Вирок № 33162728, 28.08.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/28988/12

1/755/224/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" серпня 2013 р. Дніпровський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Курило А. В.

при секретарях Драганчук А.В., Данилко Л. М.

з участю прокурорів Щасної А.Е., Пономарьової М. С., Ткачук Г.В.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника потерпілих ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 10 серпня 2010 року приблизно о 21 годині 10 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався по пішохідній зоні вулиці Труханівська, зі сторони «Московського» мосту, в напрямку пішохідного мосту, який веде через річковий канал в м.Києві. в цей час в попутному напрямку, попереду нього, праворуч один біля одного, рухались пішоходи ОСОБА_6 та ОСОБА_1

В порушення вимог п. п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 2.9 підпункт «а», 2.10 підпункт «а», 12.1, 12.5, 26.1 та дорожнього знака 3.21 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_5 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, рухався по пішохідній зоні, з швидкістю, яка перевищувала максимально допустиму у 20 км/год., проявив неуважність до дорожньої обстановки і її змін, не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля, з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, відволікся від керування транспортним засобом, внаслідок чого виїхав за межі проїзної частини та навпроти безномерної електроопори, яка знаходиться за 380 метрів від пішохідного мосту, який веде через річковий канал, здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_1

Після цього, ОСОБА_5 зупинив автомобіль НОМЕР_2, вийшов з нього, потім знову сів за кермо вказаного автомобіля та зник з місця пригоди, залишивши потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_1 в небезпечному для життя стані.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, пішоходу ОСОБА_6, згідно висновку судово-медичної експертизи № 40/214/3 від 21 вересня 2010 року, заподіяно наступні тілесні ушкодження: крововилив темно-червоного кольору в м'які тканини на задньо - зовнішній поверхні правої голені в верхній треті, на задній зовнішній поверхні правого стегна в нижній треті, в сідничній області справа з переходом в поперечну область; крововилив в корні легенів; забій правої легені; крововилив в м'які тканини в лобно-виличній області зліва; огортаючий характер субарахноідалний крововилив над обома півкулями головного мозку; крововилив в кору головного мозку (забої головного мозку) в області полюсів лобних долей; три забійні рани на обличчі, чисельні садна на тілі. ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 21 годин 00 хвилин ОСОБА_6 помер в КМКЛШМД. Смерть ОСОБА_6 настала від внутрішньочерепної травми у вигляді пошкоджень м'яких тканин голови, крововилив під оболонки в речовину головного мозку, що обумовили розвиток набряку та набубнявіння головного мозку. Пішоходу ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому внутрішньої кісточки лівої гомілки без зміщення уламків; забійна рана латеральної поверхні лівого гомілково-ступневого суглобу, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 1428/Е від 24 вересня 2010 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я).

Порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Підсудний ОСОБА_5 на початку судового слідства свою вину у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України визнав повністю, за ч.1 ст.135 КК України не визнавав, проте будучи допитаним, після допиту потерпілих та свідків, вину у вчиненні вказаних злочинів визнав в повному обсязі, щиро розкаявся та показав, що 10 серпня 2010 року, він разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебував на Трухановому острові, а саме в кафе «Для Вас» де разом вживали спиртні напої. Через деякий час він запропонував ОСОБА_7 та ОСОБА_9 поїхати на затоку річки Десна, щоб покупатися. Дану пропозицію всі підтримали і вони разом поїхали на його технічно справному автомобілі НОМЕР_2 на затоку. Через деякий час вони вирішили повернутися назад в кафе, яке відвідували до цього. Автомобілем в той день керував він, на дорозі жодних перешкод не було, серед дорожніх знаків на даній ділянці дороги був лише дорожній знак «В'їзд заборонено», який він заздалегідь бачив. Того дня був вихідний, тому рух автомобілів був досить активним, крім того дана ділянка дороги мала багато поворотів. Він рухався зі швидкістю приблизно 50-70 км/год., приблизно на відстані 100 метрів попереду, по ходу руху свого автомобіля, він побачив чотирьох пішоходів, які йшли в попутному напрямку, по правій стороні дороги. Під час руху він про щось балакав з ОСОБА_7 і тому відволікся від керування автомобілем та на декілька секунд повернув голову до нього назад, а коли знову подивився на дорогу, то побачив перед капотом свого автомобіля двох пішоходів, яких вже через секунду збив. В той момент він злякався, тому вивернув кермо автомобіля спочатку вправо, а потім вліво оминувши ще двох пішоходів. Дані маневри ним виконувалися в долі секунд. Зіткнення з пішоходами відбулося передньою частиною його автомобіля. Приблизно через 50-70 метрів від місця наїзду на пішоходів він зупинився. З переднього пасажирського сидіння вийшов ОСОБА_9, потім з задньої правої двері його автомобіля вийшов ОСОБА_7, а через декілька секунд з автомобіля вийшов він сам та підійшов до потерпілого ОСОБА_6, який лежав в калюжі крові без жодних ознак життя, ОСОБА_9 в цей час, викликав швидку медичну допомогу та пояснював де вони знаходяться. Трохи пізніше він побачив потерпілу ОСОБА_1, яка була в свідомості. Через декілька хвилин, перебуваючи у шоковому стані, він сів за кермо автомобіля і поїхав в бік кафе, де з друзями відпочивав до цього. Також пояснив, що потерпілих до моменту ДТП ніколи раніше не бачив, будь якого умислу на вчинення злочину у нього не було. Потерпілим жодної допомоги не надав оскільки злякався та був у шоковому стані.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1, про відшкодування моральної шкоди визнав в повному обсязі на суму 15 000 гривень. Цивільний позов потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди на суму 61 141 гривень та витрат пов'язаних з правовою допомогою на суму 5 000 гривень визнав в повному обсязі, щодо відшкодування моральної шкоди визнав частково на суму 40 000 гривень.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні показала, що 10 серпня 2010 року приблизно о 21 годині, вона разом з друзями йшла по вулиці Труханівська, в напрямку пішохідного мосту, який веде через річку. ОСОБА_6 йшов зліва від неї, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 йшли попереду них. Через деякий час вони вийшли на паркову алею, на якій був лише асфальт без тротуару. Вони йшли по правій стороні дороги, а саме: вона йшла по траві та бордюру, а ОСОБА_6 по асфальту, розмовляли і вона не чула звуку автомобіля що наближався. В цей момент, раптово, вона відчула удар ззаду від якого відлетіла вправо в траву, до неї підбіг ОСОБА_10 і відніс її в бік до дерева. Тіло ОСОБА_6 лежало приблизно за 25 метрів від неї, на проїжджій частині по діагоналі. Після наїзду на них автомобіль марки «Мітсубісі Паджеро», сірого кольору, проїхав декілька метрів та зупинився. З автомобіля вийшло двоє раніше незнайомих їй чоловіків, водій з автомобіля не виходив, а через деякий час взагалі поїхав геть. Через деякий час приїхала швидка медична допомога та міліція, її з ОСОБА_6 відвезли в лікарню. В лікарні вона бачила чоловіків, які виходили з автомобіля, вони були не зовсім адекватними, можливо перебували в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. В лікарні вона пробула 5 днів. ІНФОРМАЦІЯ_2 року її виписали з лікарні та повідомили, що ОСОБА_6 