Рішення № 33169264, 20.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р. Справа № 911/2968/13

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної-особи підприємця Бондаревського Дмитра Юрійовича до Приватного підприємства "Радуга Буд" про стягнення суми,

Представники:

позивача : не з'явилися;

відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Фізичної-особи підприємця Бондаревського Дмитра Юрійовича до Приватного підприємства "Радуга Буд" про стягнення 76074,60 грн боргу, 5689,96 грн пені, 2457,31 грн 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 19-04/12-01 про виготовлення, поставку та монтаж товару від 19.04.2012.

Ухвалою від 30.07.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 13.08.2013.

Ухвалою від 13.08.2013 розгляд справи було відкладено на 20.08.2013.

19.08.2013 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання позивача про перенесення розгляду справи. Суд відмовляє в задоволенні цього клопотання з підстав того, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (Аналогічна правова позиція викладена у п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

В судове засідання 20.08.2013 представники сторін не з'явилися, витребувані судом документи не надали.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

19.04.2012 між Приватним підприємством "Радуга Буд" (замовник) та Фізичною-особою підприємцем Бондаревським Дмитром Юрійовичем (виконавець) було укладено договір № 19-04/12-01 про виготовлення, поставку та монтаж товару. Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити, здійснити доставку та встановити замовнику замовлений товар, відповідно до специфікацій та креслень виконавця, які є невід'ємними частинами даного договору, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти згідно акту прийому-передачі товар, та здійснити його оплату на умовах даного договору. Предметом виготовлення та поставки є товар вказаний у специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємними частинами.

Кількість товарів, що підлягаєть виготовленню та поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за групами, видами, типами визначаються у специфікаціях до договору. Загальна кількість товару, що поставляється за цим договором, визначається на підставі специфікацій до договору, в яких вказується: кількість товару, номенклатура товару, колір, розмір, вимоги до якості замовленого товару. Загальна ціна договору визначається сумарною вартістю всіх специфікацій договору (п. 2.1., 2.2., 3.1. договору).

Ціна на товар, що поставляється вказується у специфікаціях. Замовник здійснює попередню оплату за товар в розмірі 40% загальної вартості замовлення вказаного в специфікації № 1 та специфікації №2, протягом 3-ох днів після підписання цього договору та специфікацій. Наступна оплата у розмірі 50% від загальної вартості договору здійснюється замовником на наступний робочий день після підписання акту приймання-передачі партій товару згідно специфікації №1, таблиці №1. У разі затримки замовником термінів оплати партії товару у розмірі 50%, виконавець, на свій власний розсуд, може припинити встановлення товару або збільшити строк встановлення товару на строк затримки оплати. У цьому разі виконавець не несе будь якої відповідальності перед замовником щодо умов п. 6.2. Кінцева оплата у розмірі 10% від загальної вартості товару здійснюється замовником не пізніше ніж за 3 банківські дні з моменту підписання акту приймання-передачі партій товару згідно специфікації №1, таблиці №2 та специфікації №2, таблиці № 1 (п.п. 7.1., 7.3 договору).

Відповідно до специфікації №1 вартість товару становила 149925,60 грн та 149409,60 грн. Відповідно до специфікації № 2 вартість товару склала 54414,00 грн. Обидві специфікації були погоджені сторонами (копії наявні в матеріалах справи).

Відповідно до накладних від 01.06.2012, від 05.06.2012, від 21.06.2012 та відповідних актів прийому-передачі (копії накладних, актів, довіреностей на отримання містяться в матеріалах справи) позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 351273,60 грн.

Таким чином, суд встановив що позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором № 19-04/12-01 про виготовлення, поставку та монтаж товару від 19.04.2012. Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань також підтверджують часткові оплати відповідача, а також відсутність скарг або зауважень. Відтак, у відповідача виник обов'язок сплатити вартість товару у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував свої грошові зобов'язання за договором № 19-04/12-01 про виготовлення, поставку та монтаж товару від 19.04.2012.

Суд встановив, що відповідач частково оплатив отриманий товар, загальна сума оплати становила 275199,00 грн. Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем на момент подання позову до суду становила 76074,60 грн.

Крім того, позивач звертався до відповідача з претензією № 07/06.11 від 06.11.2012, в якій просив погасити існуючу заборгованість. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем в розмірі 76074,60 грн, а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 5689,96 грн пені та 2457,31 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним. Склавши власний розрахунок, суд встановив, що сума пені та 3% річних є більшою, ніж позивач просить стягнути у позовній заяві. Проте, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З аналізу даної норми вбачається, що господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог. Відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 5689,96 грн пені та 2457,31 грн 3% річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача .

За таких обставин, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Радуга Буд" (код ЄДРПОУ 33086425) на користь Фізичної-особи підприємця Бондаревського Дмитра Юрійовича (код 3132009590) 76074,60 грн боргу, 5689,96 грн пені та 2457,31 грн 3% річних, а також 1720,50 грн судового збору.

3. Видати наказ.

Суддя А.Ф. Черногуз