Рішення № 33170775, 19.08.2013, Київський районний суд м. Одеси

_____________________ Справа № 1512/2-1847/11

Провадження № 2/520/939/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.08.2013 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Реви С.В.,

при секретарі Бродецькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про розірвання кредитного договору та за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, суд, -

В С Т А Н О В И В:

15 липня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, вимоги якого під час розгляду справи декілька раз уточнював та відповідно до останніх просить суд розірвати кредитний договір № 014/0054/74/47547 від 14 березня 2006 року, укладеного між ним та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про надання кредиту у розміру 60.000 доларів США із сплатою 12 строком на 240 місяців, тобто до 14 березня 2026 року, а також визнати вищевказаний договір припиненим належним виконанням.

Однак, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надавши кредит не повідомило ОСОБА_1 належним чином в письмовій формі про інформацію щодо умов кредитування, відповідно до Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року за № 168, згідно якої передбачено, що вразі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов`язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні позики під час виконання зобов`язань за цим договором несе споживач.

Крім того, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надавши кредит у доларах США, порушило вимоги ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України, ст. 3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 3 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст.ст. 6, 7 Постанови НБУ № 200 від 30 травня 2007 року «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України».

Тому ОСОБА_1 вважає, що вищевказаний кредитний договір містить положення, які значно погіршують його положення як споживача за споживчим кредитом по відношенню до умов, встановленим діючим законодавством України, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду із відповідним позовом.

Між тим, 29 березня 2010 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3, в якому посилається на те, що 06 березня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до АППБ «Аваль» із заявою № 112 про надання кредиту у розмірі 60.000 доларів США, строком на 240 місяців до 12 відсотків річних з метою придбання квартири.

На підставі чого, 14 березня 2006 року АППБ «Аваль» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір № 014/0054/74/47547, відповідно до якого АППБ «Аваль» видало відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 60.000 доларів США із сплатою 12 відсотків річних строком на 240 місяців, тобто до 14 березня 2026 року.

В якості забезпечення повернення кредиту, 14 березня 2006 року АППБ «Аваль» уклало з ОСОБА_3 договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_3 прийняла на себе зобов'язання відповідати в повному об'ємі за своєчасне і повне виконання зобов'язань ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

Однак, ОСОБА_1 уклавши вищевказаний кредитний договір від 14 березня 2006 року за № 014/0054/74/47547 свої зобов'язання перед банком не виконував, у зв'язку з чим станом на 17 березня 2010 року виникла заборгованість перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», яка складає суму 53.294 долара 23 цента США, що в еквіваленті дорівнює суму 425.112 гривень 08 копійок, з яких:

- заборгованість за кредитом - 51.893 долара 10 центів США, що в еквіваленті дорівнює суму 413.935 гривень 69 копійок;

- заборгованість по відсоткам - 243 долара 12 центів США, що в еквіваленті дорівнює суму 1.939 гривень 30 копійок;

- заборгованість за простроченими відсотками - 961 долар 06 центів США, що в еквіваленті дорівнює суму 7.666 гривень 09 копійок;

- пеня - 196 доларів 95 центів США, що в еквіваленті дорівнює суму 1.571 гривню 01 копійок;

У зв'язку з чим, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду із відповідним позовом, в якому просить суд стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 14 березня 2006 року за № 014/0054/74/47547 у розмірі 425.112 гривень 08 копійок.

Крім того, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» просить суд стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на свою користь в рівних частках 1.820 гривень в рахунок відшкодування судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що Акціонерний поштово-пенсійний банк (АППБ) «Аваль» змінив найменування юридичної особи на Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», а у 2009 році Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» змінило найменування юридичної особи на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (а. с. 86-92).

26 травня 2010 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси по справі № 2-437/10, позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про розірвання кредитного договору та позовну заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - об'єднано в одне провадження.

Між тим, 13 серпня 2013 року представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надав суду заперечення проти заявлених вимог ОСОБА_1, відповідно до якого посилається на те, що факт видачі кредитних коштів в доларах США та факт їх отримання не встановлено є безпідставним, але ж в кредитній справі є Меморіальний ордер яким підтверджується отримання боржником заявлених коштів, а також заява ОСОБА_1 за №112 в якій він просить Банк надати йому кредитні кошти в доларах США по програмі «Житло в кредит на вторинному ринку».

Крім того, представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» посилається на те, що відповідно до заяви № 112 від 06 березня 2006 року та кредитного договору № 014/0054/74/47547 від 14 березня 2006 року ОСОБА_1 поставив свій власноручний підпис, яка свідчить про його згодну з усіма умовами договору.

А в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором, але ж в кредитному договорі № 014/0054/74/47547 від 14 березня 2006 року п. 12.5 передбачено, що у разі зміни курсу іноземної валюти (валюти кредиту) відносно національної грошової одиниці України всі валютні ризики несе Позичальник, тобто ОСОБА_1.

З огляду на вищевказане, представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить суд відмовити у задоволенні первісного позову за безпідставністю, а зустрічний підтримав.

