Рішення № 33163206, 10.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.07.2013р. Справа № 905/3028/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М

при секретарі Шавкун-Албаковій І.Д. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м.Горлівка Донецької області,

до відповідача, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шахтар», м. Горлівка Донецької області

про зобов'язання прийняти пункти 1.2., 6.8., 8.3., 8.4., підпункт 3.1.21 п.3.1. договору на постачання теплової енергії №41 від 12.02.2013р. у редакції, запропонованій ПАТ «Горлівськтепломережа»

за участю представників сторін:

від позивача: Гладких І.Ф. за довіреністю,

від відповідача: Коваленко О.В. - за довіреністю,

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Горлівськтепломережа», м.Горлівка Донецької області, позивач, звернулось до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шахтар», м. Горлівка Донецької області про зобов'язання прийняти пункти 1.2., 6.8., 8.3., 8.4., підпункт 3.1.21 п.3.1. договору на постачання теплової енергії №41 від 12.02.2013р. у редакції, запропонованій ПАТ «Горлівськтепломережа».

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на договір на постачання теплової енергії №41 від 12.02.2013р. з додатками, Протокол розбіжностей №1 до Договору на постачання теплової енергії №41 від 12.02.2013р., Договір №41 на поставку теплової енергії від 02.12.2008р. та Додаткової угоди до нього від 13.01.2012р.

Правовими підставами позовних вимог Позивач визначив ст.ст. 181, 187 Господарського кодексу України, приписи Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення.

Відповідач надав відзив на позовну, в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на необхідність викладення спірних пунктів договору у запропонованій ним редакції.

Заявою від 06.06.2013р. представник Позивача уточнив позовні вимоги щодо п.1.2. спірного договору, саме просить викласти його у наступній редакції: «Теплова енергія надається Споживачу для теплопостачання об'єкту загальної площі 5709,1 кв.м. з максимальним тепловим навантаженням на опалення 0,499 Гкал/год, згідно Додатками №1, №2».

Згідно письмових пояснень представника Позивача від 25.06.2013р. та 08.07.2013р., Відповідачем не надано належних доказів, які б слугували підставою для зменшення опалювальною площі, оскільки самовільне відключення квартир від центральної мережі теплопостачання не є такою підставою.

26.06.2013р. представником Позивача надане клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.06.2013р. продовжено строк розгляду справи №905/3028/13 на 15 днів по 11.07.2013р.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

02.12.2008р. між ОСББ «Шахтар» (Споживач) та ЗАТ «Горлівськтепломережа» (Постачальник) укладено договір на поставку теплової енергії №41, за яким Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити Споживачу теплову енергію згідно Додатку№1 за адресою: вул.. 60 років СРСР, 41 загальною площею 5789,3 кв.м. з тепловими навантаженнями: опалення 0,499 Гкал/год; гаряче водопостачання 0,419 Гкал/год, а Споживач зобов'язався сплачувати отриману теплову енергію за встановленими органами місцевого самоврядування тарифами (цінами) у строки, передбачені договором (п.1.1.).

Строк дії договору з 15.09.2008р. по 14.10.2011р. (п.11.1.).

Додатковою угодою від 13.01.2012р. до Договору №41 від 02.12.2008р. сторони погодили, що у зв'язку з встановленням автономного опалення та зміною займаної площі п.1.1. основного договору викласти у наступній редакції: «Постачальник зобов'язується Поставляти Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов'язується отримувати та сплачувати теплову енергію за встановленими тарифами у строки, передбачені договором. Теплова енергія поставляється Споживачу для теплопостачання житлового будинку №41 по вул. 60 років СРСР, загальною площею 5709,1 кв.м. з максимальним тепловим навантаженням на опалення 0,499 Гкал/год (згідно Додатків №1,2).

В подальшому, після закінчення строку дії вказаного Договору, Позивач Листом №08/2287 від 26.02.2013р. направив Відповідачу проект Договору №41 від 12.02.2013р. на постачання теплової енергії.

Сторона, яка одержала проект договору, згідно із ст.181 Господарського кодексу України у разі згоди з його умовами оформляє договір і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Відповідачем Листом №391 вх.№1690 від 02.04.13р. було повернено означену угоду, проте підписану з протоколом розбіжностей.

У зв'язку з тим, що в результаті укладення договору №41 від 12.02.2013р. сторони не досягли домовленості щодо змісту пунктів 1.2., 6.8., 8.3., 8.4., підпункту 3.1.21 п.3.1. означеного договору, Приватне акціонерне товариство «Горлівськтепломережа» звернулось до господарського суду Донецької області із вимогами про зобов'язання відповідача прийняти ці спірні пункти правочину у наступній редакції:

- п.1.2. - «Теплова енергія надається Споживачу для теплопостачання об'єкту загальної площі 5709,1 кв.м. з максимальним тепловим навантаженням на опалення 0,499 Гкал/год, згідно Додатками №1, №2»;

- п.6.8. - «У платіжних дорученнях Споживач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання і призначення платежу. За наявності у споживача заборгованості за теплову енергію, спожиту в попередні періоди, Постачальник зараховує кошти, які надійшли від Споживача в рахунок погашення даної заборгованості, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу»;

- п.8.3. - «За весь період несвоєчасної оплати теплової енергії Споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, діючої в період, за який стягується пеня (згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96р.)»;

- п. 8.4. - «При простроченні оплати теплової енергії Споживач на вимогу Постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми».

- п.п. 3.1.21 - «Призначити атестовану особу, відповідальну за справний стан і безпечну експлуатацію власних теплоспоживаючих установок і теплових мереж. Обслуговувати своє теплове обладнання підготовленим і атестованим персоналом або спеціалізованими організаціями на підставі договору і ліцензії на виконання цих робіт».

Відповідач у свою чергу вважає за доцільне викласти зазначені пункти у його редакції, а саме:

- п.1.2. - «Теплова енергія надається Споживачу для теплопостачання об'єкту загальної площі 5658,91 кв.м. з максимальним тепловим навантаженням на опалення 0,499 Гкал/год, згідно Додатками №1, №2»;

- п.6.8. - «У платіжних дорученнях Споживач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання і призначення платежу»;

- п.8.3. - виключити;

- п. 8.4. - виключити.

- п.п. 3.1.21 - виключити.

Порядок укладання договорів визначений ст.ст.179-188 Господарського кодексу України.

В силу ч.3 ст.179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 4 цієї ж статті при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади.

Особливості укладання господарських договорів на основі примірних і типових договорів передбачені ст.184 ГК України. Так, відповідно до ч.3 ст.184 ГК України укладенні господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно ст.187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Дослідивши наданий позивачем договір, суд дійшов до висновку, що спірний договір про постачання теплової енергії за своїм змістом та своєю правою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання норм ст.714 Цивільного кодексу України та ст.ст.275- 277 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Преамбулою Закону України «Про теплопостачання» визначено, що ним регулюються відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії та інші.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками таких відносин є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Зазначена норма закону кореспондується із пунктом 2 ст. 22 та пунктом 4 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», за змістом яких передбачений обов'язок виробника укласти договір з виконавцем про умови надання житлово-комунальних послуг. Зазначені відносини регулюються окремим договором між виробником та виконавцем, в разі якщо останній не є виробником.

Як виходить з вищенаведеного, за поясненнями сторін та вбачається з матеріалів справи, будинок, на опалення якого постачається теплова енергія, є багатоквартирним житловим будинком. При цьому, внутрішня система опалення цього житлового будинку є централізованою, теплопостачання здійснюється по централізованим мережам від зовнішньої мережі позивача та є єдиною із системою опалення приміщення, яке належать відповідачу.

Приписами ст.25 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Разом з цим, згідно ст.24 Закону України «Про теплопостачання», основним обов'язком споживача теплової енергії - є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004р. визначено, що балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Частинною 2 ст.24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що обов'язками балансоутримувача є забезпечення управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном та забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

При цьому, слід зауважити, що у розумінні ст.5 Закону України «Про теплопостачання» регулювання відносин у сфері теплопостачання має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані такими об'єктивними умовами функціонування систем теплопостачання: наявністю поділу господарської діяльності у сфері теплопостачання на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; існуванням різних технологій виробництва теплової енергії, у тому числі технологій комбінованого виробництва електричної і теплової енергії та з використанням нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії; централізованим теплопостачанням споживачів від теплоелектроцентралей і котелень, які входять до об'єднаної енергетичної системи України; існуванням об'єктів теплопостачання різних форм власності; суттєвою сезонною відмінністю режимів виробництва і споживання теплової енергії протягом року; особливим статусом суб'єктів природних монополій, який мають деякі суб'єкти господарювання у сфері теплопостачання.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. №2633-ІV державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах додержання стандартів, правил і норм усіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання; заборони відключення в опалювальний період об'єктів теплопостачання від систем енерго-, газо-, водопостачання як об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення; встановлення відповідальності суб'єктів теплопостачання за порушення законодавства у сфері теплопостачання; забезпечення впровадження засобів обліку і приладів регулювання споживання теплової енергії.

Згідно з п.7. Правил користування тепловою енергією» затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р. усі системи теплопостачання і теплоспоживання повинні бути забезпечені вузлами обліку відповідно до затверджених технічних умов і проектів.

У п.3 «Правил користування тепловою енергією» наведені терміни, які вживаються у правилах, зокрема «система теплопостачання» - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та/або місцевих (розподільних) теплових мереж, засобів розподілення теплової енергії, які об'єднані спільним режимом виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідачем в обґрунтування власної позиції щодо визначення опалювальної площі у п.1.2. Договору №41 від 12.02.2013р. вказується те, що 15.02.2013р. мешканцю квартири будинку №41 по вул.. 60 років СРСР було надано дозвіл на встановлення в квартирі автономного опалення.

У підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи ним долучено:

- Технічний паспорт на квартиру №99 в житловому будинку №44 по вул.. 60 років в СРСР, виготовлений КП «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації» від 02.01.2008р.;

- Протокол № 103 Зборів членів правління ОСББ «Шахтар» від 15.02.2013р.;

- Технічні умови на встановлення у квартирі газового котлу для гарячого водопостачання та індивідуального опалення сан.вузлу №8733 від 09.12.2011р., видані Горлівським управлінням по газопостачанню та газифікації ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз»;

- Технічні рекомендації Горлівського міського управління Головного управління держтехногенбезпеки у Донецькій області №96 від 21.11.2011р.;

- Акт про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, підїзду, будинку) від внутрішньої будинкової мережі ЦО від 11.05.2012р.;

- Робочий проект реконструкції системи газопостачання за адресою: вул.60 років СРСР, буд. 41, кв. 99 м. Горлівка, виготовлений ПП «ТЕКВИ» від 05.12.2011р.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо-та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 1 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.20 Закону споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати цілісність засобів обліку комунальних послуг та не втручатися в їх роботу.

Згідно зі ст.25 Закону України "Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання.

Порядок відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів врегульовано Правилами надання послуг з води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Відповідно до п.24 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (п. 25 Правил).

Пунктом 26 Правил визначено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Витрати, пов'язані з відключенням від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, а також встановленням індивідуальних (автономних) систем опалення, відшкодовуються споживачами відповідно до калькуляції, складеної виконавцем (п.27 Правил).

Відповідно до п.28 Правил споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Пунктом 40 „Правил користування тепловою енергією" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 р. передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язаний погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, є Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 (далі Порядок).

Для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду вказаних питань (далі Комісія).

Пунктом 2.1 Порядку визначено, що для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.

Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. Комісією, у разі необхідності, можуть розглядатися питання збільшення потужностей та можуть розроблятися пропозиції щодо їх фінансування, а також заміни систем внутрішньоквартальних, а в деяких випадках і магістральних мереж газо-, водо-, теплопостачання. Засідання Комісії відбувається за участю заявника або його уповноваженого представника. Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові (п.2.2 Порядку).

Пунктом 2.5 Порядку визначено, що відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконуються у міжопалювальний період.

Відповідно до п. 2.6 Порядку по закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.

Згідно з п. 2.7 Порядку після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Означена позиція зокрема висловлена у Постанові Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2011р. у справі №19/36пд/2011 та Постанові Вищого господарського суду України №58/5 від 19.04.2011р.

Акт про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, підїзду, будинку) від внутрішньої будинкової мережі ЦО від 11.05.2012р., наявний в матеріалах справи, підписаний представником ОСББ «Шахтар», монтажної організації ПП «Текви» та власником квартири - Павловським. У графі «Представник виконавця послуг з ЦО» відсутній підпис уповноваженої особи. Даний Акт не є затвердженим Рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання.

Означений акт не може бути взятий до уваги як належний докази відключення квартири від центральної мережі опалення, оскільки лише після закінчення робіт складається акт про відключення, який подається відповідній комісії для затвердження і є єдиною підставою для зняття з обліку та припинення нарахувань за Договором на теплопостачання.

Крім цього, даний Акт про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під'їзду, будинку) від внутрішньої будинкової мережі ЦО від 11.05.2012р. складений раніше прийнятого рішення правлінням ОСББ «Шахтар» про надання дозволу на відключення квартири №99 у буд. 41 по вул.. 60 років СРСР у м. Горлівка згідно Протоколу №103 Зборів членів правління ОСББ «Шахтар» від 15.02.2013р.

Інші докази відключення спірної квартири від центральної системи опалення, надані Відповідачем до справи, не мають переважної сили з урахуванням ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тобто таким доказом у розумінні даної норми процесуального закону є акт про відключення будинку (квартири) від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, складений належним чином у відповідності до Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005.

Таким чином, до матеріалів справи Відповідачем не надано належних доказів здійснення відключення кв. 99 у буд. 41 по вул.. 60 років СРСР у м. Горлівка у встановленому законодавством порядку від центральної системи теплопостачання.

Також судом встановлено, що Додатковою угодою від 13.01.2012р. до Договору №41 від 02.12.2008р. сторони погодили, що теплова енергія поставляється Споживачу для теплопостачання житлового будинку №41 по вул. 60 років СРСР, загальною площею 5709,1 кв.м.

Враховоючи означене, господарський суд приймає п. 1.2. спірного договору у редакції Позивача.

Пункт 6.8. Договору Позивач просить викласти у наступній редакції: «У платіжних дорученнях Споживач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання і призначення платежу. За наявності у споживача заборгованості за теплову енергію, спожиту в попередні періоди, Постачальник зараховує кошти, які надійшли від Споживача в рахунок погашення даної заборгованості, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу».

Відповідач вважає неправомірним включення до означеного пункту тверджень «За наявності у споживача заборгованості за теплову енергію, спожиту в попередні періоди, Постачальник зараховує кошти, які надійшли від Споживача в рахунок погашення даної заборгованості, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу».

Згідно п.3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України N 22 від 21.01.2004, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1, 3 ст.14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 534 ЦК України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Отже, запропонований Позивачем порядок проведення розрахунків та зарахування отриманих коштів, господарський суд вважає таким, що відповідає суті відносин, що склались між сторонами, жодним чином не порушує права Відповідача та за своїм правовим змістом відповідає вимогам чинного законодавства, що ставляться до правовідносин, зокрема пов'язаних з постачанням теплової енергії.

Таким чином, суд приймає п. 6.8. Договору у редакції Позивача.

Пункт 8.3. Договору заявлений Позивачем у такій редакції: «За весь період несвоєчасної оплати теплової енергії Споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, діючої в період, за який стягується пеня (згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96р.)».

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України не встановлені випадки, підстави та порядок застосування пені за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.5 ст.25 Закону України «Про теплопостачання» у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Частиною 1 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Тому, в даному випадку розмір пені, запропонований позивачем не суперечить діючому законодавству, яке регулює правовідносини у сфері теплопостачання

Відповідачем не обґрунтовано та не доведено суду існування обставин чи правових підстав для невключення запропонованих Позивачем наслідків порушення зобов'язання за договором на теплопостачання, власного способу розрахунку пені Відповідачем також не надано. Отже його заперечення щодо викладеної редакції Позивача судом не приймаються.

Відтак, суд дійшов висновку про прийняття п.8.3 договору у редакції Позивача.

Пункт 8.4. Договору Позивач пропонує викласти у такій редакції: «При простроченні оплати теплової енергії Споживач на вимогу Постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми».

