Ухвала суду № 33165691, 15.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4320/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Головань О.В. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

15 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Генерального директора Державного підприємства «Інформаційний центр», відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві щодо неповного заповнення заяви про реєстрацію обтяження від 09.01.2013 року за вих. № 376 (поле «умови» «розмір зобов'язання або вимоги»). В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_3 та відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві подали апеляційні скарги, в яких просять суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції. Так, ОСОБА_3 просить ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, а відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві просить ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянти аргументують тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві від 08.10.2012 року ВП №34565865 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-4 від 20.03.2012 року Зарічного районного суду м. Суми про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відшкодування витрат на проведення експертизи в розмірі по 924 грн. на кожну.

З метою забезпечення виконання рішення суду, в порядку ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", 09.01.2013 року державним виконавцем винесено постанову ВП №34565865 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на все майно боржника - ОСОБА_3 у межах суми стягнення 924 грн., про що зроблено запис у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 09.01.2013 року 17:44:53 реєстратором Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, реєстраційний № 13472058.

Позивач зазначає, що згідно змісту постанови від 09.01.2013 року ВП №34565865 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на все майно боржника - ОСОБА_3 у межах суми стягнення 924 грн., тоді як згідно запису у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 09.01.2013 року обтяжено все рухоме майно, що є недостовірними відомостями.

На думку позивача, реєстратором Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України допущено порушення ст. 42 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" щодо недопущення внесення держателем та реєстратором Державного реєстру обтяжень рухомого майна, їх посадовими особами недостовірних відомостей до вказаного реєстру, ст. 7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", оскільки у правочині, на підставі якого виникає обтяження, повинен визначатися предмет обтяження (родові та/або індивідуальні ознаки рухомого майна), а у разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним.

Вказані протиправні дії призвели до порушенні права позивача на розпорядження своїм рухомим майном, зокрема, відчужити належний позивачу автомобіль, про що позивач дізналася 21.03.2013 року, маючи намір відчужити автомобіль.

Після отримання інформації про знаходження у провадженні Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві виконавчого провадження ВП №34565865 позивач звернулася зі скаргою на рішення державного виконавця до Зарічного районного суду м. Сум про скасування постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також про арешт коштів боржника від 09.01.2003 року.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 27 травня 2013 року в задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанови про відкриття виконавчих проваджень від 08 жовтня 2012 року (ВП № 34565868, ВП № 34565099, ВП № 34556945), на постанову про накладення арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09 січня 2013 року (ВП № 34565865), на постанову про арешт коштів боржника від 09 січня 2013 року (ВП № 34565865) відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві, відмовлено за необгрутнованістю.

Згідно ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Судом першої інстанції було встановлено, що нормами Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна встановлено чіткі вимоги до заяви обтяжувача, на підставі якої здійснюється реєстрація обтяжень. Зокрема встановлено, що в заяві зазначаються посилання на підставу виникнення обтяження та його зміст (для забезпечувальних обтяжень також зазначаються розмір та строк виконання вимоги обтяжувача, для обтяження, яке виникає на підставі рішення суду про стягнення коштів, та обтяження, відповідно до якого накладається арешт на рухоме майно для забезпечення цивільного позову, зазначається розмір вимоги обтяжувача), опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації та відомості про заборону чи обмеження права боржника відчужувати предмет обтяження.

Пунктом 9 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна передбачено, що реєстратор відмовляє у внесенні запису до Реєстру в разі, коли: 1) у заяві відсутні чи наведено не повністю або з виправленням відомості, зазначені у пунктах 6 і 7 цього Порядку; 2) обтяжувач не пред'явив паспорт чи інший документ, що посвідчує особу, а у разі, коли уповноважена особа діє від імені обтяжувача фізичної чи юридичної особи, - відповідну довіреність; 3) відсутній документ про плату за внесення запису до Реєстру; 4) плату внесено не в повному обсязі. Відмова у внесенні запису до Реєстру оформляється письмово в день прийняття заяви із зазначенням причини.

Колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про те, що підставою для відмови у внесенні запису до Реєстру могли бути відсутність чи наведення не повністю або з виправленням відомостей, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку. Проте вимоги п. 6 Порядку обтяжувачем виконано - подано в електронній формі заяву про реєстрацію обтяження рухомого майна, вимоги п. 7 Порядку також дотримано, зокрема, ідентифіковано рухоме майно, на яке накладено обтяження, згідно тих полів інформації, які передбачені в заяві.

Пунктом 2.7 "Опис предмета обтяження" Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв від 29.07.2004 року №73/5 передбачено два варіанти заповнення графи - "рухоме майно, що має серійні номери" (тобто конкретно ідентифіковане) та "рухоме майно, крім описаного вище за серійними номерами" (невизначене рухоме майно).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що якщо обтяжувач не заповнив це поле, це може бути підставою для визнання його дій протиправними, проте реєстратору і адміністратору Реєстру постанова державного виконавця, на підставі якої подається заява про реєстрацію обтяження рухомого майна, не надається, і вони не мають прав та обов'язків звіряти її зміст зі змістом заяви.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підстави для висновку про неналежне виконання реєстратором своїх обов'язків, передбачених п. 9 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відсутні.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії обтяжувача - відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м. Києва щодо неповного заповнення заяви про реєстрацію обтяження рухомого майна, у яку не внесено умову щодо розміру зобов'язання або вимоги, є правомірними.

Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає їх обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2013року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.