Ухвала суду № 33168669, 22.08.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3477/13 22.08.2013 22.08.2013 22.08.2013

Провадження № 22ц/784/2843/13 Суддя першої інстанції Батченко О.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

22 серпня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Самчишиної Н.В., Царюк Л.М.,

при секретарі Шпонарській О.Ю.,

за участю: боржника - ОСОБА_2,

його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2013 року за поданням державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (надалі державний виконавець) про примусове проникнення до житла ,-

В С Т А Н О В И Л А:

24 січня 2013 року державний виконавець звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2

Свої вимоги обґрунтовував тим, що у нього на виконанні знаходиться зведене виконавче провадження № 33099014 про стягнення з ОСОБА_2 на загальну суму 2361406 грн. 90 коп. з примусового виконання. У встановлений для добровільного виконання строк відповідач рішення суду не виконав. Державний виконавець здійснював неодноразові виходи за місцем проживання боржника за адресою: АДРЕСА_1, де нікого не було вдома, про що державним виконавцем було складено відповідні акти.

Крім того, 18 вересня 2012 року державним виконавцем було винесену постанову про примусовий привід боржника на 3 жовтня 2012 року, копія якої направлена до Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області. З відповіді вбачається, що місцезнаходження боржника невідомо.

Посилаючись на викладене, державний виконавець просив суд дозволити примусове проникнення до будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2013 року подання задоволено. Дозволено Центральному відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції примусове проникнення до житла ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 для фактичного виконання судового рішення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати ухвалу суду, та закрити провадження по справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення боржника та його представника, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи подання державного виконавця про примусове входження до приміщення, суд керувався тим, що ОСОБА_2 за зведеним виконавчим провадженням має борг перед стягувачами на загальну суму 2361406 грн. 90 коп., проте добровільно відмовився сплачувати борг, перешкоджає державному виконавцю у проведенні виконавчих дій за місцем проживання, оскільки відсутній за цим місцем помешкання.

Проте з такими висновками суду погодитися повністю не можна.

Як визначено Конституцією України і міжнародно-правовими актами ніхто немає права проникнення до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, крім випадків коли цього вимагають суспільні інтереси.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Як встановлено судом на виконання у Центральному відділі ДВС ММУЮ знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 2361406 грн. 90 коп.

Під час здійснення виконавчих дій було з'ясовано, що боржник має у володінні житлове приміщення - будинок за адресою АДРЕСА_1, а його місце проживання зареєстровано за іншою адресою в Миколаївській області.

З актів державного виконавця від 24 травня, 12 липня та 20 листопада 2012 року вбачається, що мешканці будинку по АДРЕСА_1 відсутні.

На неодноразові виклики державного виконавця боржник не з'являвся та за даними органів внутрішніх справ щодо примусового приводу боржника станом на 28 вересня 2012 року встановити місцезнаходження боржника не виявляється можливим.

Задовольняючи подання державного виконавця суд першої інстанції не встановив, чи був повідомлений належним чином боржник із зазначенням дати та часу про відкриття виконавчого провадження та приєднання до такого провадження інших останніх документів, про намір державного виконавця проникнути в житловий будинок, що є власністю боржника.

До подання державним виконавцем долучено лист на ім'я ОСОБА_2, який датований 12 листопада 2012 року та містить інформацію про необхідність надання доступу до зазначеного житла 20 грудня 2012 року. Однак будь-які докази про те, що саме цей лист направлявся боржнику і про дату такого відправлення матеріали справи не містять і судом в ухвалі не зазначено.

Як не містять матеріали справи й підтверджень про отримання боржником інших документів виконавчого провадження, оскільки в поданні державного виконавця зазначено, що деякі повідомлення за даними Укркур'єра отримала інша особа.

Таким чином, районний суд допустив порушення норм процесуального права, зокрема судом не встановлені фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при розгляді подання державного виконавця, що у силу п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Центрального районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2013 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді