Рішення № 33168321, 20.08.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" серпня 2013 р.Справа № 924/993/13Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Заярнюк І.В., розглянувши матеріали

за позовом державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал", м. Старокостянтинів

до комунального ремонтно-будівельного шляхового підприємства, м. Староконстянтинів

про стягнення 7609,89 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Мініх І.М. - за довіреністю від 09.07.2013р. № 424

від відповідача: не з'явився

встановив: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 7609,89 грн. заборгованості за поставлений згідно видаткових накладних від 31.08.2010р. № 827 на суму 4081,60 грн. (довіреність №125 від 31.08.2010р., податкова накладна від 31.08.2010р. № 644), від 18.02.1011р. № 26 на суму 6009,29 грн.( довіреність №200 від 18.02.2011р., податкова накладна від 18.02.2011р. № 11), 28.09.2011р. № 983 на суму 3937,92 грн. . (довіреність №302 від 27.09.2011р., податкова накладна від 28.09.2011р. № 644), угоди про залік №46 від 24.12.2010р., виписки по рахунку від 18.02.2011р.,посилаючись на ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні, посилаючись на те, що вони підтверджені поданими доказами.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, однак на адресу суду від відповідача надійшла письмова заява про визнання позовних вимог.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

На підставі видаткових накладних від 31.08.2010р. № 827 на суму 4081,60 грн. (довіреність №125 від 31.08.2010р., податкова накладна від 31.08.2010р. № 644), від 18.02.1011р. № 26 на суму 6009,29 грн. (довіреність №200 від 18.02.2011р., податкова накладна від 18.02.2011р. № 11), від 28.09.2011р. № 983 на суму 3937,92 грн. (довіреність №302 від 27.09.2011р., податкова накладна від 28.09.2011р. № 644) позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 14028,81 грн. Належним чином завірені копії первинних бухгалтерських документів знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач частково оплатив вартість поставленого товару на суму 6000грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку від 18.02.2011р., а 418,92 грн. сплатив шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до угоди про залік від 24.12.2010р. № 46.

Відповідач своїх зобов'язань належним чином не виконав, частково оплативши вартість поставленого товару, утворивши заборгованість в сумі 7609,89 грн. На момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем спірної заборгованості в добровільному порядку.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 10.05.2013р. №272 про сплату 7609,89 грн., яка залишена без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач не повернув кошти в добровільному порядку, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з останнього 7609,89 грн. основного боргу.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Згідно з ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з поставки товару.

Ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем поставлено відповідачу згідно видаткових накладних від 31.08.2010р. № 827 на суму 4081,60 грн. (довіреність №125 від 31.08.2010р., податкова накладна від 31.08.2010р. № 644), від 18.02.1011р. № 26 на суму 6009,29 грн. (довіреність №200 від 18.02.2011р., податкова накладна від 18.02.2011р. № 11), 28.09.2011р. № 983 на суму 3937,92 грн. . (довіреність №302 від 27.09.2011р., податкова накладна від 28.09.2011р. № 644) товар на загальну суму 14028,81 грн. Натомість, відповідачем повністю не здійснено оплати поставленого товару. Доказів про оплату товару на суму 7609,89 грн. суду не подано.

Положеннями ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищезазначене, приписи ст. 33 ГПК України, позовні вимоги підлягають задоволенню . Доказів , які б спростовували позовні вимоги суду не надано.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 32, 33, 44, 49, 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал", м. Старокостянтинів до комунального ремонтно-будівельного шляхового підприємства, м. Староконстянтинів про стягнення 7609,89 грн. заборгованості задовольнити.

Стягнути з комунального ремонтно-будівельного шляхового підприємства м. Старокостянтинів Хмельницької області, вул. Красовського, 1 (код ЄДРПОУ 32170306) на користь державного підприємства „Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" м. Старокостянтинів Хмельницької області, вул. Ворошилова, 22 (код ЄДРПОУ 00282553) - 7609,89 грн. (сім тисяч шістсот дев'ять гривень 89 коп.) заборгованості, 1720,50грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп. ) судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 27.08.2013р.

Сддя І.В.Заярнюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, (31103, Хмельницька обл. м.Старокостянтинів, вул. Ворошилова,22)

3 - відповідачу (31100, Хмельницька обл. м.Старокостянтинів, вул. Красовського, 1а) рекоменд. з повід.