Постанова № 33169196, 27.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року Справа № 904/2751/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач) і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води Дніпропетровської області (далі - ДП "СГЗК"),

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2013 та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.2013

зі справи № 904/2751/13

за позовом державного підприємства "Аграрний цех "Жовторічанський", м. Жовті Води Дніпропетровської області (далі - ДП "Аграрний цех "Жовторічанський"),

до ДП "СГЗК"

про стягнення 31 468,89 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ДП "Аграрний цех "Жовторічанський"- Янчука В.В.,

ДП "СГЗК"- Гавелі Д.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ДП "Аграрний цех "Жовторічанський" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ДП "СГЗК" 26 898, 30 грн. основного боргу, з урахуванням уставленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пені та трьох процентів річних, що додатково складає суму 4 570, 59 грн. Позовні вимоги мотивовано простроченням відповідачем грошового зобов'язання за укладеним сторонами договором від 04.01.2011 № 1447/13 (далі - Договір).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2013 (суддя Суховаров А.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 (колегія суддів у складі: суддя Тищик І.В. - головуючий, судді Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.), позов задоволено. Судові рішення мотивовано наявністю у справі доказів про прострочення відповідачем оплати товару за Договором.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, ДП "СГЗК" просить їх скасувати, посилаючись на невірне застосування господарськими судами норм матеріального права, зокрема, статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) внаслідок неповного з'ясування обставин справи. На думку скаржника, господарські суди залишили поза увагою, що ДП "СГЗК" не прострочило виконання грошового зобов'язання за Договором, оскільки в розумінні пункту 4.2 цього правочину строк оплати товару не визначений.

У відзиві на касаційну скаргу ДП "Аграрний цех "Жовторічанський" просило оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення з мотивів, викладених у даному відзиві.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального та матеріального права на підставі встановлених ними обставин справи, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з частиною другою цієї статті якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарськими судами у справі встановлено, що ДП "Аграрний цех "Жовторічанський" товарно-транспортними накладними від 02.07.2012 № 7, від 04.04.2012 № 15, від 06.04.2012 № 27, від 09.04.2012 № 43, від 11.04.2012 № 52, від 13.04.2012 № 65, від 18.04.2012 № 81, від 20.04.2012 № 93, від 23.04.2012 № 126, від 02.03.2012 № 13, від 05.03.2012 № 28, від 07.03.2012 № 38, від 12.03.2012 № 53, від 14.03.2012 № 64, від 16.03.2012 № 74, від 19.03.2012 № 83, від 21.03.2012 № 92, від 23.03.2012 № 104, від 26.03.2012 № 114, від 28.03.2012 № 123, від 30.03.2012 № 132, від20.02.2012 № 105, від 22.02.2012 № 116, від 24.02.2012 № 127, від 27.02.2012 № 136 та від 29.02.2012 № 147 поставило ДП "СГЗК" молоко цільне-розливне базовою жирністю не нижче 3, 4 відсотків на загальну суму 26 898, 30 грн.

ДП "СГЗК" поставлений йому товар не оплатило. Факт поставки товару за згаданими товарно-транспортними накладними не заперечує.

За таких обставин господарські суди дійшли обгрунтованого висновку про обов'язок відповідача оплатити поставлений йому товар.

Подані позивачем розрахунки названих сум перевірені судом.

Відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Вищий господарський суд України погоджується з юридичною оцінкою обставин справи, наведеною в оскажуваних судових актах. Доводи касаційної скарги, зокрема, з урахуванням положення частини другої статті 1117 ГПК України висновків, покладених в основу рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів у справі, не спростовують. Підстави для скасування цих судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 зі справи № 904/2751/13 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов