Ухвала суду № 33168970, 13.11.2012, Яготинський районний суд Київської області

Справа № 1028/730/12

2/1028/642/12

У х в а л А

"13" листопада 2012 р. Суддя Яготинського районного суду Київської області Кисіль О.А., перевіривши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк»м.Дніпропетровськ вул.Набережна Перемоги - 50 про визнання недійсним кредитного договору, договору застави та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до Яготинського районного суду з позовом до Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк»про визнання кредитного договору недійсним, в котрому посилалась на Закон України «Про захист прав споживачів»щодо підсудності розгляду даної справи та просила визнати недійсним кредитний договір № KЗJWАК23214843 від 31.07.2006 року та договір застави № KЗJWАК23214843 від 31.07.2006 року укладений між ПАТ КБ «Приват Банк»та ОСОБА_1 недійсним та таким, що вчинений внаслідок омани, а також стягнути з відповідача зайво стягнуті з позивачки кошти в сумі 16861, 20 гривень, зарахувавши дані кошти на поточний рахунок позивачки, та стягнути незаконно присвоєні відповідачем кошти позивачки в сумі 4372, 25 гривень, зарахувавши дані кошти на поточний рахунок позивачки.

Подана заява не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки позивач обґрунтовуючи позовні вимоги не зазначає та не посилається на докази, яке саме право його, як споживача порушено відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», коли і в чому це виявилось та про способи захисту, які належить вжити суду. Крім цього, позивачка не посилається на докази, що свідчать про наявність даного кредитного договору, як споживчого та яке саме майно зазначено в договорі застави та де вона знаходиться.

Відповідно до п.23 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів»споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»споживчий кредит повинен мати мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений. Крім цього, в даній статті йдеться про питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип процентної ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Керуючись ст. ст.119-121 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Залишити дану заяву без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків до 28 листопада 2012 року.

Суддя: О. А. Кисіль