Рішення № 33163112, 22.08.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.08.13р. Справа № 904/4607/13

За позовом Комунального підприємства "Житлово - експлуатаційна контора - 1", смт. Ювілейне, Дніпропетровська область

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, смт. Ювілейне, Дніпропетровська область

про стягнення 6491, 94 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: Смірнов А.А. - представник, довіреність № 372 від 01.07.2013 року;

від відповідача: ОСОБА_3 - представник, довіреність № б/н від 29.10.2012 року; ОСОБА_1;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Комунальне підприємство "Житлово - експлуатаційна контора- 1" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість зі сплати витрат на утримання прибудинкової території в сумі 4 503 грн. 60 коп., пеню - 198 грн. 54 коп., витрати інфляції - 9 грн. 59 коп., 3% річних - 78 грн. 89 коп.. Також, Позивач просить суд стягнути з Відповідача судовий збір у розмірі 1 720 грн. 50 коп..

Позовні вимоги мотивовані порушенням із сторони Відповідача умов Договору № 54 від 20.01.2010 року про відшкодування витрат по обслуговуванню, експлуатації та ремонту будівлі, а також на утримання прибудинкової території.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2013 року суддею Золотарьовою Я.С. порушено провадження у справі № 904/4607/13 та призначено розгляд справи на 27.06.2013 року.

У зв'язку з переведенням судді Золотарьової Я.С. на лікарняному справу № 904/4607/13 передано для розгляду по суті судді Первушину Ю.Ю..

Ухвалою господарського суду від 03.07.2013 року справу № 904/4607/13 суддею Первушиним Ю.Ю. прийнято до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні на 24.07.2013 року.

У судовому засіданні 24.07.2013 року представник відповідача подав відзив (а. с.42-44) на позовні вимоги, в якому Відповідач повідомляє, що у вересні 2010 року Відповідач звернувся до Позивача з листом про розірвання Договору № 54 від 20.01.2010 року, також у жовтні 2010 року працівник Позивача передала Відповідачу довідку, в якій зазначалося, що Договір № 54 від 20.01.2010 року розірвано з 30.09.2010 року за заявою Відповідача, та будь яка заборгованість у Відповідача перед Позивачем відсутня. На підставі зазначеного Відповідач припинив вносити плату за Договором. Крім того, Відповідач наполягав на тому, що він не отримував послуг, оскільки, у своїй підприємницькій діяльності приміщення не використовував, послуги від Позивача не отримував.

На вимогу суду надав документи на підтвердження права власності на 1/2 частку приміщення магазину загальною площею 180,40 м2 що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1.

08.08.2013 року від Позивача до суду надійшли письмові пояснення № б/н від 06.08.2013 року (а. с. 69-70), в яких Позивач посилається на те, що договір було укладено на строк до 31.12.2010 року, заяв про припинення дії договору не було, договір продовжувався до 31.12.2011 року, до 31.12.2012 року та зараз продовжений до 31.12.2013 року. Заява від 28.11.2012 року про розірвання договору була отримана Позивачем 28.11.2012 року, тому відсутні підстави вважати, що договір розірвано, оскільки ця заява зроблена не протягом місяця після закінчення дії договору, як це передбачено умовами договору, а передчасно в листопаді 2012 року.(а.с. 77-79).

На вимогу суду Позивач надав письмові пояснення та на підтвердження розрахунку суми позову - тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових споруд по КП ЖЕК №1 для населення затверджені рішенням Ювілейної селищної ради від 06.11.2008р. № 845-15/V "про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для К ЖЕК -1", таблицю нарахувань експолуатаційного збору по Позивачу (а.с. 72-74).

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.08.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2010 року між комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна контора №1" (далі - Позивач/Балансоутримувач) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі - Відповідач) був укладений договір № 54 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 180 м2 (далі -будівля), а також утримання прибудинкової території, а Відповідач бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт, пропорційно до займаної площі в цій будівлі, на якій розташований продуктовий магазин, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Відповідач підтвердив своє право власності та надав документи на підтвердження права власності на 1/2 частку приміщення магазину загальною площею 180,40 м2 що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1.

Перш за все Відповідач заперечував проти позову з огляду на припинення Договору.

Так за змістом п.1.1 Договору Відповідач використовує приміщення загальною площею 180 м2 та бере участь у витратах по утриманню житлового фонду і повинен вносити оплату за експлуатаційні витрати, понесені комунальним підприємством "ЖЕК-1" на утримання житлового будинку пропорційно займаної площі.

У разі зміни вартості експлуатаційних витрат, відповідно до фактичних витрат за розрахунковий період (квартал), згідно розрахунків балансоутримувача, Відповідач зобов`язаний вносити оплату з урахуванням цих змін.

Відповідно до п. 5.1 Договору цей договір укладено з 20.01.2010 року по 31.12.2010 року.