помер. Крім того пояснила, що раніше підсудного та чоловіків які були разом з ним в автомобілі вона не бачила, про будь які конфлікти між ними, ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 не чула. Заявлений нею цивільний позов підтримала в повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що 10 серпня 2010 року, приблизно о 22 годині 00 хвилин, вечора, йому зателефонував ОСОБА_10 та повідомив, що їх сина збив автомобіль. Приїхавши разом з дружиною до лікарні, їм повідомили, що син лежить в реанімаційному відділенні без свідомості. Вони придбали всі необхідні ліки, але через п'ять діб їх син, ОСОБА_6 помер. Цивільний позов підтримав в повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_2 дала аналогічні за змістом покази.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що 10 серпня 2010 року він зустрівся з підсудним та ОСОБА_7 в кафе на Трухановому острові, де вони відпочивали та вживали алкогольні напої. Через деякий час вони всі разом на автомобілі підсудного, марки «Мітсубісі Паджеро», поїхали кататися по острову. За кермом автомобіля був ОСОБА_5, він сидів на передньому пасажирському сидінні, а ОСОБА_7 - на задньому сидінні. Коли вони їхали від «Московського» мосту в бік пішохідного мосту він побачив, що попереду з правого боку, по асфальту та траві, йде група пішоходів, в цей час ОСОБА_5, відволікся та повернув голову до ОСОБА_7, а він тільки встиг крикнути: «Обережно люди!». ОСОБА_5 вивернув кермо вправо, однак зіткнення з пішоходами уникнути не зміг. Він бачив що зіткнення з пішоходом відбулося передньою правою частиною автомобіля. Через декілька десятків метрів вони зупинились, всі втрьох вийшли з автомобіля та підійшли до потерпілого. Він перевірив його пульс, який був дуже слабким та викликав швидку медичну допомогу. Потерпілого вони вирішили не чіпати до приїзду швидкої медичної допомоги, щоб не погіршити його стан. Через деякий час ОСОБА_5 сів за кермо автомобіля та поїхав в сторону пішохідного мосту, а він разом з ОСОБА_7 залишилися з потерпілим. Через деякий час прибули працівники міліції, які розшукали ОСОБА_5 та привезли його на місце ДТП. Також показав, що зіткнення відбулося приблизно о 21 годині вечора, на вулиці сутеніло але видимість була добра. Після зіткнення постраждалий хлопець відлетів на якусь відстань і лежав на асфальті.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що 10 серпня 2010 року приблизно о 15 годині 00 хвилин він разом з ОСОБА_9 прийшли на Труханів острів, де зустрілися з підсудним. Того дня була чудова погода, тому вони зайшли в кафе де випили приблизно 0,5 л горілки на трьох та вирішили поїхати в бік річки Десна. Підсудний сів за кермо, він сів на заднє сидіння з права, а ОСОБА_9 - на переднє пасажирське сидіння. Не доїхавши до річки Десна вони розвернулися та поїхали назад до кафе, в якому відпочивали. По дорозі вони спілкувалися, тому підсудний відволікся від керування автомобілем та подивився на нього. В цей час, він побачив людей попереду автомобіля та сказав: «Обережно люди!» в цей час відбулось зіткнення. ОСОБА_5 екстреного гальмування не застосовував. Після цього вони зупинилися, всі втрьох вийшли з автомобіля та побачили, що збили хлопця якому потрібна була допомога, викликали міліцію і швидку медичну допомогу та почали їх чекати. В цей час підсудний сів за кермо свого автомобіля та поїхав з місця ДТП в сторону пішохідного мосту.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що 10.08.2010 року приблизно о 21 годині він разом з друзями, ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_11, йшли по вулиці Труханівська, зі сторони «Московського» мосту в напрямку «Пішохідного» мосту. Він йшов разом з ОСОБА_11, а позаду них, на відстані приблизно 15 м, йшли ОСОБА_6 з ОСОБА_1 Спілкуючись вони рухались по узбіччю правого краю проїзної частини та в цей момент він почув хлопок, коли повернувся, то побачив як автомобіль НОМЕР_3, виїжджає з узбіччя. ОСОБА_6 в цей час лежав на проїзній частині по діагоналі зліва, а ОСОБА_1 на траві. Після наїзду на ОСОБА_6 та ОСОБА_1, автомобіль проїхав ще близько 50-70 м і зупинився. Спочатку він підбіг до ОСОБА_1, вона була в шоковому стані і жалілась на біль в нозі, потім підійшов до ОСОБА_6, який лежав на асфальті. З автомобіля вийшло два пасажира та підійшли до ОСОБА_6, водій з автомобіля не виходив, а невдовзі взагалі поїхав з місця ДТП. Через деякий час приїхали працівники міліції та швидка медична допомога, яка забрала ОСОБА_6 та ОСОБА_1

