Постанова № 33162925, 28.08.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 серпня 2013 р. № 820/5905/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа: начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання наказів незаконними, їх скасування та поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить:

визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області № 479 від 30.05.2013 року про його покарання та № 199 о/с від 18.06.2013 року про його звільнення з органів внутрішніх справ і поновити на посаді оперуповноваженого ВБНОН ХМУ ГУ МВС України в Харківській області.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані накази прийнятті в порушення приписів чинного законодавства, у зв'язку з неналежним проведення службового розслідування та недоведеності його провини у порушенні службової дисципліни, а тому маються підстави для задоволення адміністративного позову.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи за довіреністю Блудова О.В. проти позову заперечувала в повному обсязі та просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на законність оскаржуваних наказів.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з жовтня 2012 року ОСОБА_1 працював на посаді оперуповноваженого відділу БНОН в ХМУ ГУ МВС України в Харківській області.

Наказом відповідача від 30.05.2013 р. № 479 на нього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, що виразилось в ігнорування вимог п. 2.4 Інструкції порядку ведення єдиного обліку в органах та підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 19.11.2012 р. № 1050, п. 1 ст.1 Кримінального процесуального кодексу України, ст. ст. 10, 11 Закону України "Про міліцію", ст. 6 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, п.п. 2.2, 3.2 розділу III Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від. 22.02.2012 р. № 155.

Після цього, 18.06.2013 р. наказом ГУ МВС України в Харківській області № 199 о/с від 18.06.2013 р., згідно з Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України у запас Збройних сил за ст. 64 п. «Є» /за порушення дисципліни/: у званні капітана міліції та з посади оперуповноваженого ВБНОН ХМУ ГУ, з 18.06.2013 року.

На час звільнення вислуга років його складала: у календарному обчисленні - 09 рок. 07 міс. 06 дн., у пільговому обчисленні - 10 рок. 07 міс. 22 дн.

Підставою такого звільнення був: дисциплінарний наказ ГУМВС України в Харківській області від 30.05.2013 р. № 479, якому в свою чергу передувало проведення службового розслідування, призначеного наказом ГУ МВСУ в Харківській області від 16.05.2013 року № 176 після отримання 15.05.2013 року черговою частиною ГУМВС України в Харківській області від чергової частини ХМУ ГУ у телефонному режимі інформації про внесення 02.05.2013 року прокуратурою м. Харкова відомостей до ЄРДР про відкриття кримінального провадження за фактом перевищення влади або службових повноважень відносно працівників ВБНОН ХМУ ГУМВС України в Харківській області та висновок, складений 30.05.2013 року, на підставі якого були прийняті оскаржувані накази стосовно ОСОБА_1

В ході службового розслідування було встановлено наступне.

30.04.2013 р. близько 17 години оперуповноваженими ВБНОН ХМУ ГУМВС України в Харківській області: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 був затриманий гр. ОСОБА_7, нібито, за зберігання наркотиків. Після цього, застосувавши відносно нього фізичне насилля та спеціальні засобі - наручники, доставили до адміністративної будівлі ХМУ, де шляхом фізичного та психологічного впливу змусили написати заяву про надання дозволу на проведення особистого огляду, пояснення про нібито придбання, виготовлення та зберігання без мети збуту наркотичного засобу - марихуани та вилучення цього засобу, пред'явили вимогу про передачу коштів у сумі 5000 доларів США, однак, у зв'язку з відсутністю таких коштів, змусили скласти розписку про отримання ним грошових коштів у розмірі 6500 доларів США від гр. ОСОБА_8 та передати останньому власний автомобіль "Ніссан Максіма", д.н. НОМЕР_1, і документи на нього.

15.05.2013 р. ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були затримані у порядку ст. 208 КПК України, 16.05.2013 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України. 17.05.2013 р. Київським районним судом м. Харкова відносно ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді застави у сумі відповідно 40 145 грн., 68 820 грн. і 51 616 грн., а відносно ОСОБА_6 - тримання під вартою.

Вищезазначені обставини стали підставою для висновку відповідача про порушення зазначеними працівниками міліції, в тому числі і позивача, службової дисципліни, з чим суд не може погодитись, враховуючи наступні нормативні положення.

Згідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідна сторона не надала належних доказів, в розумінні положень ст. 70 КАСУ, законності та обгрунтованості оскаржуваних наказів.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 72 КАСУ, повідомлення про злочин чи обвинувальний акт, на що в даному випадку посилається відповідач, як на доказ провини позивача у порушені службової дисципліни, не може бути прийняте судом як беззаперечне та доведене, оскільки це спростовується встановленими при судовому розгляді обставинами та не узгоджується з положеннями чинного законодавства.

Так, п. 8 ст. 12 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" передбачено звільнення у зв'язку з дисциплінарним стягненням.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЗУ "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Згідно до ч. 5 ст. 14 цього Закону перед накладення дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.

Також, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 ЗУ "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно до ч. 10 ст. 14 зазначеного Закону, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків , рівень кваліфікації тощо.

Відповідно до п. 15 ст. 14 ЗУ "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

В даному випадку, суд не вважає, що відповідач дотримав приписи зазначеного вище, оскільки як вбачається із доказів справи, пояснення, відібране у позивача 18.05.2013 року при проведенні службового розслідування, датоване 18.05.2013 року, але в цей час позивач знаходився в умовах ізолятора тимчасового тримання ОСУ ХМУ ГУМВС України і за повідомленням останнього від 22.08.2013 року № 36/748 відвідування затриманого не проводилось. А від так, виникають сумніви у законності відібрання у позивача даного пояснення, що відповідачем при судовому розгляді не спростовано.

Окрім того, суд звертає увагу, на наявність наказу відповідача № 168 о/с від 11.06.2013 року про відсторонення позивача від посади з 31.05.2013 року до 31.07.2013 року на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 31.05.2013 року № 1 кс/640/3297/13, що не враховано було безпідставно відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

При таких обставинах, суд приходить висновку, що оскаржувані накази прийнятті відповідачем без дотримання чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідач не дотримав вимоги закону про захист охороняємих прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому оскаржувані рішення є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 256 ч. 1 п. 3 КАСУ негайному виконанню підлягає постанова суду про поновлення позивача на посаді, яку він займав на час звільнення.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160, 162 КАСУ, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області № 479 від 30.05.2013 року про покарання ОСОБА_1 та № 199 о/с від 18.06.2013 року про його звільнення з органів внутрішніх справ.

Поновити ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого ВБНОН ХМУ ГУ МВС України в Харківській області з 18.06.2013 року, що підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 28.08.2013 року.

Суддя Самойлова В.В.