Рішення № 33164039, 27.08.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2507/1106/2012 Провадження № 22-ц/795/1547/2013 Головуючий у I інстанції - Чугуєвська Т. П. Доповідач - Литвиненко І. В.Категорія -цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛитвиненко І.В.суддів:Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.при секретарі:Примачок Ю.О.за участю:ОСОБА_5, представника позивача Мальчевської Ю.О., представника СТОВ «Темп» Миколаєнка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9 на рішення Ічнянського районного суду від 14 травня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" до ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_8, СТОВ „Темп" про відшкодування шкоди, завданої злочином,

в с т а н о в и в:

В межах кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8 у скоєні злочинів з використанням службового становища, ПАТ „ДОБУ" заявило цивільний позов про стягнення солідарно з вказаних осіб 756375,56 грн. на відшкодування шкоди, завданої злочином.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 15.11.2011 року вирок Ічнянського районного суду щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_5 в частині рішення суду про задоволення цивільного позову ПАТ „ДОБУ" і стягнення в солідарному порядку з вказаних осіб 756375,56 грн. шкоди був скасований і справа за цивільним позовом була направлена на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В суді першої інстанції ПАТ „ДОБУ" підтримав позов про стягнення солідарно з винних осіб ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_8 і СТОВ „Темп" шкоди у сумі 466082,10 грн.

Рішенням суду позов задоволено частково. Суд стягнув солідарно з ОСОБА_9 та ОСОБА_5 на користь ПАТ „ДОБУ" матеріальну шкоду у розмірі 366000 грн. і стягнув з ОСОБА_8 на користь ПАТ „ДОБУ" матеріальну шкоду у розмірі 100082,10 грн., а в задоволенні решти вимог відмовив.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати рішення суду через неправильне тлумачення законодавства, неповноту і неправильність встановлених обставин справи, неправильну оцінку доказів та ухвалити нове рішення про стягнення з неї мінімальної частки шкоди, а всю іншу суму необхідно стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 зводяться до того, що суд неправильно визначився з розміром шкоди, яку стягнув з неї, не взявши до уваги мінімальний ступінь її вини, підтверджений постановою Ічнянського районного суду від 17.02.2011 року про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності по амністії.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права. Доводи цієї скарги полягають у тому, що розподіл матеріальної шкоди не відповідає ступеню вини ОСОБА_5 і не врахований стан його здоров'я.

В апеляційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати рішення суду через порушення норм матеріального і процесуального права. Посилається ОСОБА_9 на те, що суд не надав їй копії позовної заяви, не забезпечив можливості участі в судовому засіданні, не врахував того, що злочином не завдана шкода так як зобов'язання за кредитними договорами забезпечено договором поруки і СТОВ „Темп", як поручитель, повинно віддати заставлене майно на погашення боргу за кредитними договорами. Крім того, апелянт зазначає, що суд не зазначив у рішенні в чому полягає матеріальна шкода та вина ОСОБА_9, так як вона діяла відповідно до положень законодавства, яке регулювало діяльність ВАТ „Державний ощадний банк" ще до реорганізації.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у 2006-2007 роках ОСОБА_9 працювала керуючою філії Ічнянського відділення № 3260 ВАТ „Державний ощадний банк України", ОСОБА_5 працював директором СТОВ „Темп", а ОСОБА_8 працювала головним бухгалтером СТОВ „Темп".

31.03.2006 року між ВАТ „ДОБУ" в особі ОСОБА_9 та ОСОБА_11 був укладений кредитний договір строком до 30.03.2009 року на суму 60000 грн. зі сплатою 20 % річних (а.с.147).

Виконання вказаного договору було забезпечено договором застави майна від 05.04.2006 року між ВАТ „ДОБУ" та СТОВ „Темп" був укладений договір застави майна (а.с.148-150)

27.06.2006 року між ВАТ „ДОБУ" в особі ОСОБА_9 та ОСОБА_12 був укладений кредитний договір на суму 75000 грн.

03.07.2006 року на забезпечення виконання вказаного договору між ВАТ „ДОБУ" та СТОВ „Темп" був укладений договір застави майна (а.с.159-161).

30.11.2006 року між ВАТ „ДОБУ" в особі ОСОБА_9 та ОСОБА_13 був укладений кредитний договір на суму 65000 грн.

