Постанова № 33168790, 27.08.2013, Ханжонківський районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Совєтський районний суд м. Макіївки)

№ 2-А/269/103/13 р.

П О С Т А Н О В А

іменем України

27 серпня 2013 року. Совєтський районний суд м.Макіївки Донецької області у скалді головуючого

судді НІКІШИНА Ю.В.

при секретарі СИДОРОВІЙ О.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

До

Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської Ради в Донецькій області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

7 серпня 2013 року позивач звернулась цо суцу з позовом до відповідача ( далі УПСЗН) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому зазначила, що вона народила дитину сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач є застрахованою особою. Зазначила, що вона має право на отримання допомоги по догляду за дитиною цо досягнення нею трирічного віку в більшому розмірі ніж призначено та виплачується відповідачем, просила визнати неправомірними дії відповідача по невиплаті щомісячної допомоги по догляду за дитиною до трирічного віку за період з липня 2010 року і на даний час, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити грн. зазначеної грошової допомоги за вказаний період згідно цо ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працезцатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» з урахуванням виплачених сум та підвищення виплат відповідно до прожиткового мінімуму. Також просила стягнути судові витрати зі сплати судового збору.

Відповідач позов не визнав, вважає доводи позивача неспроможними, про що подав письмове клопотання, і просить розглянути справу без участі представника.

У судовому засіданні встановлено.

Позивач є матір'ю дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини від 1 липня 2010 року, актовий запис № 58.

Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992 року відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Частиною 1 статті 1 вказаного закону визначено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 28 И-XII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811 -XII від 21 листопада 1992 року є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.

Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням " від 18.01.2001 року № 2240- ПІ (Закон №2240).

Статтею 1 Закону №2240 визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 2 Закону № 2240 страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом.

Статтями 4, 5, 29, 42 Закону №2240 встановлено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Одним із принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до Закону №2240-111 та виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-1II.

Пунктом 2 розділу III Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-НІ .

Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», не встановлювався інший, ніж у Законі №2240-111 розмір допомоги, а положення Постанови КМУ №1751 "Про порядок призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" від 27.12.2001р. було затверджене саме на виконання Закону № 2811-ХП "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (п.1) , то застосовувати зазначену постанову Кабінету Міністрів України до позивача, яка застрахована в системі загальнообов'язкового страхування неможливо, оскільки на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-ІІІ), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У даному випадку виник спір щодо виплати допомоги особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому на виплату допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-ІІІ), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок та виплату їй недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 7 лютого 2013 року до ІНФОРМАЦІЯ_2, виходячи з розміру не меншого прожиткового мінімуму для дітей до 6 років.

В інший частині позову, за час з липня 2010 року по 7 лютого 2013 року, відмовити на підставі ст.99 КАС України, в наслідок пропуску строку, без поважних обставин, звернення до суду з позовом за захистом порушеного права.

На підставі ст.162, 163 КАС України суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївкської міської ради у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Заобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської Ради в Донецькій області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною - сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним трирічного віку за період з 7 лютого 2013 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 не менше розміру прожиткового мінімуму для дітей до 6 років, з врахуванням виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 судові витрати - сплата судового збору в сумі 34,10 грн.

Постанова може бути оскаржене в Донецький апеляційний адміністративний суд через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду у 10 денний строк з дня її проголошення з одночасним надсиланням апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду.