Рішення № 33165334, 21.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-33/8437-2012 21.08.13За позовом Публічного акціонерного товариства «Земельний банк»

до Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41»

про стягнення 1830902,38 доларів США (еквівалент 14633487,24 грн.).

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Олексієнко Т.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Сич М.В. (представник за довіреністю).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача про стягнення 1830902,38 доларів США (еквівалент 14633487,24 грн.), з яких 1270000 доларів США як безпідставно набуте майно та 560902 доларів США як втрачену вигоду, які Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу внаслідок припинення правовідносин сторін, що склалися за укладеним раніше між ними Кредитним договором № КЛ- 498/1-980 від 03.10.2006, в зв'язку з розірванням даного договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2012 у справі №5011-33/8437-2012 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2012 у справі №5011-33/8437-2012 залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 24.04.2013 у справі №5011-33/8437-2012 скасовано рішення від 04.09.2012 та постанову від 10.12.2012 у справі №5011-33/8437-2012 в частині відмови у стягненні безпідставно набутих коштів у розмірі 1270000 доларів США, та в цій частині справу направлено на новий розгляд.

Розпорядженням керівника апарату від 30.04.2013 №04-1/274 призначено повторний автоматичний розподіл справи №5011-33/8437-2012, за результатами чого вказану справу передано для подальшого розгляду судді Сташківу Р.Б.

Розгляд справи неодноразово відкладався, склад суду змінювався.

Позовні вимоги, в частині переданих на новий розгляд вимог про стягнення 1270000 доларів США як безпідставно набуте майно, вмотивовані неналежним виконанням Відповідачем встановленого законом (ст.ст. 653, 1212, 1213 ЦК України) обов'язку повернути Позивачеві отримані кредитні кошти за Кредитним договором № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006, в зв'язку з розірванням останнього.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на відсутність в нього такого обов'язку через те, що кошти в сумі 1270000 доларів США були перераховані по іншому договору, ніж Кредитний договір № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006.

Та оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2011 по справі № 4/503 розірвано кредитний договір № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006, додаткову угоду № 1 від 06.10.2006, додаткову угоду № 2 від 23.01.2007, додаткову угоду № 3 від 23.01.2007, додаткову угоду № 4 від 27.08.2007, додаткову угоду № 5 від 02.10.2007, додаткову угоду № 6 від 03.03.2008, а також встановлено, що інші додаткові угоди до Кредитного договору № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006 між сторонами не укладалися, то Відповідач вважає безпідставними вимоги про стягнення з нього коштів та підставі ст.ст. 653, 1212, 1213 ЦК України.

Також в судовому засіданні 21.08.2013 за наслідками розгляду заяви Позивача (з доповненням від 06.08.2013 до заяви) про забезпечення позову, судом було оголошено про залишення її без задоволення, оскільки Позивачем, всупереч ст. 66-67 ГПК України, не доведено суду (не надано письмових та інших доказів), що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі, а одні лише припущення Позивача, щодо можливого існування ймовірності в майбутньому ускладнення виконання рішення суду, такими належними доказами не є.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.10.2006 між публічним акціонерним товариством «Земельний банк» в особі Київської філії (Позивач, Банк, Кредитор) та відкритим акціонерним товариством «Шляхово-будівельне управління № 41» (Відповідач, Позичальник) укладено кредитний договір № КЛ - 498/1- 980 (Кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику поновлювальну кредитну лінію з лімітом кредиту, що складає 3000000 грн., розмір процентів за користування кредитом складає 18 % зі строком повернення кредиту не пізніше 02.10.2007 включно.

Згідно п. 8.2 Кредитного договору, надання, повернення кожного з кредитів та сплата процентів за користування ним здійснюється в гривні. Передбачені кредитним договором пені і штрафи розраховуються і сплачуються в гривні.

06.10.2006 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, згідно з якою позичальнику надано кредит в сумі 3000000 грн.

