Постанова № 33169141, 20.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року Справа № 912/563/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Дунаєвської Н.Г.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні

скарги Товариства з обмеженою відповідальності "Актив Трейд Компані"

Товариства з обмеженою відповідальністю "АТК-1"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 червня 2013 року

у справі № 912/563/13

господарського суду Кіровоградської області

за позовом Приватного акціонерного товариства "Креатив"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Трейд Компані"

3.Товариства з обмеженою відповідальністю "АТК - 1"

про стягнення 30754113, 60 грн. збитків.

за участю представників

позивача - Терещенко Д.Л.

відповідачів - 1. не з'явились

2.Долгополова Я.П.

3. не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Креатив" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод та товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Трейд Компані" про стягнення солідарно шкоди у розмірі 28500000,00 грн. збитків, які складаються з вартості переданого на зберігання та неповернутого насіння соняшника за договором складського зберігання сільськогосподарської продукції №19/04-17 від 19.04.2012 р.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2013р. за клопотанням позивача залучено до участі у даній справі іншого відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "АТК - 1".

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем уточнено позовні вимоги, згідно яких останній просив стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод", товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Трейд Компані" та товариства з обмеженою відповідальністю "АТК - 1" 31870739,60 грн., в тому числі: 25791626,00 грн. збитків, які складаються з вартості переданого на зберігання та не повернутого насіння соняшника та 6079113,60 грн. неодержаного прибутку (втраченої вигоди).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 07 травня 2013 року (суддя Шевчук О.Б.) у справі №912/563/13, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 червня 2013 року (судді: Білецька Л.М., Верхогляд Т.В., Джихур О.В.) припинено провадження у справі відносно вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" через відмову позивача від позову. Відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Трейд Компані" та товариства з обмеженою відповідальністю "АТК-1" позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідача-2 та відповідача-3 25791626,00 грн. збитків, а також вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, товариство з обмеженою відповідальністю "Актив Трейд Компані" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2013р. та рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.05.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити приватному акціонерному товариству "Креатив" у задоволенні позову.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТК-1" також звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2013р. та рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.08.2013р. та просить їх скасувати, а справу №912/563/13 передати на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, заявник зазначає про порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.04.2012 р. між приватним акціонерним товариством "Креатив" (поклажодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Актив Трейд Компані" (зерновий склад) укладено договір складського зберігання сільськогосподарської продукції №19/04-17, відповідно до умов якого приватне акціонерне товариство "Креатив" передає на зберігання сільськогосподарську продукцію, а зерновий склад приймає її на зберігання на умовах визначених договором.

У відповідності до умов договору №19/04-17 зерновий склад зобов'язався зберігати зерно протягом строку, встановленого договором (п.3.1.5. договору); надавати поклажодавцю комплекс послуг, які включають приймання (вивантаження, зважування, визначення якості та ін.), доробку, вентилювання, зберігання, відпуск (відвантаження або переоформлення) продукції та інші додаткові послуги, необхідні для уникнення псування і втрати якості продукції протягом усього часу знаходження її на зберіганні з метою доведення якості продукції до рівня, що забезпечує оптимальний режим тривалого зберігання, за рахунок поклажодавця (п.4.2. договору) та позбавлений права розпоряджатися продукцією, що передається на зберігання (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 8.1. договору №19/04-17 (в редакції додаткової угоди №1 від 22.08.2012р.) сторонами погоджено строк зберігання продукції до 31.08.2013р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав відповідачу-2 5750 тонн насіння соняшника на підставі складських квитанцій: серії АФ №592904 № 726 від 29.10.2012р., серії АФ №592976 від 12.11.2012 р., серії АФ № 695514 № 836 від 19.11.2012.р., серії АФ №695514 № 839 від 20.11.2012р., серії АФ № 695553 № 874 від 26.11.2012р., серії АФ № 695696 № 994 від 21.12.2012р., серії АФ № 695697 № 995 від 21.12.2012р., серії АФ № 695955 № 1267 від 20.03.2013р., серії АФ № 695956№ 1268 від 21.03.2013р.

Таким чином, судами вірно встановлено, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору зберігання, згідно якого, в силу вимог ст.ст. 936 та 957 Цивільного кодексу України одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яку передано їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення. Якщо строк зберігання зерна визначено моментом пред'явлення власником зерна вимоги про його повернення, зерновий склад має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від власника зерна забрати це зерно в розумний строк.

Статтею 32 цього ж закону передбачено обов'язок зернового складу повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідачів збитків, завданих внаслідок неповернення товариством з обмеженою відповідальністю "Актив Трейд Компані" отриманого на зберігання зерна соняшника згідно зазначених вище складських документів.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій на підставі правової оцінки наявних у матеріалах справи доказів, встановили, що дії відповідача-2, який є зберігачем (зерновим складом) за договором №19/04-17 є протиправними, оскільки полягають в односторонньому порушенні умов укладеного договору і незабезпеченні збереження соняшника. Крім того, судами на підставі висновку експертизи встановлено вартість спірного зерна та відповідно визначено розмір шкоди, яку завдано позивачеві. Разом з тим, судами встановлено факт наявності вини товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Трейд Компані", яка полягала у бездіяльності щодо забезпечення належних умов зберігання зерна, внаслідок чого сталася пожежа, та причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою. Відтак, обґрунтованим є висновок судів про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Водночас, згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Тобто, доводи заявника касаційної скарги, які фактично зводяться до переоцінки обставин справи, з посиланням на докази, яким вже була надана правова оцінка судами, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів касаційної інстанції з огляду на зазначені вище положення процесуального законодавства.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Трейд Компані" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АТК-1" залишити без задоволення.

3. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 червня 2013 року зі справи №912/563/13 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. Г. Дунаєвська

С. С. Самусенко