На забезпечення виконання цього договору, 30.11.2006 року між ВАТ „ДОБУ" та СТОВ „Темп" був укладений договір застави майна (а.с.163-165).

30.11.2006 року між ВАТ „ДОБУ" в особі ОСОБА_9 та ОСОБА_14 був укладений кредитний договір строком до 29.11.2009 року на суму 70000 грн. зі сплатою 20 % річних (а.с.142).

30.11.2006 року між ВАТ „ДОБУ" в особі ОСОБА_9 та ОСОБА_15 був укладений кредитний договір строком до 29.11.2009 року на суму 70000 грн. зі сплатою 20 % річних (а.с.143).

На забезпечення виконання вказаних договорів, 30.11.2006 року між ВАТ „ДОБУ" та СТОВ „Темп" був укладений договір застави майна (а.с.144-146).

30.11.2006 року за заявами ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_15 гроші за їхніми кредитами були перераховані банком СТОВ „Темп".

Вироком Ічнянського районного суду від 27.05.2011 року, залишеним без змін ухвалами апеляційного суду Чернігівської області від 15.11.2011 року та від 19.02.2013 року, було встановлено що ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_15 кредитних договорів та заяв не підписували, директор СТОВ „Темп" ОСОБА_5 та головний бухгалтер ОСОБА_8, з метою отримання кредитів за сприяння керуючої відділення ВАТ „ДОБУ" ОСОБА_9, виготовляли довідки про доходи позичальників з недостовірними даними про заробітну плату. Також вироком було встановлено, що ОСОБА_5 підробив підписи ОСОБА_15 на кредитній заявці, у заяві на видачу кредиту, кредитному договорі, у банківських платіжних документах , у прибуткових касових ордерах., а в кредитному договорі і заявах на ім'я ОСОБА_11 підписувалась ОСОБА_8

Цим же вироком ОСОБА_9 визнана винною в умисному, в інтересах третіх осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби при оформленні кредитних договорів на ім'я ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_15, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом інтересам держави та юридичної особі на суму 340000 грн. ( ч.2 ст.364 КК України), в умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй повноважень при оформленні кредитних договорів на ім'я ОСОБА_17 та ОСОБА_18 що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом інтересам держави та юридичної особі на суму 200000 грн. ( ч.3 ст.365 КК України); ОСОБА_5 визнаний винним в умисному, заздалегідь обіцяному, з корисливих мотивів та особистої заінтересованості сприянні службовій особі вчиненню злочинів, вчиненого з використанням нею службового становища всупереч інтересам служби при оформленні кредитних договорів, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом інтересам держави та інтересам юридичної особи, вчинених у співучасті (ч.5 ст.27, ч.2 ст.364 КК України), в умисному, заздалегідь обіцяному сприянні службовій особі вчиненню дій, які явно виходять за межі наданих їй прав і повноважень при оформленні кредитних договорів, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом інтересам держави та інтересам юридичної особи і є тяжкими наслідками, вчинене у співучасті ( ч.5 ст.27, ч.3 ст.365 КК України), в умисному складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинили тяжкі наслідки, що виразилися в підробленні довідок про доходи, внесенні до них завідомо неправдивих відомостей та видачі завідомо неправдивих документів по кредитному договору, що спричинило шкоду охоронюваним законом інтересам держави та інтересам юридичної особи і є тяжкими наслідками (ч.2 ст.366 КК України).

Постановою Ічнянського районного суду від 17.02.2011 року ОСОБА_8 була звільнена по амністії від покарання за службове підроблення, що виразилося у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншому підробленні документів, а також складанні завідомо неправдивих документів (ч.2 ст.366 КК України).

Вироком Ічнянського районного суду від 27.05.2011 року також встановлено, що видано кредитів на ім'я ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_11 на загальну суму 340000 грн.

04.12.2008 року приватним нотаріусом Ічнянського нотаріального округу було вчинено виконавчі написи на договорах застави майна СТОВ „Темп" на загальну суму 274048,72 грн., які знаходяться на виконанні в ВДВС Ічнянського РУЮ з 26.05.2011 року.

За час дій договорів СТОВ „Темп" також сплатило за кредитними договорами 31676,04 грн.

