Рішення № 33163278, 22.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2013 р. Справа № 911/2669/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імеко ЛТД",

02121, м. Київ, Харківське шосе 23 км, буд. 4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лід-Ван",

07433, Київська обл., Броварський р-н, с. Залісся, вул. Центральна, 28

про стягнення 501 630,14 грн.

за участю представників:

позивача - Хитрова О.М.(довіреність від 24.06.2013);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Імеко ЛТД" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лід-Ван" (далі - відповідач) про стягнення 501 630,14 грн., з яких: 500 000,00 грн. - основний борг, 287,67 грн. - 3% річних та 1 342,47 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з повернення позики за договором позики від 21.06.2013 № 6.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.07.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.08.2013.

13.08.2013 через канцелярію господарського суду Київської області

(вх. № 17320 від 13.08.2013) відповідачем подано відзив, в якому позов не заперечується та вказується, що наявність заборгованості обумовлена відсутністю коштів.

У судовому засіданні 13.08.2013 оголошувалась перерва на 22.08.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

20.08.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17840 від 20.08.2013) позивачем подано письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи.

21.08.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17925 від 21.08.2013) відповідачем подано письмові пояснення, в яких наявність спірної заборгованості перед позивачем за договором позики визнається, її несплата обґрунтовується складним фінансовим становищем відповідача, а також заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 22.08.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, відповідач представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.08.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імеко ЛТД" (далі - позивач, позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лід-Ван" (далі - відповідач, позичальник) укладено договір позики від 21.06.2013 № 6 (далі - Договір), відповідно до умов якого позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти в сумі 500 000,00 грн., а позичальник зобов'язаний повернути позику у строк до 01.07.2013 (пункти 1., 5. Договору).

Пунктом 10. Договору передбачено, що Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 01.07.2013, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за цим Договором.

На виконання умов Договору, позивач 21.06.2013 надав відповідачу позику у сумі 500 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 21.06.2013 № 325.

Відповідач у строк до 01.07.2013, відповідно до умов пункту 5. Договору, вказану позику позивачу не повернув.

Станом на час прийняття рішення, 500 000,00 грн. позики позивачу не повернуті, що підтверджується банківськими довідками, що скріплені відбитками печатки банківської установи (оригінали в матеріалах справи).

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не виконано перед позивачем грошове зобов'язання, строк виконання якого настав.

У матеріалах справи міститься лист відповідача від 05.07.2013, в якому відповідач повністю визнає суму боргу та зобов'язується його сплатити після покращення фінансового стану товариства.

Також, у відзиві на позов та письмових поясненнях, що подані відповідачем суду, зазначено, що заборгованість у загальному розмірі 501 630,14 грн. не сплачена, у зв'язку з відсутністю грошових коштів на рахунках товариства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до частин 1, 3 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 500 000,00 грн. заборгованості щодо повернення позики є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 7. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 1 342,47 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З огляду на зміст умов пункту 7.1. Договору, суд дійшов висновку, що сторонами в Договорі збільшено період нарахування пені і пеня підлягає нарахуванню протягом всього часу невиконання грошового зобов'язання.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем, у розмірі 1 342,47 грн. та встановлено, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню повністю у заявленому розмірі.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 287,67 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним і відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 287,67 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, судом взято до уваги, що у відзиві на позов та письмових поясненнях, що подані відповідачем суду, зазначено, що заборгованість у загальному розмірі 501 630,14 грн. не сплачена, що пояснюється відповідачем відсутністю у нього грошових коштів. Відповідно до наявної в матеріалах справи довіреності, представник, що підписав вказані документи, уповноважений відповідачем, зокрема, на визнання позову.

Відповідно до частини 2 статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач, зокрема, має право подавати докази, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, а згідно з частиною 5 вказаної статті, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно зі статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, який повинен містити, зокрема, мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи, яка підписується відповідачем. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Зважаючи на вказані норми Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що у відзиві на позов та письмових поясненнях відповідача однозначно не вказано про те, що відповідач реалізує своє процесуальне право з повного визнання позову, в розумінні частини 5 статті 22, статті 78 Господарського процесуального кодексу України, у тому числі, відсутні посилання на вказані норми, з урахуванням того, що у разі такого визнання, якщо дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає рішення про задоволення позову без встановлення інших обставин справи, у даному випадку, відзив на позов та письмові пояснення відповідача взяті судом до уваги в якості письмових доказів відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, а не в якості заяви про повне визнання позову.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 500 000,00 грн., пені у розмірі 1 342,47 грн. та 3 % річних у розмірі 287,67 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 10 032,60 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лід-Ван" (07433, Київська обл., Броварський р-н, с. Залісся, вул. Центральна, 28, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30437649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імеко ЛТД" (02121, м. Київ, Харківське шосе 23 км, буд. 4, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32594743) 500 000 (п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. основної заборгованості, 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 67 коп. 3% річних, 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. 47 коп. пені та 10 032 (десять тисяч тридцять дві) грн. 60 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 27.08.2013.

Суддя С.О. Саванчук