Подібні за змістом є оголошені та досліджені в судовому засіданні покази свідка ОСОБА_11 (т. 1 а. с. 27, 67-68).

Під час огляду місця дорожньо-транспортної події 10 серпня 2010 року працівниками міліції зафіксовано факт наїзду на пішоходів на вулиці Труханівській, 380 м від мосту через канаву з боку Московького мосту в напрямку Пішохідного мосту автомобіля НОМЕР_4 який має пошкодження у вигляді деформації передньої частини справа, а саме: капот більше з правої частини, права блок фара, деформація радіаторної решітки, відбите дзеркало заднього виду з права. На проїзній частині, зафіксовані сліди крові.

Згідно з висновком експерта № 40/214/3 від 21 вересня 2010 року при дослідженні трупа ОСОБА_6, а також медичної документації виявлено тілесні ушкодження: крововилив темно-червоного кольору в м'які тканини на задньо - зовнішній поверхні правої голені в верхній треті, на задній зовнішній поверхні правого стегна в нижній треті, в сідничній області справа з переходом в поперечну область; крововилив в корні легенів; забій правої легені; крововилив в м'які тканини в лобно-виличній області зліва; огортаючий характер субарахноідалний крововилив над обома півкулями головного мозку; крововилив в кору головного мозку (забої головного мозку) в області полюсів лобних долей; три забійні рани на обличчі, багато численні садна на тілі. Смерть ОСОБА_6 настала від внутрішньо черепної травми у вигляді пошкоджень м'яких тканин голови, крововилив під оболонки в речовину головного мозку, що обумовили розвиток набряку та набубнявіння головного мозку. Між виявленою внутрішньо черепною травмою, яка виникла внаслідок ДТП і настанням смерті вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1428/Е від 24 вересня 2010 року, потерпіла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження: закритий перелом внутрішньої кісточки лівої гомілки без зміщення уламків - що відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я); забійна рана латеральної поверхні лівого гомілково-ступневого суглобу що відноситься до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я). Локалізація, морфологія вищевказаних ушкоджень, враховуючи обставини справи, свідчать про те, що спричинені вони тупим предметом, могли утворитись 10.08.2010 року при транспортній травмі (внаслідок зіткнення автомобіля, що рухався з пішоходом).

Відповідно до висновку експерта № 440 ат від 17 вересня 2010 року: у даній дорожній обстановці водію ОСОБА_5, з технічної точки зору, необхідно було діяти згідно вимог п. 26.1, п. 12.5 ПДР України; у дорожніх умовах, які мали місце на момент виникнення ДТП, водій ОСОБА_5 шляхом виконання вимог пунктів 26.1, 12.5 ПДР України мав технічну можливості уникнути наїзду на пішоходів; у даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_5, з технічної точки зору, не відповідали вимогам пунктів 26.1, 12.5 ПДР України.

Крім того, вина підсудного повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні протоколами відтворень обстановки та обставин події за участю підсудного ОСОБА_12, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, потерпілої ОСОБА_1 та висновком повторної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №1551/5289/12-52 від 25 травня 2012 року, згідно якого: невідповідність дій водія ОСОБА_12 вимогам п.п. 1.5, 2.3 (б) та 12.1 ПДР України з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.

На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_12 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілій ОСОБА_1 тілесне ушкодження середньої тяжкості та смерть потерпілого ОСОБА_6, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Також, суд вважає доведеною вину ОСОБА_12 у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебувала в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, маючи змогу надати їй допомогу, коли він сам поставив потерпілу в небезпечний для життя стан, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України.

Крім того, судом під час розгляду справи перевірялася версія потерпілих та їх представника про вчинення ОСОБА_5 більш тяжкого злочину ніж йому інкриміновано органами досудового слідства, а саме за ст.115 КК України, яка не знайшла свого підтвердження. В матеріалах справи відсутні будь які докази того, що ОСОБА_5 скоїв наїзд на пішоходів умисно, крім того будучи допитаними в судовому засіданні свідки, потерпілі та підсудний повідомили, що до ДТП ОСОБА_12, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 ніколи не бачили та не знали загиблого ОСОБА_6, потерпілої ОСОБА_1, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, відомості про це відсутні і в протоколах допитів вказаних осіб які містяться в матеріалах справи, отже на думку суду вказана версія базується на припущеннях.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Призначаючи міру покарання ОСОБА_5, суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є злочином невеликої тяжкості та тяжким злочином, особу підсудного, який не працює, одружений, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Обставиною, яка пом'якшує покарання підсудного, є щире каяття у вчиненні злочину.