14 червня 2013 року рішенням Київського районного суду м. Одеси по цивільній справі № 1512/16172/2012 визнано ОСОБА_1 недієздатним та призначено ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_1. Рішення набрало законної сили (а. с. 173-174).

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 первісній позов підтримав та просив суд його задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені у позові. Зустрічний позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, тому просив відмовити у задоволенні.

У судовому засіданні представник відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» первісній позов не визнав та пояснив, що під час укладання договору ОСОБА_1 був згоден з усіма умовами договору, чому доказом є його підписання.

Крім того, після укладення кредитного договору між сторонами виникли договірні відносини, які перш за все регулюються нормами ЦК України, а не ЗУ «Про захист прав споживачів», у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні первісного позову за безпідставністю позовних вимог. Зустрічний позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що первісній позов слід залишити без задоволення, а зустрічний підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Згідно із ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У судовому засіданні встановлено, що 14 березня 2006 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/0054/74/47547, відповідно до якого АППБ «Аваль» видало відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 60.000 доларів США із сплатою 12 відсотків річних строком на 240 місяців, тобто до 14 березня 2026 року (а. с. 65-66).

Зі змісту договору вбачається, що після укладення договору між сторонами виникли договірні відносини, які перш за все регулюються нормами ЦК України.

При цьому суд вважає, що застосування ЗУ «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року за № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення ч. 2 ст. 652 ЦК і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 цієї статті, при істотній зміні обставин.

Згідно із ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Однак, суд вважає, що світова фінансова криза є явищем, яке не належить до обставин непереборної сили, що позбавляють ОСОБА_1 необхідності виконувати умови укладеного договору.

Крім того, представник ОСОБА_3 не довів, що зміна умов договору викликана наявністю ідеальної сукупності всіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК, що є обов'язковою умовою для вирішення питання про розірвання договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд вважає, що укладений кредитний договір № 014/0054/74/47547 від 14 березня 2006 між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки відсутні підстави для розірвання кредитного договору, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині розірвання кредитного договору слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Крім того, ОСОБА_1 просить суд визнати вищевказаний кредитний договір припиненим належним виконанням, однак суд вважає, що в ці частині також слід відмовити з огляду на наступне.

Зважаючи на характер правовідносин сторін, які регулюються параграфом 2 гл. 71 ЦК («Кредит»), змісту норм статей 598- 599 та ст. 653 цього Кодексу, слід звертати увагу на те, що законодавець розрізняє поняття «розірвання договору» і «припинення зобов'язання/договору». Ці поняття не є тотожними через відмінні підстави їх виникнення та юридичні наслідки, які породжені цими правовими явищами. Розірвання договору слід розглядати як один з видів припинення договору.

Тобто, розірвання договору припиняє його дію на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання договору, виходячи з характеру цього договору, за яким кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання, у зв'язку з чим також слід відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в частині визнання кредитного договору припиненим належним виконанням.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Частиною 1 статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З метою забезпечення зобов'язання, 14 березня 2006 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_3 поручається перед АППБ «Аваль» за виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань перед АППБ «Аваль» за кредитним договором № 014/0054/74/47547 від 14 березня 2006 року (а. с. 82).

Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо кредитного договору від 14 березня 2006 року за № 014/0054/74/47547 належним чином не виконував, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», яка на думку суду складає 425.112 гривень 08 копійок, з яких:

413.935 гривень 69 копійок - заборгованість за кредитом;

1.939 гривень 30 копійок - заборгованість по відсоткам;

7.666 гривень 09 копійок - заборгованість за простроченими відсотками;

1.571 гривню 01 копійок - пеня;

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. ч. 1 ст. 611 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дійсна наявність цих грошових зобов'язань відповідача ОСОБА_1 перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та їх розмір підтверджується кредитним договором від 14 березня 2006 року за № 014/0054/74/47547 та наданими представником ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідними розрахунками (а. с. 60).

Оцінивши встановлені по справі обставини у їх сукупності, суд вважає, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором від 14 березня 2006 року за № 014/0054/74/47547, сума яка підлягає стягненню у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» складає 425.112 гривень 08 копійок.

Крім того, стягненню з відповідачів в рівних частках з кожного на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» підлягає судові витрати у розмірі 1.820 гривень, на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України.

З урахуванням вищевказаного, суд вважає, що у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю, а зустрічний позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 425.112 гривень 08 копійок в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором № 014/0054/74/47547 від 14 березня 2006 року, а також з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» слід стягнути по 910 гривень з кожного в рахунок відшкодування судових витрат.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 216, 236, 321, 328, 524-527, 533-544, 543, 548, 572, 589, 610-612, 627, 652-653, 1049, 1050, 1054 ЦК України, на підставі ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 15 Постанови Пленуму Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року за № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про розірвання кредитного договору за безпідставністю.

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - задовольнити.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», МФО 328351, ЄДРПОУ 23876031, р/р 2909949, заборгованість за кредитним договором у сумі 425.112 (чотириста двадцять п'ять тисяч сто дванадцять) гривень 08 (вісім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 910 (дев'ятсот десять) гривень в рахунок відшкодування судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 910 (дев'ятсот десять) гривень в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Рева С. В.