Відповідач не погоджується з означеною редакцією, пропонує виключити вказаний пункт договору посилаючись на те, що Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення стягнення інфляції та трьох відсотків річних не передбачено.

Стосовно означеного господарський суд вказує наступне.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та інфляційних втрат є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п.2.).

Означене встановлено Верховним судом України у Постанові від 12.12.2011р. (про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2011р. у справі №07/238-10), та вказано, що інфляційні та 3% річних нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, редакція Позивача пункту 8.4. Договору є такою, що не суперечить вимогам законодавства та приймається господарським судом.

Підпункт 3.1.21 Договору Позивач воліє викласти у такій редакції: «Призначити атестовану особу, відповідальну за справний стан і безпечну експлуатацію власних теплоспоживаючих установок і теплових мереж. Обслуговувати своє теплове обладнання підготовленим і атестованим персоналом або спеціалізованими організаціями на підставі договору і ліцензії на виконання цих робіт»

Відповідач вказує, що вимоги про призначення Відповідачем атестованої особи, відповідальної за стан теплових мереж не базуються на нормах чинного законодавства України.

Згідно п. 2.3.7. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005р., технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливової каналізації та витрати на виконання цих робіт здійснюються відповідно до законодавства.

За визначеннями Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду, затверджених наказом Міністерство палива та енергетики, Міністерство з питань житлово-комунального господарства України №620/378 від 10.12.2008р.) перед початком опалювального періоду суб'єкти відносин у сфері теплопостачання проводять перевірку готовності систем опалення та системи теплопостачання у цілому шляхом виконання пробного пуску з метою визначення їх готовності до роботи. Пробний пуск здійснюється після закінчення робіт з підготовки систем теплопостачання до опалювального періоду. Початок і тривалість пробного пуску встановлюються графіком ДТ (теплопостачальної організації, надавача послуг), який слід довести до відома споживачів не пізніше ніж за три доби до початку пробного пуску. До 1 жовтня поточного року повинні бути закінчені всі планові роботи на устаткуванні ДТ, ТМ, ТП, системах опалення, вентиляції та гарячого водопостачання та усунуті всі порушення і дефекти, виявлені в період підготовки до опалювального періоду.

Згідно п.1 Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду, вони поширюються на суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, транспортування теплової енергії та надання послуг з теплопостачання (опалення та ГВП), а також на споживачів теплової енергії незалежно від організаційно-правових форм та форм власності.

Відповідно до п.40 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 3 жовтня 2007 р. N 1198, Споживач теплової енергії зокрема зобов'язаний:

- забезпечувати належний стан обслуговування та безпечну експлуатацію власної системи теплоспоживання;

- у міжопалювальний період виконувати обов'язкові обсяги робіт з підготовки до опалювального періоду та оформити акт про готовність об'єкта до опалювального періоду або надати рішення (лист) щодо гарантії забезпечення безпечної експлуатації системи теплоспоживання.

Споживач зокрема несе відповідальність:

- вихід з ладу обладнання та приладів комерційного обліку теплової енергії, що входить до складу вузлів обліку, які перебувають на його балансі. За прилади комерційного обліку інших власників несе відповідальність згідно з умовами договору;

- технічний стан, обслуговування та експлуатацію системи теплоспоживання, що перебуває у межах його балансової належності (експлуатаційної відповідальності) (п.41 Правил користування тепловою енергією).

Відповідно до п.5.2. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України №71 від 14.02.2007р., персонал, який здійснює експлуатацію і обслуговування джерел теплопостачання, теплофікаційних та тепловикористовувальних установок, теплових мереж і систем теплоспоживання, має чітко усвідомлювати технологічні особливості виробництва і устатковання свого суб'єкта господарювання, структурної одиниці (цеху, дільниці тощо), знати і виконувати ці Правила, дотримуватися вимог з охорони праці, інструкцій та інших НД, що стосуються використання цього устатковання за призначенням (п.п.5.2.1.).

Експлуатація і обслуговування джерел теплопостачання, теплофікаційних та тепловикористовувальних установок, теплових мереж і систем теплоспоживання мають бути такими, щоб забезпечувати надійну, безпечну і економічну роботу всього устатковання (п.п.5.2.2.).