Обставиною, яка обтяжує покарання підсудного, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням даних про особу підсудного, ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, суд вважає, що його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства неможливе, тому не вбачає підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України.

З огляду на грубість порушення ОСОБА_12 правил безпеки дорожнього руху, суд також вважає за доцільне застосувати до нього додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Вирішуючи питання цивільного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з яким підсудний ОСОБА_12 погодився частково, суд приходить до наступного. Відповідно до ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідно до п. 5 вказаної статті, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п. 4 ст. 64 КПК України, у кримінальних справах підлягає доказуванню характер і розмір шкоди, завданої злочином.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просить стягнути з ОСОБА_12 61 141 гривень у рахунок відшкодування майнової шкоди, мотивуючи тим, що внаслідок ДТП їх син ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження та після п'яти діб перебування в комі помер в Київській міській клінічній лікарні швидкої допомоги, кошти були витрачені на лікування, поховання, встановлення та оформлення надмогильної споруди.

Згідно зі згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законним підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд приймає до уваги товарні чеки та накладні (т. 1 а. с. 240 (а) - 251), що стосуються витрат на придбання лікарських засобів та послуги поховання, тому в частині відшкодування матеріальної шкоди позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_12 витрат пов'язаних з правовою допомогою потерпілим в розмірі 5 000 гривень.

Що стосується моральної шкоди, яку потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять стягнути з підсудного в розмірі 2 350 944 гривень, суд, керується роз'ясненнями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», із внесеними змінами, згідно якої, при визначенні розміру моральної шкоди, суд виходить з тяжкості душевних страждань потерпілих, яких вони зазнали, їх тривалості, можливості відновлення і змін у їх життєвих стосунках, часу та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Разом з тим, суд враховує вимоги розумності та справедливості, необхідності дотримання норм чинного законодавства щодо їх меж. Тому при визначенні розміру моральної шкоди з урахуванням майнового стану підсудного, вказана потерпілими сума є непомірно високою, отже вказаний розмір моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме на суму 400 000 гривень.

Цивільний позов ОСОБА_1 - підлягає задоволенню в повному обсязі (т.2 а.с. 54)

Підлягають стягненню з ОСОБА_12 судові витрати в розмірі 835 гривень 92 копійок за проведення автотехнічної експертизи № 440 ат від 17.09.2010 року та 3678,0 гривень за проведення повторної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №1551/5289/12-52 від 25.05.2012 року, на користь КНДІСЕ м. Києва р/р № 31253272210699, ЄДРПОУ 25575285, МФО 821018, код (послуги експерта) 11521.

Речові докази у справі - автомобіль НОМЕР_5 - слід залишити у володінні власника ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 34-35).

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, -

з а с у д и в:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_5 покарання:

за ч. 1 ст. 135 КК України - у виді 1 року позбавлення волі.

за ч. 2 ст. 286 КК України - у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Відповідно до ст.70 КК України призначити ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_13 обчислювати з 25 серпня 2010 року.

Запобіжний захід ОСОБА_13 до набрання вироком законної сили залишити без змін - у виді утримання під вартою.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з засудженого ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 30 570 гривень 50 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 200 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 2 500 гривень витрат пов'язаних з правовою допомогою (т. 3 а. с. 92-94).

Стягнути з засудженого ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 30 570 гривень 50 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 200 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 2 500 гривень витрат пов'язаних з правовою допомогою (т. 3 а. с. 92-94).

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_1 15 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_12 судові витрати в розмірі 835 гривень 92 копійок за проведення автотехнічної експертизи № 440 ат від 17.09.2010 року та 3678,0 гривень за проведення повторної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №1551/5289/12-52 від 25.05.2012 року, на користь КНДІСЕ м. Києва р/р № 31253272210699, ЄДРПОУ 25575285, МФО 821018, код (послуги експерта) 11521.

Речові докази у справі - автомобіль НОМЕР_5 - залишити у володінні власника ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 34-35).

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: