Рішення № 33160097, 28.08.2013, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1623/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року м. Переяслав-Хмельницький

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Свояка Д.В.,

при секретарі Литвишко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування в розмірі 39145, 54 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із вказаним позовом та просить суд стягнути на свою користь з відповідача страхове відшкодування в розмірі 39145,54 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.11.2012 близько 21-50 відповідач, керуючи мотоциклом ІЖ «Юпітер-5» д.н. НОМЕР_3, скоїв ДТП за участю автомобіля «Nissan Micra», д.н. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 25.12.2012 № 3-148/2012 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за вищевказаних обставин.

Зважаючи на те, що між ОСОБА_2 та позивачем був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту (автомобіля «Nissan Micra», д.н. НОМЕР_4) від 31.07.2012, за відповідною заявою ОСОБА_2, позивач сплатив на її користь страхове відшкодування у розмірі 38745,54 грн.

Також, позивач оплатив експертні послуги щодо оцінки вартості збитку у цьому страховому випадку в сумі 400 грн.

25.01.2013 листом за № 17 позивач звертався до відповідача із претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу на суму 39145,54 грн. Відповідь на цей лист позивач не отримував.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач та його представник позов визнали частково та надали судові заперечення проти позову.

Так, відповідач вказує, що підстав для стягнення з нього витрат, понесених позивачем на проведення автотоварознавчого дослідження немає. Не заперечуючи фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди та вини у її скоєнні, а також фактичний розмір страхового відшкодування, відповідач та його представник вказали, що зважаючи на скрутне матеріальне становища відповідача, суд має зменшити розмір відшкодування до 15 000 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін суд виходить з наступного.

31.07.2012 між ОСОБА_2 та позивачем укладений договір добровільного страхування наземного транспорту (автомобіля «Nissan Micra», д.н. НОМЕР_4) строком дії по 30.07.2013.

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 25.12.2012 № 3-148/2012 у зв'язку з вчиненням дорожньо-транспортної пригоди 10.11.2012 близько 21-50 за участю автомобіля «Nissan Micra», д.н. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_2, та мотоцикла ІЖ «Юпітер-5» д.н. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1, останнього визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком 6 місяців.

12.11.2012 ОСОБА_2 на ім'я голови правління позивача подала заяву про страховий випадок.

15.11.2012 складено акт огляду транспортного засобу «Nissan Micra».

26.11.2012 виписано рахунок-фактуру № 09/11/12 щодо сплати за звіт № 35/11/12 про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу.

27.11.2012 складено звіт про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу № 35/11/12, відповідно до якого вартість відновлюваного ремонту цього засобу з врахуванням фізичного зносу становить 38245,54 грн.

На підставі цього 03.12.2012 складений страховий акт № 109-12, яким затверджений розмір відшкодування за вказаним страховим випадком у сумі 38745, 54 грн., з яких 38245,54 грн. - розмір матеріального збитку та 500 грн. - витрати, понесені потерпілим.

03.12.2012 розпорядженням позивача № 109-12 вказано на проведення виплати страхового відшкодування на суму 38745,54 грн.

Платіжними дорученнями від 12.12.2012, 13.12.2012, 17.12.2012, 25.12.2012, 26.12.2012, 27.12.2012, 04.01.2013, 08.01.2013, 09.01.2013, 10.01.2013 позивач сплатив страхове відшкодування на загальну суму 38745,54 грн.

Платіжним дорученням від 14.12.2012 позивач перерахував ФОП ОСОБА_3 1250 грн. як оплату експертних послуг, з яких 400 грн. по звіту № 35/11/12.

25.01.2013 листом за № 17 позивач звертався до відповідача із претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу на суму 39145,54 грн.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 вказали, що відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі та не має можливості сплатити відшкодування.