ПАТ „ДОБУ" вважає, що злочинними спільними діями ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та СТОВ „Темп" підприємству була спричинена матеріальна шкода станом на 15.03.2012 року у сумі 466082,10 грн., яка складається з заборгованості за кредитними договорами: № 337 від 30.11.2006 року на ім'я ОСОБА_14, № 335 від 30.11.2006 року на ім'я ОСОБА_13, № 141 від 27.06.2006 року на ім'я ОСОБА_12, № 336 від 30.11.2006 року на ім'я ОСОБА_15, № 77 від 31.03.2006 року на ім'я ОСОБА_11

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що шкода, заподіяна злочинними спільними діями осіб, підлягає відшкодуванню солідарно, але з урахуванням ступеня відповідальності кожного з відповідачів, зменшив суму відшкодування для ОСОБА_8 і відмовив у задоволенні позову до СТОВ „Темп", так як воно злочину не вчиняло.

Проте, такі висновки суду зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.

Так, ст.22 ЦК України визначає що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Позивач визначає шкоду як заборгованість за кредитними договорами ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_11 (а.с.60).

Ця заборгованість на загальну суму 466082,10 грн. складається з залишку за виданими кредитами у сумі 308323,96 грн., з залишку несплачених відсотків за цими кредитами у сумі 85659,20 грн., пені по прострочену кредиту у сумі 56423,30 грн., пені по несплачених відсотках у сумі 15675,64 грн.

Однак, як встановлено вироком Ічнянського районного суду від 27.05.2011 року (т.1 а.с.31 і 31 зворот), кредитні кошти, які отримані за кредитними договорами від ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_11 на загальну суму 238967 грн. були перераховані у СТОВ „Темп" і використані товариством на власні господарські потреби.

СТОВ „Темп" цього не заперечує і 31676,04 грн. вже повернуло банку. Крім того, з пояснень представника банку вбачається, що 16.07.2013 року було продано на виконання виконавчого напису заставлене майно СТОВ „Темп", але кошти від продажу ще до банку не надійшли.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_11 вказаних договорів, заяв про перерахування коштів, не підписували, то кошти у сумі 238967 грн. були отримані СТОВ „Темп" за нікчемними кредитними договорами, тобто є питання законності набуття коштів юридичною особою, але вимоги ПАТ „ДОБУ" до СТОВ „Темп" відповідно до ст.2 ЦК України, ст.ст.1, 15 ЦПК України не можуть розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд приходить до висновку що в цій частині рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, воно підлягає скасуванню в цій частині з закриттям провадження у справі за позовом ПАТ „ДОБУ" до СТОВ „Темп" про відшкодування шкоди у сумі 238967 грн.

Різниця між виданими кредитними коштами та перерахованими до СТОВ „Темп" складає 101303 грн., з яких 10209,36 грн. було оплачено банку за відкриття карткових рахунків, за оформлення нікчемних кредитних договорів і за страхування майна СТОВ „Темп" , а 91093,64 грн. - це кошти, в отриманні яких за ОСОБА_15 підписався ОСОБА_5, за ОСОБА_11 підписалась ОСОБА_8, по іншим кредитним договорам - невстановлені особи.

Таким чином, гроші у сумі 101303 грн. є дійсно збитками, які зазнало ПАТ „ДОБУ" у зв'язку з злочинними діями ОСОБА_9, ОСОБА_5 і ОСОБА_8.

Однак, в порушення ст.214 ЦПК України, суд першої інстанції при розгляді позову про відшкодування шкоди не з'ясував, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та не вирішив справу відповідно до встановленого.

Зокрема, слід було звернути увагу на те, що ОСОБА_9, як службова особа, спричинила шкоду позивачу з використанням свого службового становища всупереч інтересам служби при оформленні кредитних договорів. Таким чином, на правовідносини ОСОБА_9 та ПАТ „ДОБУ" розповсюджується дія трудового законодавства, зокрема ст.ст.130, 134 КЗпП України, згідно до яких вона несе повну матеріальну відповідальність за пряму дійсну шкоду.

ОСОБА_5 та ОСОБА_8 теж вчинили злочин як працівники СТОВ „Темп", але ст.1172 ЦК України встановлено що за шкоду, заподіяну працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, відповідає юридична особа.

В разі, якщо за законом межі відповідальності винної особи та юридичної особи однакові, то відповідно до ст.1191 ЦК України, потерпілий сам обирає відповідача. Згідно до ст.134 КЗпП України, шкода, заподіяна підприємству під час виконання трудових обов'язків відшкодовується в повному розмірі якщо шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних в кримінальному порядку. ПАТ „ДОБУ" заявив вимоги як до винних осіб, так і до юридичної особи посилаючись на ст.1166 ЦК України. Оскільки межі відповідальності в даному випадку є однаковими, то відповідати повинні винні особи.

Відповідно до ст.1190 ЦК України, особи, спільними діями яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність. Вироком Ічнянського районного суду від 27.05.2011 року встановлена спільність дій ОСОБА_9, ОСОБА_5 і ОСОБА_8, а тому відшкодування шкоди вони повинні проводити солідарно.

Доводи апеляційних скарг стосовно врахування вини при визначенні розміру відшкодування і висновок суду про визначення розміру відшкодування у частці з урахуванням ступеня вини ОСОБА_8 є безпідставними, так як ч.2 ст.1190 ЦК України визначає таку можливість лише за заявою потерпілого, а такої заяви ПАТ „ДОБУ" не подавав і просив стягнути шкоду з винних осіб солідарно.

Що стосується вимог ПАТ „ДОБУ" про стягнення з відповідачів збитків, які складаються з не отриманих відсотків у сумі 85659,20 грн., за кредитними договорами ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_11, то апеляційний суд приходить до висновку, що вказана сума є упущеною вигодою для ТОВ „ДОБУ", так як банк мав укладені договори і міг би реально одержати дохід від наданих в кредит коштів, якби їх право не було порушено злочинними діями відповідачів.

Але, ст.130 КЗпП України передбачає стягнення лише прямої дійсної шкоди. Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 року „Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", під прямою дійсною шкодою слід розуміти втрати, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати, а не одержані прибутки не можуть включатися до цієї шкоди.

Таким чином, не отримані відсотки за кредитними договорами не є прямою дійсною шкодою, в цьому випадку межі відповідальності ОСОБА_5, ОСОБА_8 та юридичної особи не є однаковими, то в частині цих вимог до ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_8 необхідно відмовити.

Пеня теж не є прямою дійсною шкодою, а тому підстави для задоволення вимог в частині стягнення пені по прострочену кредиту у сумі 56423,30 грн., пені по несплачених відсотках у сумі 15675,64 грн. до ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_8 відсутні.

Вимоги ПАТ „ДОБУ" до СТОВ „Темп" про стягання шкоди, яка складається з відсотків, пені за кредитами, не може розглядатись в порядку цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦК України, ст.ст.1, 15 ЦПК України і в цій частині провадження теж підлягає закриттю.

Оскільки вказаним обставинам суд першої інстанції не дав належної правової оцінки, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову до ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_8

Судові витрати необхідно вирішити відповідно до ст.88 ЦПК України, зокрема: ОСОБА_9, ОСОБА_5 і ОСОБА_8 повинні сплатити кожний по 337,68 грн. судового збору на користь держави за подачу позову ПАТ „ДОБУ" до суду першої інстанції, оскільки позивач звільнявся від сплати судового збору за позов про відшкодування шкоди, завданої злочином. Сплата ОСОБА_9 судового збору за апеляційний розгляд була відстрочена ухвалою судді апеляційного суду від 15.07.2013 року, а тому з неї підлягає стягненню на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 168,84 грн. судового збору і з ПАТ „ДОБУ" на користь держави 607,97 грн. судового збору за апеляційний розгляд пропорційно до розміру позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено. Крім того, ПАТ „ДОБУ" повинен повернути ОСОБА_5 і ОСОБА_8 по 607,97 грн. на відшкодування судових витрат при апеляційному розгляді у розмірі, пропорційному задоволеній частці вимог.

Керуючись ст.ст.130, 134 КЗпП України, ст.ст.1166, 1172, 1190 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.4, ст.ст. 314, 316, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Ічнянського районного суду від 14 травня 2013 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" до ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" з ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_8 101303 грн. солідарно.

В задоволенні іншої частини позовних до ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_8 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_9, ОСОБА_5 і ОСОБА_8 на користь держави по 337,68 грн. з кожного судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_5 і ОСОБА_8 по 607,97 грн. на відшкодування судових витрат.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" на користь держави 607,97 грн. судового збору.

Стягнути ОСОБА_9 на користь держави 168,84 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: