Постанова № 33170361, 29.08.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/2972/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі

головуючої судді В.В. Падій,

за участю секретаря О.В. Кондратенко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі про визнання дій незаконними та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

05.08.2013 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС Ніжинського МУЮ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області про визнання дій відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції - незаконними та скасування постанови відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження №38442255 від 14.06.2013. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 14.06.2013 ВДВС Ніжинського МУЮ винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №38442255, на підставі вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області від 03.05.2013 №Ф-1006 про сплату боргу. Позивач вважає, що дії відповідача при винесенні оскаржуваної постанови є неправомірними, а постанова такою, яка підлягає скасуванню, оскільки абзац 2 пункту 3 статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким було визначено вимогу як виконавчий документ, втратив свою чинність з 01.01.2011, що в свою чергу свідчить про те, що вищевказана вимога не є виконавчим документом. Крім того, вказуючи на протиправність дій відповідача, позивач стверджує, що відповідно до частини 15 статті 106 Закону України №1058 стягнення на підставі вимоги органами державної виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без його участі , позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без його участі та письмові заперечення в яких зазначив, що проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, оскільки відповідачем оскаржувана постанова, винесена у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без його участі та письмові заперечення в яких зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена у відповідності до норм чинного законодавства, а вимога управління Пенсійного фонду є виконавчим документом відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", а тому не вважають дії ВДВС Ніжинського МУЮ протиправними, а оскаржувану постанову такою, яка підлягає скасуванню.

Судове засідання здійснювалось в порядку, передбаченому статтею 41 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.05.2013 управлінням Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області винесено вимогу про сплату боргу № Ф-1006. Вказаною вимогою УПФУ, відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вимагало від ОСОБА_1 сплатити недоїмку зі сплати страхових внесків в розмірі 1590,36 грн. (а.с.6).

Вказана вимога управлінням Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області була направлена на примусове виконання до ВДВС Ніжинського МУЮ.

14.06.2013 старшим державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано семиденний термін для добровільного виконання рішення суду (а.с.8).

Вважаючи дії відповідача по винесенню оскаржуваної постанови незаконними, а постанову такою, яка підлягає скасуванню ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 р. № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону №606-XIV примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом №606-XIV.

Частиною 1 статті 6 Закону №606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

В статті 11 Закону №606-XIV вказано, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 1 та пункту 8 частини 2 статті 17 Закону №606-XIV встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Відповідно до частин 1,2,5 статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Статтею 7 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних Положень Закону №2464-VI встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України від 08.07.2010 №2464 -VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

З матеріалів справи вбачається, що борг по сплаті страхових внесків у позивача виник у період до 1 січня 2011 року, строк сплати якого на 1 січня 2011 року не настав, а отже вимога про сплату боргу є виконавчим документом, а тому виконавче провадження має порушуватися на підставі статті 19 Закону №606-XIV, що і було вчинено відповідачем.

Суд не бере до уваги посилання позивача на частину 15 статті 106 Закону №1058-IV відповідно до якої стягнення на підставі вимоги органами державної виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються, виходячи з наступного.

Відповідно до абзаців 2,3 частини 15 статті 106 Закону №1058-IV фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.

Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.

Оскільки, вимога управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області від 03.05.2013 №Ф-1006 про сплату боргу стосується погашення позивачем саме недоїмки зі сплати страхових внесків, а не фінансових санкцій за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, то суд звертає увагу на необґрунтованість посилання ОСОБА_1 на вказану норму чинного законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії відповідача по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження №38442255 від 14.06.2013 є правомірними, а постанова такою, що винесена у відповідності до вимог чинного законодавства.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність винесеної ним постанови.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі про визнання дій незаконними та скасування постанови, необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 94, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Порядок апеляційного оскарження постанови суду, передбачений статтями 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: В.В. Падій