Ухвала суду № 33164442, 15.08.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

Головуючий у 1-й інстанції: Комшелюк Т.О.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

УХВАЛА

іменем України

"15" серпня 2013 р. Справа № 817/1592/13-а.

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Майора Г.І.

Одемчука Є.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" червня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз - РЗВА" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.06.2013р. позовні вимоги задоволені повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 11.01.2012р. №0000102342.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. Просить вказану постанову скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони в судове засідання не прибули про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, відповідно до положень ст. 197 КАС України розгляд апеляційної скарги здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства складений акт № 1516/23-100/34704110 від 22.12.2011р.

У вказаному акті перевірки зафіксовано порушення позивачем:

- п.141.1 ст.141, п.146.5 ст.146 Податкового кодексу України, яке полягає у віднесенні до складу рядка 6 «Інші витрати» декларації з податку на прибуток підприємства за 2-3 кв. 2011року відсотків по позиці використаній на придбання основних фондів внаслідок чого валові витрати обумовленого періоду завищено на загальну суму 4 530 658грн.;

- пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України від 02.12.2010р. №2755- VI (із наступними змінами і доповненнями), що полягає у перенесенні до декларації з податку на прибуток підприємств 2 кв. 2011року від'ємного об'єкта оподаткування 2009-2010років, що увійшло до 1 кв. 2011року внаслідок чого завищено витрати 2 кв. 2011року у сумі 3 521 493грн.

На підставі названих висновків відображених у акті перевірки від 22.12.2011р. №1516/23-100/34704110 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01.2012р. №0000102342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1851995,00грн.- за основний платіж (а. с. 36 т.1).

Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що валові витрати І кварталу 2011 року були збільшені позивачем на суму збитків, отриманих за результатами діяльності у 2010 році на суму 3798049,00грн. - рядок 06.6 уточнюючої декларації (вх.№9011910855 від 30.11.2011р.) (а. с.58-62 т.1). Вказана уточнююча декларація була прийнята ДПІ у м. Рівному без жодних зауважень.

У пункті 22.4 Прикінцевих положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

У статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів з 01.04.2011р. встановлений статтею 150 ПКУ, де зазначено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим пункт 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році" Розділу XX "Перехідні положення" ПКУ встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року, у складі витрат рядок 04 (сума 6042633грн.), позивачем зазначено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 06.6) у сумі 3521493грн., (рядок 07) у сумі -149834грн. При цьому, сума збитків за І квартал 2011 року (у сумі 3521493грн.) відповідачем не заперечується.

З положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПКУ вбачається, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у 1 кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2 кварталу 2011 року.

Отож, зазначена законодавча норма не містить обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат 2 кварталу 2011 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в діях позивача не вбачається порушень норм пункту 3 підрозділу 4 розділу XX ПКУ, а відтак, відповідачем безпідставно визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток за 2 кв. 2011року у розмірі 775 482грн.

Стосовно ж визначеного грошового зобов'язання у розмірі 1 076513грн. за 2-3 кв. 2011року внаслідок віднесення до складу рядка 6 «Інші витрати» декларації з податку на прибуток підприємства за 2-3 кв. 2011року відсотків по позиці використаній на придбання основних фондів на загальну суму 4 530 658грн, то судом першої інстанції встановлено, що отримані позивачем за договором позики від 04.09.2007р. №РПС-П-019 (а. с.111-122 т.1) кошти від компанії "Малінко лімітед" (Кіпр, Нікосія), позивачем було використано для придбання основних засобів (оргтехніки, земельних ділянок, каналізаційних ліній та мереж, кабельних ліній зв'язку, устаткування та обладнання тощо), що підтверджується долученими до матеріалів справи накладними, платіжними дорученнями, вантажно-митними деклараціями та додатками К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2007 року та за 2008 рік, з яких вбачається, що балансова вартість основних засобів позивача станом на 01.10.2007р. становила 8452462,00грн., а станом на 01.01.2009р. - 56005542,00грн. (а. с. 124,126 т.1). Тобто, позивачем упродовж IV кв. 2007р.- 2008р. було придбано основних засобів на суму 47553080,00грн.

Відсотки по позиці, використаній на придбання основних засобів, на загальну суму 4530658,00грн. у ІІ-ІІІ кварталах 2011 року були включені позивачем до складу інших витрат (рядок 6 декларації з податку на прибуток підприємства).

В подальшому придбані основні засоби були використані позивачем у власній господарській діяльності, у тому числі шляхом здавання в оренду, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами оренди та актами приймання-передачі основних засобів в оренду (а. с. 156-250 т.3, 1-66 т.4).

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, що набрав законної сили з 01.01.2011, визначено, що до складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відносяться витрати операційної діяльності, що включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати.

Відповідно до пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України визначено, що до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Отже, з аналізу вказаних правових норм вбачається, що відсотки за кредитами включаються до складу витрат суб'єкта господарювання лише в тому випадку, якщо витрати не включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. N92 (z0288-00), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за N288/4509, придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

При цьому фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" (z0610-06) ).

Фінансові витрати - це витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями.

Відповідно до п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» кваліфікаційний актив - актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення.

Капіталізація фінансових витрат - включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу.

Собівартість кваліфікаційного активу - витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу.

Виходячи з наведеного, після доведення кваліфікаційного активу до стану, в якому він придатний для використання, капіталізація фінансових витрат припиняється.

Положеннями п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» зазначено, що фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати»).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що основні засоби, які були придбані за запозичені кошти з моменту їх придбання були задіяні у господарській діяльності позивача не є кваліфікаційним активом відповідно до п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», оскільки з моменту придбання їх позивачем вони вже готові до експлуатації, а відтак не підлягають капіталізації.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в діях позивача не вбачається порушень норм п.141.1 ст.141, п.146.5 ст.146 Податкового кодексу України, а відтак, відповідачем безпідставно визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток за 2-3 кв. 2011року у розмірі 1076513грн.

На підставі викладеного, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" червня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Г.І. Майор Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз - РЗВА" вул.Біла,16,м.Рівне,33001

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023