Постанова № 33170371, 21.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1Вн. № 1/195

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 серпня 2013 року 17:13 № 826/12702/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000694230 від 03.07.2013, за участі представників сторін:

представник позивача Бруєнко Л.Ф.;

представник позивача Денисенко А.Ю.;

представник відповідача Шило М.Ю.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна" (далі - позивач, ТОВ "Брокард-Україна") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, Центральний офіс) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000694230 від 03.07.2013 (далі - ППР № 0000694230).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/12702/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/12702/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Центральним офісом 13.06.2013 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивача з питання своєчасності перерахування до бюджету авансового внеску з податку на прибуток підприємства за лютий 2013 року, за результатами якої складено акт від 14.06.2013 № 683/42-30/24597296 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, визначеного п. 57.1 ст. 57 розділу ІІ та п. 2 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно ст. 126 глави ІІ розділу ІІ Податкового кодексу України за затримку на 9 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 1 290 612,00 грн. на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0000694230, відповідно до якого позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 129 061,20 грн. за платежем: авансовий внесок з податку на прибуток підприємства.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, тому звернувся до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ "Брокард-Україна", виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Бюджетного кодексу України (далі - БК України); Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-ІІІ (далі - Закон № 2346-ІІІ).

Згідно п. 57.1 ст. 57 розділу II та п. 2 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Отже, термін сплати авансового внеску становить 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, тобто протягом 20 днів з моменту закінчення січня або лютого місяців 2013 року, що дозволяє сплачувати авансовий внесок до 20.03.2013.

Відтак, суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що граничний термін сплати авансового внеску згідно законодавства - 20.02.2013, оскільки це суперечить вищевказаним нормам податкового законодавства.

Судом встановлено, що до настання граничного терміну сплати авансового внеску, а саме 15.02.2013, позивачем було здійснено банківську операцію по сплаті до державного бюджету авансового внеску з податку на прибуток у відповідній сумі - 1 290 612,00 грн., на рахунок УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва № 3117009799011, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 2151 від 15.02.2013 з призначенням платежу "*;101; ;Авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств за лютий 2013. Код 11024000." (Т. 1, арк. 10).

При цьому, суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що авансовий внесок позивачем фактично сплачено 01.03.2013 платіжним дорученням від 01.03.2013, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаного твердження відповідач суду не надав.

Відтак, з наведеного вбачається, що позивач сплатив авансовий внесок у строки, встановлені податковим законодавством.

Судом встановлено, що рахунок, на який позивачем було сплачено авансовий внесок, було повідомлено позивачу в листопаді 2012 року відповідачем, про що свідчить наданий ним електронний документ "Рахунки відкрито тільки для великих платників податків, які перебувають на обліку в Окружній ДПС-Центральному офісі з обслуговування ВПП ДПС" (станом на 12.11.2012) (Т. 1, арк. 21). Так, зі змісту вказаного документа вбачається, що у ньому містяться дані лише про той рахунок податку на прибуток підприємств, на який позивачем фактично і було сплачено авансовий внесок з цього податку, а саме на рахунок УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва № 3117009799011, який був призначений як для сплати податку на прибуток, так і для сплати авансових внесків з податку на прибуток.

Судом встановлено, що 20.02.2013 відповідач повідомив позивачу про те, що авансовий внесок з податку на прибуток було сплачено позивачем на "старий" рахунок та, як наслідок, відповідач запропонував позивачеві сплатити цей внесок ще раз, залишивши сплачені позивачем 15.02.2013 кошти в рахунок майбутніх платежів з податку на прибуток.

Повторну сплату одного й того самого платежу позивачем здійснено не було, натомість листом вих. № 230 від 20.02.2013 (Т. 1, арк. 22) позивач звернувся до відповідача з проханням перерахувати раніше сплачені кошти на інший новий рахунок.

З наведеного вбачається, що відповідачу було достеменно відомо про надходження від позивача коштів до бюджету і про наявність переплати на рахунку податку на прибуток (така переплата відстежується на особовому рахунку і в реєстрі надходжень та повернень), але при цьому повідомив позивача про даний факт лише 20.02.2013.

Зі змісту листа відповідача від 27.06.2013 № 1833/10/42-319 "Про надання відповіді до заперечення по акту перевірки" (Т. 1, арк. 18) вбачається, що лише 01.03.2013 було складено висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету, і в цю дату дані про зарахування коштів позивача на рахунок авансового внеску було відображено відповідачем в особовому рахунку і в реєстрі надходжень та повернень.

Крім цього, судом встановлено, що відповідачем не було враховано, що платіж було проведено позивачем з вірним визначенням такого реквізиту як Код платежу, а саме Код 11024000 "Авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств", який було введено в дію згідно Наказу Міністерства фінансів України від 17.01.2013 № 19 щодо змін до Класифікації доходів бюджету.

