Постанова № 33160698, 21.08.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

21 серпня 2013 р. № 820/5712/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Чевичалова О.І.,

за участю:

представника позивача - Гончарова Р.О.,

представника відповідача - Проценко К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "СПЕЦМАШ" до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "СПЕЦМАШ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0000582223 від 03.07.2013 року, прийняте Дергачівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області; скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0000592223 від 03.07.2013 року, прийняте Дергачівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу зроблені з перевищенням повноважень, а винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "СПЕЦМАШ" зареєстровано як юридична особа 15.02.2008 року (а.с. 29), є платником податку на додану вартість з 25.03.2008 року (а.с. 32) та перебуває на обліку в Дергачівській ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області (а.с. 31).

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності ТОВ "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "СПЕЦМАШ" за КВЕД-2010 є: будівництво житлових і нежитлових будівель, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, покрівельні роботи, інші будівельно-монтажні роботи, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (а.с. 30).

ТОВ "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "СПЕЦМАШ" має ліцензію на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (а.с. 33-34).

Фахівцями податкового органу було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш" (податковий номер 35617176) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із платником податків ТОВ "Виробнича компанія "Віконні системи" (податковий номер 33972398) їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень 2012 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.06.2013 року № 567/221-07/35617176, яким встановлено такі порушення:

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.185, ст.188, ст.198, не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш" із ТОВ "Віконні системи", їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій;

- ст. 185, ст. 188, ст. 198 ПК України - занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 75162 грн., у тому числі за вересень 2012 року у сумі 21258 грн., за листопад 2012 року у сумі 53904 грн.;

- п. 138.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України, в результаті чого ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш" занижено податок на прибуток за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 на загальну суму 78920,0 грн. в т.ч. за 3 квартал 2012 року в сумі 22321,0 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 56599,0 грн.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.8-9) від 03.07.2013 року:

- № 0000592223 на суму 98650,00 грн., в тому числі штрафні санкції - 19730,00 грн.;

- № 0000582223 на суму 93953,00грн., в тому числі штрафні санкції - 18791,00грн.

Позивач не погодився із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями і оскаржив їх у судовому порядку.

З акту перевірки вбачається, що підставою для висновку щодо заниження суми податку на прибуток та заниження суми податку на додану вартість став акт перевірки контрагента позивача ТОВ "ВК Віконні системи", господарські операції з якими мали безпосередній вплив на вищевказані порушення.

За результатами перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток судом встановлено, що позивач мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничою компанією "ВІКОННІ СИСТЕМИ" (далі - ТОВ "ВК "ВІКОННІ СИСТЕМИ").

Судом встановлено, що між УРА ТОВ - підприємством "Спец" (замовник) та ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦМАШ" (виконавець) було укладено договір № 04/120727-4 від 27.07.2012 року, відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати власними силами та засобами роботи: ремонт приміщень в будівлі по вул. Полтавський шлях, 4, при необхідності ліквідувати недоробки і дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт та протягом гарантійного строку. Загальна вартість договору складає 128863,20 грн. (т.1 а.с. 88-90).

На виконання зазначеного договору була складена довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витратах (т.1 а.с. 91), факт приймання виконаних робіт підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року (т.1 а.с. 92-97), відомістю ресурсів (т.1 а.с. 98-101), розрахунками (т.1 а.с. 102-111), локальним кошторисом (а.с. 113-119), відомістю ресурсів до локального кошторису (т.1 а.с 120-124), розрахунком до локального кошторису (т.1 а.с. 125-127).

На підставі цього виконавцем була виписана замовнику податкова накладна (т.1 а.с. 128).

На виконання зазначеного вище договору позивачем (замовник) було укладено з ТОВ "ВК "ВІКОННІ СИСТЕМИ" (підрядник) договір підряду № 27 від 27.07.2012 року, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, власними силами та засобами, відповідно до умов договору та кошторису своєчасно виконати роботи - ремонт приміщень в будівлі по вул. Полтавський шлях, 4. Сума договору складає 127550,00 грн. (а.с. 129-131).

Виконання зазначеного договору підтверджується локальним кошторисом, відомістю ресурсів, розрахунком, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року (т.1 а.с. 133-169).

На підставі цього ТОВ "ВК "ВІКОННІ СИСТЕМИ" виписало позивачу податкову накладну (т.1 а.с. 170).

19.09.2012 року між Комунальним підприємством "Харківводоканал" (замовник) та ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦМАШ" (підрядник) було укладено договір підряду № 5719-кс/12, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання відповідно до кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною договору, виконати роботи з капітального ремонту Кр. Баварського колектора від вул. Маргаринової по вул. Ілліча до ж/д тонеля, інв. № 13059, ділянки самотічного каналізаційного колектора по пр. Ілліча від КК-7 до КК-9, а замовник прийняти результат робіт та оплатити його відповідно до умов договору (т.1 а.с. 171-174).

На виконання зазначеного договору було складено локальний кошторис, відомість ресурсів, розрахунки, дефектний акт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт, акт приймання виконаних будівельних робіт, які містяться в матеріалах справи (т.1 а.с. 176-193).

ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦМАШ" виписав КП "Харківводоканал" податкову накладну (т.1 а.с. 194).

З метою виконання зазначеного вище договору між ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦМАШ" (замовник) та ТОВ "ВК "ВІКОННІ СИСТЕМИ" (підрядник) було укладено договір підряду № 199 від 19.09.2012 року, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, на свій ризик виконати за завданням замовника з використанням своїх матеріалів та устаткування, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, прийняти і оплатити роботи з капітального ремонту Ч. Баварського колектора та участку самопливного каналізаційного колектора по пр. Ілліча від КК-7 до КК-9. Ціна договору становить 298230,00 грн. (т.1 а.с. 195-198).

На виконання цього договору сторонами було підписано локальний кошторис, відомість ресурсів, розрахунки, довідку про вартість виконаних будівельних робіт, акт приймання виконаних будівельних робіт (т.1 а.с. 199-216).

На підставі виконання договору підрядником було виписано замовнику податкові накладні (т.1 а.с. 217-223).

Судом встановлено, що між Службою автомобільних доріг в Харківській області (замовник) та ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦМАШ" (підрядник) 30.10.2012 року було укладено договір № Н52/12, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання відповідно до кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною даного договору, надати послуги з поточного ремонту санвузла, а замовник - прийняти послуги та оплатити їх відповідно до умов договору. Ціна договору складає 25904,40 грн. (т.1 а.с. 224-226).

До зазначеного договору було складено локальний кошторис, відомості ресурсів, розрахунки, дефектний акт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт, акт приймання виконаних будівельних робіт (т.1 а.с. 227-248).

З метою виконання договору № Н52/12 ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦМАШ" (замовник) було укладено з ТОВ "Виробнича компанія "ВІКОННІ СИСТЕМИ" (підрядник) договір підряду № 30/10-12 від 30.10.2012 року, відповідно до якого підрядник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених в цьому договорі, на свій ризик виконати за завданням замовника з використанням своїх матеріалів та устаткування, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити роботи з поточного ремонту санвузла за адресою м. Харків, вул. Ахсарова, 2. Ціна робіт становить 25192,80 грн. (т.1 а.с. 249-250а).

Реальність виконання договору підтверджується локальним кошторисом, відомостями ресурсів, розрахунками, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актом приймання виконаних будівельних робіт (т.2 а.с. 2-24).

Відповідно до цього підрядник виписав замовнику податкові накладні (т.2 а.с. 27-28).

Розрахунки за зазначеними договорами проводились в безготівковій формі, що підтверджується звітами про дебетові та кредитові операції по рахунку (т.2 а.с. 33-43) та платіжними дорученнями (т.2 а.с. 46-57).

На підставі податкових накладних, які відповідають вимогам статті 201 ПК України, позивачем було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту за оспорюваний період.

На час укладання та виконання договору ТОВ "ВК "ВІКОННІ СИСТЕМИ" було зареєстровано як юридична особа (т.2 а.с. 77) та було платником податку на додану вартість (т.2 а.с. 78).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ "ВК "ВІКОННІ СИСТЕМИ" виконало свої зобов'язання за даними договорами, а ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦМАШ" прийняло виконані роботи та оплатило їх, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Дефектність первинних документів, які було укладено між позивачем та зазначеним вище контрагентом, а також факт нереальності проведення фінансово-господарських операцій судом не виявлено.

Посилання відповідача на висновки акту перевірки контрагента позивача суд не бере до уваги, оскільки ним не доведено нереальність здійснення контрагентами позивача господарських операцій.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відповідають вимогам Податкового кодексу України.

Аналізуючи норми Податкового кодексу України (далі - ПК України) суд встановив таке.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.п. "а" п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

Згідно з п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз положень податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Склад валових витрат та порядок їх визначення встановлено статтями 138, 139 ПК України.

Згідно з п. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, недійсними суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальними вимогами, додержання яких є необхідними для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави - Конституції України, яка в ст. 3 найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпеку. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини або адміністративні проступки, і, як наслідок, будуть порушувати Кримінальний кодекс України або Кодекс України про адміністративні правопорушення. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись тим, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений, а саме: Конституції України, Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в ході провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також прямо витікає з висновку про те, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

А відтак, під правочини, що порушують публічний порядок, підпадають правочини, спрямовані (вчинені з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами чи адміністративно-правовими деліктами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; ухилення суб'єктами господарювання від сплати податків; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом, є чинними та не визнаними у встановленому порядку недійсними.

Судом також встановлено, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Судом встановлено, що придбання позивачем товарів, а також отримання робіт та послуг безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, що направлена на отримання доходу.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність придбання товару, а також отримання виконаних робіт і наданих послуг.

Отже, позивачем було повністю дотримано вимоги ПК України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Представником відповідача не доведено факт порушення позивачем зазначених вище норм податкового законодавства.

Таким чином, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до п.п.1, 3 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від № 0000582223 від 03.07.2013 року та № 0000592223 від 03.07.2013, прийняті податковим органом, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "СПЕЦМАШ" до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0000582223 від 03.07.2013 року, прийняте Дергачівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області.

Скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0000592223 від 03.07.2013 року, прийняте Дергачівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999628, ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок №31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "СПЕЦМАШ" (код ЄДРПОУ 35617176) судовий збір у розмірі 2146 грн. (дві тисячі сто сорок шість) грн..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 27.08.2013 року.

Суддя Н.А. Полях