Без наявності відповідного, спеціально підготовленого персоналу експлуатація теплових установок і мереж не допускається (5.2.3.).

Адміністрація власника теплових установок і мереж для забезпечення справного стану та безпечної експлуатації конкретного устатковання призначає відповідальних осіб (5.2.4.).

Відповідальним за справний стан і безпечну та економічну експлуатацію устатковання теплових установок і мереж суб'єкта господарювання є технічний керівник (технічний директор, головний інженер, головний енергетик, технолог, механік) або особа зі складу інженерно-технічних працівників (теплотехнічного, теплоенергетичного профілю), яка пройшла перевірку знань, в тому числі і цих Правил, та затверджена відповідним наказом (розпорядженням) по суб'єкту господарювання.

Необхідність призначення відповідальних у структурних одиницях (цехах, дільницях) визначає керівництво суб'єкта господарювання в кожному конкретному випадку залежно від структури енергетичної служби, параметрів теплоносіїв, потужності тепловикористовувальних установок та обсягів теплоспоживання структурних одиниць.

У разі споживання теплової енергії (у вигляді гарячої води) тільки на потреби опалення, вентиляції і гарячого водопостачання відповідальним за справний стан і експлуатацію тепловикористовувальних установок і теплових мереж суб'єкта господарювання може бути за наказом (розпорядженням) фахівець, який не має теплотехнічної освіти, але пройшов спеціальну підготовку і перевірку знань Правил, інструкцій, схем у комісії з перевірки знань суб'єкта господарювання за участю представників Держенергонагляду (5.2.5.).

На невеликих суб'єктах господарювання, в установах та організаціях (школи, лікарні, магазини, майстерні, їдальні тощо) допускається за договорами експлуатація тепловикористовувальних установок і теплових мереж персоналом іншого спеціалізованого суб'єкта господарювання.

Споживачі, теплове господарство яких складається лише з опалювальних приладів у приміщеннях, особу, відповідальну за теплове господарство, можуть не призначати. Відповідальним за технічну експлуатацію та безпечне користування тепловою енергією за згодою Держенергонагляду є власник (керівник) (п.п.5.2.6.).

Положення Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж поширюються на суб'єктів відносин у сфері теплопостачання (в тому числі, які мають власні джерела теплопостачання), що займаються виробництвом, передачею та постачанням теплової енергії або є споживачами теплової енергії незалежно від їхньої відомчої належності та форм власності, що є складовою частиною системи заходів щодо організації виробництва, перетворення, постачання та споживання теплової енергії.

Ці Правила також призначено для організацій незалежно від їхньої відомчої належності та форм власності, що здійснюють проектування, підготовку кадрів для теплових господарств, монтаж, налагодження, обслуговування і ремонт теплових установок і мереж, а також для здійснення функцій державного енергетичного нагляду за технічним станом і організацією експлуатації теплових установок і мереж та режимами споживання теплової енергії (п.1.2.).

Таким чином законодавець передбачає для споживача обов'язковим визначення та призначення відповідальних осіб за справний стан, безпечну та економічну експлуатацію устатковання теплових установок і мереж в залежності від потреб та обсягу споживання теплової енергії.

З вищевказаних норм вбачається, що в будь-якому випадку Споживач зобов'язаний відповідати за технічний стан, обслуговування і експлуатацію систем теплопостачання, приладів обліку теплової енергії, збереження внутрішньої системи теплопостачання об'єктів, які знаходяться на балансі та/або технічному та експлуатаційному обслуговуванні Споживача.

Означений обов'язок Споживача закріплений у п. 3.1.16 Договору на постачання теплової енергії №41 від 12.02.2013р. та погоджений сторонами.

Як встановлено вище, теплова енергія за спірним договором постачається для опалення житлового будинку. Система опалення даного будинку є центральною.

Центральними називають системи опалення, призначені для опалення декількох приміщень (будівель) з одного теплового пункту, розташованого поза опалювальних приміщень (будівель) (котельня, ТЕЦ).

У випадку центрального опалення джерело гарячої води розміщене за межами приміщення та подає тепло по мережі трубопроводів в будинок чи в кілька будівель.

