Постанова № 33162, 04.07.2006, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

"04" липня 2006 р. Справа № 2/142а

Іменем України

П О С Т А Н О В А

04 липня 2006 року

10 год. 35 хв. Справа № 2/142а

За позовом: відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області

14017, м. Чернігів, вул. Комінтерну, 14

до товариства з обмеженою відповідальністю “Нива”

16312, Куликівський р-н, с. Б. Муравійка

про стягнення 2580,65 грн.

Суддя Михайлюк С.І.

Секретар Фетисова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: начальник відділу Зайковська М.В.

від відповідача: уповноважений представник Суровець О.М.

Заявлено позов про стягнення з відповідача 2580,65 грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів в 2005 році.

У судовому засіданні представник позивача підтримала викладені у позовній заяві доводи.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила, зазначивши, що підприємство подавало звіти з зазначенням вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, на обліку у Куликівському районному центрі зайнятості на протязі 2005 року інвалідів для працевлаштування не було, інваліди для працевлаштування не направлялися. Також представник відповідача зазначила, що неодноразово телефонувала до Куликівського районного центру зайнятості з пропозицією направити інвалідів, але докази відсутні.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд,

в с т а н о в и в:

Позовні вимоги підлягають задоволенню, а доводи відповідача відхиляються з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” , в діючій в 2005 році редакції, (надалі Закон) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті, застосовуються положення цього Закону.

Відповідно п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 (надалі Положення), робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно із звітом про зайнятість та працевлаштуванні інвалідів за 2005 рік, що підписаний керівником та головним бухгалтером відповідача, середньооблікова кількість штатних працівників товариства складала 31 осіб. Відповідач у звіті не зазначив середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність та кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати.

Частиною 1 ст. 18 Закону передбачалося, що працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Державна служба зайнятості веде облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні, веде облік робочих місць підприємств, на які можуть бути працевлаштовані інваліди, сприяє працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з таким проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК (п. 12 Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів).

Відповідно до Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314»підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів, визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.

У відповідності до ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення”, Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формою N 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках", що затверджена наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998р. № 244 (діюча в 2005 році) підприємства, установи і організації, розташовані на території відповідного регіону, незалежно від форм власності і господарювання та відомчої підпорядкованості, щомісячно в повному обсязі подають державній службі зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою № 3-ПН. Форма звітності передбачає зазначення наявності вільних робочих місць (вакантних посад) і для працевлаштування інвалідів.

За повідомленням управління праці та соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації від 31.05.2006р. № 752 звернень інвалідів району щодо працевлаштування на протязі 2005 року не надходило.

Куликівський районний центр зайнятості повідомив листом від 07.06.2006р. № 216, що до центру зайнятості особи з обмеженими можливостями за послугами з працевлаштування не зверталися, відповідач щомісячно надавав звіти форми 3-ПН, а в жовтні-грудні у звітах зазначав про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів.

Відповідач лише у звітах станом на 28.10.2005р., 28.11.2005р. та 28.12.2005р. вказав наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відсутність інформації про наявні вільні місця для працевлаштування цієї категорії працівників впродовж більше як 9 місяців року в будь-якому разі завадила б центру зайнятості направляти інвалідів, а відповідачеві виконати норматив, забезпечивши роботою інваліда впродовж року.

Доказів про виконання Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів відповідач не надав.

Таким чином відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів для створення робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно з установленим нормативом.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України звільняє учасника господарських відносин від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності лише за умови доведення ним вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1767 (надалі Порядок), суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Пунктом 11 Порядку визначено, що контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Бюджетного кодексу України доходи Державного бюджету України включають доходи що отримуються відповідно Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів".

Фактично невиконання відповідачем 4% нормативу становить 1 робоче місце, сума штрафних санкцій становить 2580,65 грн., виходячи із фонду оплати праці штатних працівників у розмірі 80000 грн.

Враховуючи викладене, а також керуючись ст.ст. 70 ч. 4, 71 ч. 1, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Нива” (Чернігівська обл., Куликівський р-н, с. Б. Муравійка, рахунок 260031531 в ЧОД АППБ “Аваль”, МФО 353348, код 30713509) на користь Державного бюджету України (отримувач –Державний бюджет Куликівського району, банк отримувача –УДК у Чернігівській області, рахунок 31217230600258, МФО 853592, код 22827065) 2580,65 грн. штрафних санкцій.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою

особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя С.І. Михайлюк

У повному обсязі постанова виготовлена 04.07.2006р.