Рішення № 33165357, 27.08.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 серпня 2013 р. Справа № 902/961/13

Провадження № 11/902/31/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічна фірма

інформаційних технологій «ВестІнформ», м. Київ

до: товариства з обмеженою відповідальністю «Калинівський

експериментальний завод деревинних матеріалів», м. Калинівка

про стягнення 391106,48 грн.

при секретарі судового засідання Павловій Т.С.

за участю представників сторін :

позивача : А. Мурашкін, керівник;

відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-технічна фірма інформаційних технологій «ВестІнформ» звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів» заборгованості в загальному розмірі 391106,48 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що 22 серпня 2011 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу електроенергії за № 2208/11-к, відповідно до якого позивач зобов'язувався здійснювати продаж електричної енергії відповідачу, а відповідач своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію у відповідності до умов договору та додатків до нього. Починаючи з квітня 2012 року відповідач оплату за спожиту електричну енергію проводив із затримкою та не в повному обсязі, про що йому неодноразово направлялись листи-попередження щодо дотримання графіку оплати. У зв'язку з накопиченням заборгованості відповідача, 09.04.2013 року відбулось припинення електропостачання. При цьому борг відповідача за спожиту електроенергію за період з 01 квітня 2012 року по 09 квітня 2013 року становить 379 679,68 грн.. На звернення щодо погашення заборгованості останній ніяким чином не відреагував, що стало підставою звернення з позовом до суду.

Ухвалою суду від 05.07.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/961/13 та зобов'язано сторін надати ряд документів необхідних для вирішення даного спору.

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі від 05.07.2013р. щодо надання документів не виконав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Про розгляд справи в суді повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 6427 від 12.07.2013р..

Розгляд справи ухвалою від 16.07.2013р. відкладено на 27.08.2013р. у зв'язку з ненаданням відповідачем документів визначених судом.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не скористався своїми правами, не надавши визначених судом документів та не забезпечивши явки свого представника. Про час та місце слухання справи повідомлений завчасно та належним чином, що стверджується поштовим повідомленням № 6687 від 24.07.2013р..

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22 серпня 2011 року між товариством з обмеженою відповільністю Науково-технічна фірма інформаційних технологій «ВестІнформ» (позивач, за договором Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів» (відповідач, за договором Споживач) укладено договір купівлі-продажу електроенергії за № 2208/11-к.

Згідно з предметом даного договору Постачальник здійснює продаж електричної енергії Споживачу, а Споживач оплачує спожиту електричну енергію у відповідності до умов цього договору та додатків до нього, що є його невід'ємними частинами. Предметом продажу є активна електроенергія, що продається в точці продажу, розташування якої установлюється на межі балансової належності електроустановок.

Згідно п. 2.1. договору Постачальник зобов'язується здійснювати протягом терміну дії договору цілодобовий продаж електричної енергії Споживачу в обсязі, визначеному відповідно у прогнозі споживання (п. 2.2.1.) та розділі 5 цього договору із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами та забезпечити отримання Споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності - до 2300 кВт.

Відповідно до п. 2.1.3. Постачальник зобов'язується до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, оформлювати купівлі-продаж фактичних обсягів електричної енергії за розрахунковий місяць двостороннім атом із Споживачем.

Споживач зобов'язується до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, купівлю-продаж фактичних обсягів електричної енергії за розрахунковий місяць двостороннім атом з постачальником (п. 2.2.3. договору).

Відповідно до п. 2.2.4. договору Споживач зобов'язався проводити з Постачальником розрахунки за спожиту електроенергію у терміни, визначені у додатку 2 даного договору.

Так, п. 2. додатку 2 до договору визначено, що оплата електроенергії здійснюється Споживачем ініціативно або на підставі рахунків на планове споживання електроенергії, виставлених Постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Споживачем трьома платежами у такі терміни:

- до 10-го числа розрахункового місяця - 30% вартості договірної величини планового споживання електричної енергії;

- до 20-го числа розрахункового місяця - 30% вартості договірної величини планового споживання електричної енергії;

- до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим - решта вартості фактичної величини споживання електричної енергії, на підставі рахунку-фактури на фактичне споживання електроенергії.

Розрахунковий період встановлюється з 1 по останнє число місяця (п. 7.1. договору).

Пунктом 6.1. договору визначено, що у разі несплати за електроенергію у терміни, визначені розділом 7 договору, електропостачання Споживача може бути обмеженим або припиненим Постачальником через місцеву електропередавальну компанію з попередженням не пізніше ніж за 3 (три) робочих дні.

Відключення не звільняє Споживача від оплати боргу, а також чергових платежів згідно з розділом 7 договору та пені за час прострочення платежу (п. 6.2. договору).

Як стверджується позивачем та не спростовується відповідачем, позивачем зобов'язання за договором виконувались належним чином. Тоді як відповідачем з квітня 2012 року оплата спожитої електричної енергії проводилась з затримкою та не в повному обсязі. Наведене також підтверджується актами прийому-передачі електроенергії в період з квітня 2012 року по квітень 2013 року, рахунками-фактури за вказаний період, виписками банку (а.с. 17-42, 66-121).

Зважаючи на накопичення заборгованості за договором, позивач в березні 2013 року повідомив відповідача, ПАТ «Вінницяобленерго» та ВП «Державна інспекція з енергетичного нагляду у Південно-Західному регіоні» про припинення постачання електричної енергії відповідачу (а.с. 43-45).

Припинення електропостачання відповідача відбулось 09.04.2013 року, про що свідчить лист СО «Калинівські електричні мережі» ПАТ «Вінницяобленерго» № 101/425 від 04.04.2013 року. (а.с. 46).

В період проведення відповідачем розрахунків з порушенням строків та розмірів, визначених договором утворилась заборгованість в загальному розмірі 379 679,68 грн., з якої: 344 076,25 грн. за період з квітня по грудень 2012 року, 35 603,43 грн. - за період з січня по 09.04.2013 року. Вказана сума заборгованості визнається відповідачем в акті звірки розрахунків від 08.07.2013 року.

З метою погашення відповідачем заборгованості, позивач 24.04.2013 року направив на адресу відповідача претензію за № 15/02, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по поставці електричної енергії та дії відповідача по прийняттю вказаної енергії, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті електричної енергії.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 379 679,68 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 1 841,19 грн. 3% річних, 379,68 грн. інфляційних нарахувань та 9 205,93 грн. пені за період з 10.04.2013 року по 07.06.2013 року.

При розгляді справи позивачем подано заяву про відмову від позову в частині стягнення пені в розмірі 9 205,93 грн..

Судом роз'яснено процесуальні наслідки його дій.

Оцінивши подані докази, суд приймає дану відмову як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому провадження у справі в цій частині слід припинити з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо заявлених до стягнення сум трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку судом не виявлено помилок в зв'язку з чим вказані вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись п. 4 ст. 80, ст.ст.43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів» (22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Промислова, 50, код ЄДРПОУ 05412693) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічна фірма інформаційних технологій «ВестІнформ» (04111, м. Київ, вул. Щербакова, 37, оф. 20, код ЄДРПОУ 14288157) 379 679 (триста сімдесят дев'ять тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн. 68 коп. - боргу; 1 841 (одну тисячу вісімсот сорок одну) грн. 19 коп. - 3% річних; 379 (триста сімдесят дев'ять) грн. 68 коп. - інфляційних нарахувань; 7 638 (сім тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 01 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 9 205,93 коп. пені припинити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повне рішення складено 28.08.2013р.

Суддя В. Матвійчук

від друк. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Промислова, 50)