Система водяного опалення житлового будинку складається із: опалювальних приладів(радіатори, конвектори), які нагріваються проточною гарячою водою; системи трубопроводів, які забезпечують циркуляцію води через опалювальні прилади і допоміжні елементи циркуляційного контуру(вентилі, повітрозбірник, розширювальний бак); джерело гарячої води.

Тобто дотримання означеної системи, належної до житлового будинку, потребує спеціальної підготовки особи для здійснення цього.

Відповідач просить виключити означений пункт договору, не запропонувавши власної редакції та не вказуючи, яким чином призначатиметься Відповідальна особа з його боку за технічний стан та експлуатацію системи опалення, належної до будинку.

Крім цього господарський суд вказує на наступне.

Відповідачем по даній справ є Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків.

Згідно ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Згідно з положеннями ст. 19 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку та не підлягає відчуженню. Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно Рішення Конституційного Суду України "У справі за конституційним зверненням Ярового Сергія Івановича та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків)" № 4-рп/2004 від 02.03.2004р. , у багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень.

Приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення) (ст. 1 Закону України ««Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Таким чином, власники квартир у багатоквартирному будинку №41 по вул. 60 років СРСР, які об'єднались у Обєднання співлвсників багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна, є співвласниками допоміжних приміщень та мають нести тягар власників, який зокрема полягає у забезпеченні справного та технічного стану обладнання системи теплопостачання, розташованого в визначених допоміжних приміщення будинку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про прийняття підпункту 3.1.21 Договору у редакції Позивача.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4-2, 4-3, 22, 32-38, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м.Горлівка Донецької області до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шахтар», м. Горлівка Донецької області про зобов'язання прийняти пункти 1.2., 6.8., 8.3., 8.4., підпункт 3.1.21 п.3.1. договору на постачання теплової енергії №41 від 12.02.2013р. у редакції, запропонованій ПАТ «Горлівськтепломережа» задовольнити.

Пункт 1.2. Договору на постачання теплової енергії №41 від 12.02.2013р. прийняти в редакції Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м.Горлівка Донецької області, а саме: «Теплова енергія надається Споживачу для теплопостачання об'єкту загальної площі 5709,1 кв.м. з максимальним тепловим навантаженням на опалення 0,499 Гкал/год, згідно Додатками №1, №2»;

Пункт 6.8. Договору на постачання теплової енергії №41 від 12.02.2013р. прийняти в редакції Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м.Горлівка Донецької області, а саме: «У платіжних дорученнях Споживач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання і призначення платежу. За наявності у споживача заборгованості за теплову енергію, спожиту в попередні періоди, Постачальник зараховує кошти, які надійшли від Споживача в рахунок погашення даної заборгованості, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу»;

Пункт 8.3. Договору на постачання теплової енергії №41 від 12.02.2013р. прийняти в редакції Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м.Горлівка Донецької області, а саме: «За весь період несвоєчасної оплати теплової енергії Споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, діючої в період, за який стягується пеня (згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96р.)»;

Пункт 8.4. Договору на постачання теплової енергії №41 від 12.02.2013р. прийняти в редакції Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м.Горлівка Донецької області, а саме: «При простроченні оплати теплової енергії Споживач на вимогу Постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми».

Підпункт 3.1.21. Договору на постачання теплової енергії №41 від 12.02.2013р. прийняти в редакції Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м.Горлівка Донецької області, а саме: «Призначити атестовану особу, відповідальну за справний стан і безпечну експлуатацію власних теплоспоживаючих установок і теплових мереж. Обслуговувати своє теплове обладнання підготовленим і атестованим персоналом або спеціалізованими організаціями на підставі договору і ліцензії на виконання цих робіт».

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шахтар» (84607, Донецька область, м.Горлівка, вул. 60 років СРСР, буд. 41, кв. 77, п/р 26001000101109 в ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 300023, код ЄДРПОУ 231172259) на користь Приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» (84601, Донецька область, м.Горлівка, вул. Академіка Павлова, 13, ЄДРПОУ 03337007, п/р260032360601 у ПАТ «Міський Комерційний Банк», МФО 339339) відшкодування сплаченого судового збору в сумі 1147 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10.07.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 15.07.2013р.

Суддя С.М. Соболєва