Рішення № 33163119, 21.08.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.08.2013 Справа № 920/1339/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м.

Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Русь",

м. Середино-Буда, Сумської області

про стягнення 45 134 грн. 33 коп.

СУДДЯ ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Машлятін О.А.

від відповідача: не з'явився

При секретарі судового засідання Логоші О.М.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 45134 грн. 33 коп. заборгованості, що складає 37805 грн. 17 коп. боргу за договором фінансового лізингу № 10823-82/ФЛ-Ю-А, укладеного між сторонами 25.08.2011р., 3 478 грн. 92 коп. пені, 3142 грн. 40 коп. штрафу, 707 грн. 84 коп. - 3% річних, а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, в судове засідання не з'явився.

Ухвала господарського суду Сумської області від 05.08.2013р. про порушення провадження у даній справі направлена відповідачу з повідомленням про вручення на адресу, що вказана позивачем у позовній заяві, а саме: 41000, Сумська обл., м. Середино-Буда, вул. Дачна, буд. 38. Поштове повідомлення до господарського суду не повернулось.

Згідно виписки з ЄДРПОУ (а.с. 8-12) місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО РУСЬ» (Ідентифікаційний код 36487696) вказано: 41000, Сумська обл., м. Середино-Буда, вул. Дачна, буд. 38 .

Таким чином, у відповідності до вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання.

Керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні докази, що мають значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ» та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО РУСЬ» було укладено договір фінансового лізингу № 110823-82/ФЛ-Ю-А від 25.08.2011р., згідно умов якого лізінгодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку «Спеціфікація», а лізінгоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов цього договору.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно акту прийому-передачі предмету лізингу транспортного засобу ЗА3 модель ТІ/69УЧХ 2011р. випуску, номер кузова У6ОТР69УОВ0265077 був підписаний сторонами 11 жовтня 2011 року.

Графіком сплати передбачено черговість сплати лізингових платежів у відповідне число сплати. Згідно п. 2.1.7 договору число сплати це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке співпадає з числом підписання акту прийому-передачі предмету лізингу в лізинг. А тому, відповідач зобов'язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 11 числа кожного місяця.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Проте відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання по сплаті чергових лізингових платежів належним чином не виконував, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість на загальну суму 8039,73 грн. за період з 12.10.2012р. по 12.12.2013р.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Оскільки прострочення зі сплати чергових лізингових платежів становило понад 30 днів позивачем на адресу відповідача було направлене повідомлення (вих. номер 2869 ) про усунення порушень умов договору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідачем на надано суду доказів сплати боргу або письмових заперечень стосовно суми боргу, позовні вимоги в сумі 37 805 грн. 17 коп. визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач допустив прострочення грошового зобов'язання, тому позивачем нарахована відповідачу пеня.

В зв'язку з цим позивачем на підставі п. 6.3. Загальних умов договору було направлено вимогу (вих. № 303) про сплату «Викупного платежу» та штрафних санкцій протягом про сплату заборгованості протягом 10 робочих днів. Проте дана вимога також не була виконана відповідачем.

Пунктом 6.6.4 договору передбачено, що вилучення предмету лізингу, припинення або розірвання договору не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених лізингових платежів (в т.ч. Викупного платежу.) Також п. 6.7 договору сторонами погоджено, що усі сплачені раніше лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають.

Пунктом 7.1.1. Загальних умов договору передбачено, що за порушення сплати платежів передбачених договором лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення.

Згідно розрахунку позивача загальний розмір пені складає 3 478 грн. 92 коп.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми, що складає 707,84 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Як встановлено матеріалами даної справи відповідачем порушено умови договору п. 5.2.1. щодо інформування позивача про стан та місцезнаходження майна. Так, відповідач не інформував позивача на умовах визначених договором протягом 4-х кварталів (4-й квартал 2011р., та 1,2,3 квартали 2012р.) про стан та місцезнаходження майна.

Відповідно до п. 7.1.3. договору за неподання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості предмету лізингу на момент укладення договору за кожен випадок такого порушення. Вартість предмета лізингу на момент укладення договору складає 78560 грн. 00 коп.

У зв'язку з зазначеним порушенням умов договору позивачем нараховану відповідачу штраф, який становить 4% (за чотири квартали) від вартості майна на момент укладення договору, що згідно розрахунку позивача складає 3 142грн. 40 коп.

Враховуючи, що вимоги позивача передбачені умовами договору, обґрунтовані та правомірні, господарський суд задовольняє їх та присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача 37 805 грн. 17 коп. боргу, 3 478 грн. 92 коп. пені, 3142 грн. 40 коп. штрафу, 707 грн. 84 коп. - 3% річних.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 1720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33-34, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО РУСЬ» (41000, Сумська обл., м. Середино-Буда, вул. Дачна, буд. 38, Ідентифікаційний код 36487696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (041 19, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т, Ідентифікаційний код 33880354) 37 805 грн. 17 коп. боргу, 3 478 грн. 92 коп. пені, 3142 грн. 40 коп. штрафу, 707 грн. 84 коп. - 3% річних, 1720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 27.08.2013р.

СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