Даний Наказ є нормативно-правовим актом, проте він не містить реквізитів рахунків для сплати таких авансових внесків, тому позивачем була використана інформація про зміну кодів класифікації, наведена у засобах масової інформації, та використана ним при здійсненні платежу. При цьому, суд звертає увагу, що відповідач належним чином не повідомив позивача про відповідну інформацію про зміну рахунків для сплати.

Відповідно до п. 2.4 Наказу Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123, інформацію про реквізити зазначених рахунків органи державної податкової служби доводять до платників податків шляхом їх розміщення на дошці податкових оголошень, установленій на доступному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу.

Судом встановлено, що інформацію про нові рахунки відповідачем не було розміщено на дошці податкових оголошень, чим було порушено вимоги вищезазначеного Наказу.

Підпунктом 191.1.29 пп. 191.1 п. 191 ст. 19 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби надають інформаційно-довідкові послуги платникам податків з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на органи державної податкової служби.

Послуги по наданню інформації про нові рахунки, відкриті для сплати авансового внеску з податку на прибуток в лютому 2013 року, в даному випадку не були надані відповідачем належним чином.

При цьому, сплата позивачем авансового внеску з податку на прибуток відбулась вчасно - 15.02.2013, адже оплата була проведена на рахунок державного казначейства, призначений для сплати саме податку на прибуток. Сума внеску надійшла в державний бюджет на діючий рахунок державного казначейства.

Згідно ч. 4 ст. 45 БК України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 БК України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Отже, аналіз норм БК України дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету. Податки і збори (обов'язкові платежі) визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Пунктом 22.4 ст. 22 Закону № 2346-ІІІ встановлено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

В даному випадку ініціювання позивачем сплати необхідної суми грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток до державного бюджету було здійснено 15.02.2013. Визначення у платіжному дорученні номера рахунку, призначеного для сплати податку на прибуток, а не для авансового внеску з податку на прибуток, не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений строк та виникнення податкового боргу, а також, як наслідок, для застосування фінансових санкцій і пені.

На підставі постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 04.07.2013 у справі № 761/16613/13-п (Т. 1, арк. 23 - 24) про притягнення головного бухгалтера позивача - ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, судом встановлено, що гроші були вчасно перераховані, але, як виявилось в подальшому, не на той рахунок, у зв'язку з чим Шевченківський районний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення. Винесена постанова підтверджує відсутність порушення в діях головного бухгалтера позивача, що свідчить про відсутність порушення закону з боку позивача.

Крім цього, згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання вважається узгодженою.

Отже, незважаючи на ту обставину, що підставою для здійснення розрахунку та сплати авансового внеску з податку на прибуток була подана за результатами звітного року податкова декларація з податку на прибуток підприємства (в даному випадку податкова декларація від 05.11.2012) (Т. 1, арк. 25 - 43), суд вважає доцільним зазначити, що сума грошового зобов'язання зі сплати авансового внеску з податку на прибуток не є узгодженою згідно норм ПК України, оскільки в поданій позивачем до податкового органу податковій декларації від 05.11.2012 не зазначено самостійно обчисленої суми авансового внеску з податку на прибуток - суми 1 290 612,00 грн.

За таких обставин сума авансового внеску не може вважатись узгодженою, а відтак не може вважатись податковим боргом.

У листі від 27.06.2013 № 1833/10/42-319 "Про надання відповіді до заперечення по акту перевірки" відповідач при визначенні питання узгодженості грошового зобов'язання посилається на запитання № 9 "Узагальнюючої податкової консультації щодо особливостей подання декларацій з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році" та робить висновок, що авансові внески є узгодженими сумами податкових зобов'язань, хоча пояснення такому висновку зазначена Узагальнююча податкова консультація не надає.

Разом з тим, відповідачем не враховано ту обставину, що ПК України є нормативно-правовим актом і має вищу юридичну силу, ніж податкова консультація, яка відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПК України має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Пунктом 3.1 ст. 3 ПК України встановлено, що податкове законодавство України складається з Конституції України; Податкового Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Отже, податкова консультація не є нормативно-правовим актом податкового законодавства, та не може змінювати норми ПК України, що визначають порядок узгодження податкових зобов'язань.

Відтак, враховуючи, що позивач здійснив платіж на рахунок податку на прибуток, в результаті чого на такому рахунку з'явились надміру сплачені кошти, то погашення боргу з авансового внеску з податку на прибуток могло відбутись без заяви платника за рахунок надміру сплаченої суми 1 290 612,00 грн. і не могло привести до виникнення податкового боргу.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що висновок відповідача про порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 розділу ІІ та п. 2 підрозділу 4 розділу XX ПК України є протиправним, тому ППР № 0000694230 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Брокард-Україна" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 0000694230 від 03.07.2013.

3. Присудити з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 290,61 грн. (одна тисяча двісті дев'яносто грн. 61 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст рішення складено та підписано 28.08.2013.