76 грн за 2012 рік; 23568,86 грн за 2013 рік, без урахування передбачених законом інших доплат.

Задовольнити заяву про звернення постанови до негайного виконання.

Зобов'язати суб'єкта владних повноважень Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області, код 22682514, м. Ізюм, пр-т Леніна 2, інд. 64309, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача позов не визнав посилаючись на його безпідставність. Просить суд слухати справу за його відсутності, на підставі наявних у справі доказів.

Судовим розглядом встановлено, що постановою Ізюмського міськрайонного суду

від 24 березня 2010 року у справі № 2-а-500/2010 р. за адміністративним позовом ОСОБА_2 до УПФ позовні вимоги позивача були задоволені частково, визнано дії управління щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії незаконними та зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплатити державну і додаткову пенсії з 22 травня 2008 року у відповідності зі статтями 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон796-ХІІ) виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановлений у частині 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням визначеного законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

04 листопада 2010 року державним виконавцем відділу ДВС Ізюмського МРУЮ Харківської області відкрито виконавче провадження ( ВП № 22350652 а.с. 13).

14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято закон № 3491 « Про внесення змін до Закону України « Про державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року.

Пунктом 7 частини 1 цього Закону « Прикінцеві положення Закону « Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39,50,51,52,54 закону « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду на 2011 рік.

З аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розміру виплат указаної категорії громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

На виконання вимог Закону від 14 червня 2011 року № 3491- VI « Про внесення змін до Закону « Про Державний бюджет України на 2011 рік» 06.07.2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 « Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011 року.

Конституційний суд України рішенням від 26 грудня 2011 року № 20- рп/2011 дійшов висновку, що пункт 4 розділу VIІ « Прикінцеві положення» закону встановлює механізм реалізації положень Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не суперечить статті 75, пункту 3 частини 1 статті 85, статті 95 Конституції України.

Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику , в тому числі за рахунок коштів державного бюджету України.

Відповідно до положень Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначення порядку та розмірів соціальних виплат, віднесено до відання Кабінету міністрів України.

Відповідно до правової позиції Конституційного суду України викладеної в рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 р, передбачені законами соціально -економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів всього суспільства. Крім того такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз національній безпеці України, що згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Отже зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно - правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України.

Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються зокрема принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно - правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно - правовими актами Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного Кодексу України, Закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України, таку правову позицію надано рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року справа № 3-рп/2012 року.

Оскільки відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України ( частина 2 статті 19), тому відсутні підстави для задоволення позову.

Між тим, згідно з ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлений шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд виходячи з наведеного вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже враховуючи дату звернення з адміністративним позовом 06 серпня 2013 року, шестимісячний строк на звернення до суду, суд зазначає, що позивачем порушений встановлений законом строк звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статі 100 Кодексу адміністративного судочинства, адміністративний позов , поданий після закінчення строків, установлених законом залишається без розгляду, якщо суд на підставі та доданих до неї матеріалів не знайде підстав визначення причин пропуску строку звернення до суду поважними, про що постановляється ухвала.

З матеріалів справи таких підстав не вбачається, доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом , позивачем не надано.

Керуючись ст.ст. 10-18,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, рішеннями Конституційного Суду України № 20-рп/2011, № 3-рп/2012 року, суд, -

п о с т а н о в и в :

Відмовити ОСОБА_2 в позові до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про визнання протиправними дій та бездіяльності, відновлення порушуваного права, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів з клопотання про поновлення строку подання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду І. В. Вергун