Також, на підтвердження свого скрутного матеріального становища відповідачем надано: копію пенсійного посвідчення його матері ОСОБА_4 та свідоцтва про своє народження;

довідку Переяслав-Хмельницької ЦРЛ від 15.05.2013 про те, що він перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні з 11.11.2012 по 14.11.2012;

довідку Циблівської сільської ради про склад сім`ї, відповідно до якої відповідач проживає з батьком ОСОБА_7, матір'ю ОСОБА_4, братом - ОСОБА_1 та сестрою ОСОБА_5

довідки Переяслав-Хмельницького РЕВ ДАІ при УДАІ ГУ МВС України в Київській області від 07.05.2013 №203; Управління Держземагенства у Переяслав-Хмельницькому районі від 15.05.2013 № 08-09/707; Управління Пенсійного фонду України в м. Переяслав-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі від 16.05.2013 № 1577/06; Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 08.05.2013 № 638/10/17-02, відповідно до яких транспортних засобів та земельних ділянок на праві власності за відповідачем не зареєстровано, на обліку не перебуває, соціальні внески не сплачував, доходів не отримував;

довідку Переяслав-Хмельницького МРЦЗ від 17.07.2013 № 1090, відповідно до якої відповідач з 11.07.2013 перебуває на обліку як безробітний.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України закріплено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частиною 4 ст. 1193 ЦК України передбачено можливість суду зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до положень п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. При цьому, положення законодавства про можливість зменшення розміру відшкодування шкоди, заподіяної громадянином, залежно від його майнового стану застосовуються у виняткових випадках, коли стягнення шкоди у повному розмірі неможливе або поставить відповідача в дуже тяжке становище.

Оцінюючи докази у сукупності, зважаючи на показання свідків, суд приходить до переконання, що дійсне матеріальне становище ОСОБА_1 не є скрутним та відшкодування шкоди в повному обсязі не поставить останнього у дуже скрутне матеріальне становище.

Зокрема, факт проживання відповідача з матір'ю, батьком, братом й сестрою спростовується показами свідків, які вказали, що відповідач проживає протягом останніх двох років окремо від близьких родичів у приватному будинку своєї співмешканки ОСОБА_6

Посилання відповідача на те, що він отримав тілесні ушкодження в результаті вищезазначеного ДТП суд не приймає до уваги, оскільки відповідачем не доведено, що ці ушкодження перебувають у причинному зв'язку із вказаною відповідачем обставиною його знаходження у скрутному матеріальному становищі та їх впливом на його можливість нести цивільно-правову відповідальність.

Крім того, суд вважає, що відсутність у відповідача майна у власності та його статус тимчасово безробітного не вказує на неможливість ним належно нести цивільно-правову відповідальність. Також, суд враховує вік, стан здоров'я, сімейний стан відповідача, відсутність будь-кого на його утриманні.

Будь-яких обставин, що завдана шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого судом не встановлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що посилання відповідача на необхідність врахування його матеріального становища при визначенні розміру відшкодування з метою його зменшення, не обґрунтоване та не може бути задоволеним.

Вимога про стягнення з відповідача витрат позивача по сплаті за експертні послуги ФОП ОСОБА_3 позивачем включено до позовної вимоги щодо стягнення страхового відшкодування. Разом з тим, оцінюючи докази, суд встановив, що оплата експертних послуг не є страховим відшкодуванням, що відповідно підтверджується розпорядженням від 03.12.2012 № 109-1 й іншими службовими документами позивача, а також платіжними дорученнями.

Докази, що вказували б про інший статус цієї виплати, в матеріалах справи відсутні.

При цьому, позивач не довів, що оплата експертних послуг є фактичною витратою, яку страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, мала б до особи, відповідальної за завдані збитки.

Розподіл судових витрат присудити пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст.ст. 993, 1187, 1188, 1191 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування в розмірі 39145, 54 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Плюс» (код ЄДР 32586973) в порядку регресу страхове відшкодування в розмірі 38 745 (тридцять вісім тисяч сімсот сорок п'ять) грн. 54 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Плюс» (код ЄДР 32586973) судові витрати у розмірі 387 (триста вісімдесят сім) грн. 45 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано в установлений строк. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д. В. Свояк