Відповідно до п. 5.3 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені цим договором.

Відповідно до п. 5.4 Договору за ініціативою однієї із сторін Договір може бути розірваний рішенням арбітражного суду у випадку, передбачених законодавством України.

Таким чином, сторони безпосередньо в Договорі звернули увагу на можливість подовження дії договору за мовчазною згодою сторін або його припинення зі спливом конкретного строку (п. 5.3), а також визначили порядок його розірвання, тобто припинення дії договору за ініціативою сторони під час його дії (п. 5.4).

Таким чином, Договір може бути припинений або за спливом строку (п. 5.3), або у разі його розірвання під час його дії (п. 5.4).

На принципову різницю між розірванням договору та відмовою від договору звертає увагу Вищій господарський суд України у інформаційному листі № 01-8/211 від 07.04.2008р. п. 52 : «Відмову від договору слід відрізняти від розірвання договору. Згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України, частиною четвертою статті 188 ГК України договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду».

Відповідач у відзиві (а. с.42-44) на позовні вимоги повідомляє, що у вересні 2010 року Відповідач звернувся до Позивача з листом про розірвання Договору № 54 від 20.01.2010 року, також у жовтні 2010 року працівник Позивача передала Відповідачу довідку, в якій зазначалося, що Договір № 54 від 20.01.2010 року розірвано з 30.09.2010 року за заявою Відповідача, та будь яка заборгованість у Відповідача перед Позивачем відсутня. На підставі зазначеного Відповідач припинив вносити плату за Договором.

Крім того, звертаючи увагу на обставини та мотиви визначені у рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2012р. № 8/5005/5589/2012 (а.с. 45-47). Відповідач звернувся до Позивача із письмовою заявою від 21.11.2012р. про розірвання Договору з 01.11.2012р. (а.с. 51) докази поштового направлення та вручення адресату 28.11.12р. такої заяви Відповідач представив суду (а.с. 52).

Але, порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлено ст. 188 Господарського кодексу України, тому у разі виникнення спору з приводу розірвання Договору у відповідність до наведених вище норм Відповідачу належало діяти в судовому порядку, оскільки, заява від 21.11.2012р. містить вимогу про розірвання договору з 01.11.2012р., заява про припинення дії договору в порядку передбаченому п. 5.3 Договору після закінчення його чинності протягом одного місяця, тобто у строк з 01.01.2013р. по 01.02.2013р. Відповідачем вчинена не була.

Сторони не надали суду в доказ розірвання спірного Договору в судовому порядку, а тому, Договір не можливо вважати розірваним та зобов'язання за цим Договором припиненими.

У зв'язку з тим, що жодна із сторін не направила заяви про припинення дії договору відповідно до положень п. 5.3 Договору договір № 54 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що Договір не було розірвано сторонами в порядку передбаченому п. 5.4 Договору, та було подовжено на новий строк у порядку передбаченому п. 5.3 Договору.

Як вбачається з позовної заяви, Позивач нараховує Відповідачеві заборгованість у розмірі основний борг - 4 503 грн. 60 коп., пеню - 198 грн. 54 коп., індекс інфляції - 9 грн. 59 коп., 3% річних - 78 грн. 89 коп..

Заборгованість Відповідача перед Позивачем виникла за період з квітня 2012 року по квітень 2013 року.

Відповідно до п.2.1 Договору балансоутримувач будівлі зобов'язується забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговування та утриманням будівлі і прибудинкової території, та створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності, у тому числі Відповідачу і його співробітникам, згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями. Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються цим договором. Розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними та іншими суб'єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача.

Балансоутримувач будівлі зобов'язується забезпечити надання Відповідачу послуг з обслуговування і ремонту будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі за діючими розцінками і тарифами (п.2.1.3 Договору).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний: укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до п.2.2.3 Договору Відповідач зобов'язується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі, за санітарне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за надані комунальні послуги, згідно наданого рахунку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати заборгованості по Договору за вказаний період в сумі Відповідач не надав, доводи Позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Також, Позивач нарахував до сплати Відповідачу пеню - 198 грн. 54 коп., індекс інфляції - 9 грн. 59 коп., 3% річних - 78 грн. 89 коп. відповідно до розрахунків (а.с. 11-13).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Розглянувши наданий Позивачем розрахунок пені, господарський суд прийшов до висновку, що Позивачем вірно нарахувано штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є правомірними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на Відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Житлово - експлуатаційна контора - 1" (52005, Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. Фрунзе, 18, код ЄДРПОУ 21946537) основний борг - 4 503 грн. 60 коп., пеню - 198 грн. 54 коп., індекс інфляції - 9 грн. 59 коп., 3% річних - 78 грн. 89 коп. та судовий збір - 1 720 грн. 50 коп..

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.08.2013р.

Суддя Ю.Ю. Первушин