23.01.2007 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Кредитного договору, згідно з якою ліміт кредитної лінії складає 6000000 грн. та додаткову угоду № 3 до Кредитного договору, згідно з якою Позичальнику надано кредит в сумі 3000000 грн.

Додатковою угодою № 4 від 27.08.2007 встановлено, що проценти, нарахованих за серпень 2007 року, сплачуються не пізніше 14.09.2007 включно.

Додатковою угодою № 5 від 02.10.2007 сторони встановили, що строк повернення кредиту перенесено не пізніше 01.10.2008 включно.

Додатковою угодою № 6 від 03.03.2008 встановлено строк сплати процентів, нарахованих за лютий 2008 року, та вони сплачуються не пізніше 31.03.2008 включно.

За твердженням Позивача між сторонами укладено додаткові угод № 7, № 8, № 9, № 10 від 30.09.2008 та 28.10.2008, якими Відповідачу було відкрито валютну кредитну лінію в іноземній валюті - доларах США з лімітом 1270000, надано кредитні кошті в сумі 1270000 доларів США, та додатковою угодою № 10 сторони визначили строк повернення кредитного траншу в доларах США та сплати процентів 30.09.2009, а Додатковою угодою № 12 від 29.09.2009 сторони встановили строк повернення всіх отриманих Відповідачем кредитів - 28.09.2010 включно.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2011 по справі № 4/503, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2012, розірвано кредитний договір № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006, додаткову угоду № 1 від 06.10.2006, додаткову угоду № 2 від 23.01.2007, додаткову угоду № 3 від 23.01.2007, додаткову угоду № 4 від 27.08.2007, додаткову угоду № 5 від 02.10.2007, додаткову угоду № 6 від 03.03.2008, укладені між публічним акціонерним товариством «Земельний банк» в особі Київської філії та відкритим акціонерним товариством «Шляхово-будівельне управління № 41» з моменту набрання чинності вказаним рішенням, а також встановлено, що інші додаткові угоди до Кредитного договору № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006 між сторонами не укладалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на наведене, твердження Позивача щодо наявності укладених Додаткових угод № 7, № 8, № 9, № 10 від 30.09.2008 та 28.10.2008, а також Додаткової угоди № 12 від 29.09.2009 та подальших угод до Кредитного договору спростовуються в силу ч. 2 ст. 35 ГПК України.

Разом з цим, в матеріалах справи наявні копії меморіальних ордерів № 6857815 від 30.09.2008, № 6858052 від 30.09.2008, № 6858053 від 30.09.2008, № 6890154 від 08.10.2008, № 6889000 від 08.10.2008 та № 6889001 від 08.10.2008 з призначенням платежу: «надання кредиту (ВАТ «ШБУ-41») відповідно до кредитного договору 498/1-980 від 03.10.2006», згідно з якими Позивачем Відповідачу було перераховано 1270000 дол. США, що також підтверджується доданою Позивачем до позовної заяви випискою по особовому рахунку Відповідача. Отримання цієї суми коштів Відповідачем також не заперечується, і зокрема підтверджується залученими до позову копіями Балансів підприємства Відповідача, що надавались ним Позивачу.

Щодо правової підстави, на якій Позивачем була перерахована Відповідачу дана сума коштів, то судом встановлено, що станом на вищенаведені дати перерахування такою підставою був Кредитний договір № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006.

Так, судом відхиляються заперечення Відповідача, що кошти перераховувались не на підставі Кредитного договору № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006, а іншого кредитного договору 498/1-980 від 03.10.2006.

Суд зауважує, що Відповідачем не надано суду доказів укладення між сторонами іншого кредитного договору від 03.10.2006, ніж Кредитний договір № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006, при цьому Позивачем заперечується існування іншого договору, ніж № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006. А тому, з огляду на наведене, зазначення в меморіальних ордерах номеру договору « 498/1-980» без літер «КЛ» суд відносить на описку Позивача при здійсненні господарської діяльності, та приходить до висновку, що 1270000 дол. США було перераховано Позивачем Відповідачу на підставі укладеного між ними Кредитного договору № КЛ -498/1-980 від 03.10.2006.

Щодо встановлення рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2011 по справі № 4/503 того факту, що Додаткові угоди № 7, № 8, № 9, № 10 від 30.09.2008 та 28.10.2008, а також Додаткова угода № 12 від 29.09.2009 та подальші угоди до Кредитного договору не укладались, а отже у Позивача не було підстав перераховувати Відповідачу грошові кошти у вигляді валюти, то судом заперечення Відповідача в цій частині відхиляються, оскільки станом на дати перерахування Позивач вважав, що вищевказані додаткові угоди діяли, та Відповідачем це не спростовувалось, оскільки кошти в сумі 1270000 дол. США приймались та не повертались з посиланням на відсутність додаткових угод щодо валютування кредиту.

І лише в подальшому, рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2011 по справі № 4/503, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2012, було розірвано кредитний договір № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006, додаткову угоду № 1 від 06.10.2006, додаткову угоду № 2 від 23.01.2007, додаткову угоду № 3 від 23.01.2007, додаткову угоду № 4 від 27.08.2007, додаткову угоду № 5 від 02.10.2007, додаткову угоду № 6 від 03.03.2008 та встановлено факт не укладення інших додаткових угод до Кредитного договору № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006.

Отже до цього часу Позивач керувався тими додатковими угодами, які на його думку були укладені з Відповідачем, та останнім при отриманні коштів в валюті в сумі 1270000 дол. США заперечень не висловлювалось.

Крім того, судом відхиляються посилання Відповідача, що спір між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав вже було вирішено судом.

Підставою первісного позову, по якому рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2011 по справі № 4/503 відмовлено в задоволенні позову, було стягнення заборгованості за Кредитним договором в зв'язку з неналежним виконанням його умов, а підставою даного позову є відповідно до ст. 1212, 1213 ЦК України повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, яке розірвано за рішенням суду, та отже мають місце різні підстави позовів.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 4 статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, судом встановлено, що спірна сума кредиту в розмірі 1270000 доларів США була отримана Відповідачем на підставі Кредитного договору. Тобто, коштами Позивача в сумі 1270000 доларів США Відповідач користувався саме на підставі Кредитного договору, який у судовому порядку було розірвано, і тому підстави для користування коштами у сумі 1270000 доларів США у Відповідача на даний час відпали.

Частинами 1, 2, пунктом 3 частини 3 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, вимоги Позивача про стягнення з відповідача 1270000 доларів США, отриманих останнім за розірваним Кредитним договором, є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Беручи до уваги, що абзацом другим пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, суд зазначає, що станом на 21.08.2013 1270000 доларів США за офіційним курсом НБУ (http://www.bank.gov.ua; 799,30 грн. за 100 доларів США) на цю дату складає 10 151 110 грн.

Оскільки постановою Вищого господарського суду від 24.04.2013 справу №5011-33/8437-2012 передано на новий розгляд в частині стягнення 1270000 доларів США, та в цій частині заявлені позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, то відповідно до статті 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягується сума судового збору за звернення до суду з даним позовом, та за подання апеляційної та касаційної скарг, пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог. При цьому, сума судового збору, сплачена Позивачем за подання заяви в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України, відноситься на Позивача та йому не відшкодовується, в зв'язку з відмовою судом в задоволенні зазначеної заяви.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 66, 67, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну вимогу про стягнення 1270000 доларів США задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» (м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 32; ідентифікаційний код 05416886) на користь Публічного акціонерного товариства «Земельний банк» (м. Харків, вул. Чернишевська, 4; ідентифікаційний код 19358721) 1270000 (один мільйон двісті сімдесят тисяч) доларів США, 44660 (сорок чотири тисячі шістсот шістдесят) грн. 40 коп. судового збору за подання позову, 22330 (двадцять дві тисячі триста тридцять) грн. 20 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 23 870 (двадцять три тисячі вісімсот сімдесят) грн. 22 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.08.2013

Суддя Р.Б. Сташків