Рішення № 33157460, 28.08.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа №22-ц/778/133/13Головуючий у 1-й інстанції Пустовіт З.П. Суддя-доповідач Гончар О.С.РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончара О.С.

суддів Маловічко С.В., Воробйової І.А.

при секретарі Свинаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 жовтня 2012 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» (надалі Банк) до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, треті особи управління Держкомзему в м.Бердянську та ОСОБА_7 (правонаступник померлої третьої особи ОСОБА_8) про визнання недійними договорів купівлі-продажу та визнання недійсними і скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2012 року Банк звернувся в суд із вказаним позовом, який неодноразово уточнював. Зазначав, що 28.05.2008 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», та ОСОБА_6. був укладений кредитний договір №6343782, відповідно до якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 500000 доларів США.

На забезпечення виконання позичальником умов договору, відповідно до іпотечного договору №6445722, укладеного між банком та ПП «Астерікс-2007», останнім в іпотеку був передано комплекс будівель та споруд, розташованих по АДРЕСА_1.

ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 незаконно отримали у власність земельні ділянки, які знаходяться в АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, що є складовою частиною земельної ділянки, на якій розташований комплекс будівель і споруд, що є предметом іпотеки.

Зазначені особи отримали державні акти на право власності на вказані земельні ділянки. 03.08.2010 року здійснили відчуження земельних ділянок на користь відповідача ОСОБА_3

Проте рішенням господарського суду Запорізької області від 07.12.2010 року звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за Банком права власності на предмет іпотеки, яке було залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2011 року.

Позивач вважає, що оскільки предмет іпотеки, власником якого є позивач, розташовано на земельній ділянці, право власності на які відповідачами було набуто на підставі незаконного рішення, то наступні договори купівлі-продажу від 03.08.2010 року було укладено всупереч положенням ЦК, що порушує законні права та інтереси ПАТ «ПУМБ». Тому Банк просив суд визнати зазначені договори недійсними на підставі ст.203, 228, 572 ЦК. Крім того, Банк просив також визнати недійсними та скасувати Державні акти на право власності на земельні ділянки.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 жовтня 2012 року позов задоволено. Вирішено питання про судові витрати.

Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права і вимог процесуального законодавства, ОСОБА_2 просив зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.3 ч.1 ст.307 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право його змінити.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч.1 ст.116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі ст. 126 ЗК право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Статтею 152 ЗК передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування тощо.

Отже з набуттям Банком права власності на комплекс будівель та споруд, розташованих по АДРЕСА_1, Банк тим самим з огляду на положення ст.377 ЦК набув право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

В зв'язку з чим, у випадку доведення Банком факту виділення у власність земельних ділянок, які знаходяться в АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, за рахунок земельної ділянки, на якій розташований комплекс будівель і споруд, що є предметом іпотеки, АДРЕСА_6, Банк вправі вимагати визнання недійсними актів про право власності за вказані земельні ділянки.

Проте, визнання недійсним державного акту на право власності на землю як правовстановлюючого документа без оспорення рішення, що надало право на отримання цього ату та визнання дій щодо цього факту незаконними не передбачено законом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за протестом Бердянського природоохоронного міжрайонного прокурора рішенням Бердянської міської ради №60 від 30.12.2010 року був скасований вцілому пункт 5 рішення вісімдесятої сесії Бердянської міської ради V скликання від 31.03.2010 року, яким затверджено проекти відведення та передано у власність в тому числі й відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 спірні земельні ділянки.

Крім того, постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23.05.2011 року визнано недійсними пункти 5.36, 5.39, 5.40, 5.41 рішення вісімдесятої сесії Бердянської міської ради V скликання від 31.03.2010 року, якими затверджено проекти відведення та передано у власність відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 спірні земельні ділянки.

Суд правильно прийняв до уваги, що оскільки захист прав особи на земельну ділянку здійснюється шляхом визнання недійсним рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, то визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю без визнання недійсним рішення, на підставі якого видано цей державний акт, є порушенням закону.

Проте суд першої інстанції не прийняв до уваги, що згідно позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними лише в судовому порядку.

В пункті 5 рішення №7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп.

Зазначені обставини знайшли своє підтвердження в постанові Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 лютого 2012 року, залишеній без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року, якою було визнано нечинним рішення Бердянської міської ради №60 від 30.12.2010 року, яким був скасований вцілому пункт 5 рішення вісімдесятої сесії Бердянської міської ради V скликання від 31.03.2010 року, що затвердило проекти відведення та передачу у власність в тому числі й відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 спірні земельні ділянки.

На час ухвалення оспореного рішення суду постанова Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23.05.2011 року, якою визнано недійсними пункти 5.36, 5.39, 5.40, 5.41 рішення вісімдесятої сесії Бердянської міської ради V скликання від 31.03.2010 року не набула законної сили, оскільки була оскаржена в апеляційному порядку.

Згодом постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року її також було скасовано як незаконну, та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову ПАТ «ПУМБ» про визнання недійсними пунктів 5.36, 5.39, 5.40, 5.41 рішення вісімдесятої сесії Бердянської міської ради V скликання від 31.03.2010 року, якими затверджено проекти відведення та передано у власність відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 спірні земельні ділянки.

Таким чином, на час перегляду оспореного рішення суду в апеляційному порядку докази незаконності передачі відповідачам у власність спірних земельних ділянок припинились, оскільки процесуальні рішення на які посилався суд в своєму рішенні скасовано.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.303 ЦПК апеляційний суд вправі дослідити інші докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Так, в судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача просив дослідити новий доказ у вигляді ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року про залишення без змін постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року, якою скасовано підпункти 5.36, 5.39, 5.40, 5.41 пункту 5 рішення сесії Беряднської міської ради №17 від 31.03.2010 року, на підставі яких ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 незаконно отримали у власність земельні ділянки, які знаходяться в АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5.

Судова колегія виходить з того, що оскільки постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року набула законної сили лише 19 червня 2013 року, то неподання даного доказу зумовлено поважною причиною, а тому суд приймає даний доказ до уваги і дослідження.

Саме через тривалість апеляційного перегляду судових рішень щодо скасування підпунктів 5.36, 5.39, 5.40, 5.41 пункту 5 рішення сесії Беряднської міської ради №17 від 31.03.2010 року апеляційний суд Запорізької області був позбавлений можливості тривалий час ухвалити остаточне рішення в цій справі.

В зв'язку з тим, що позивач посилався на незаконність отримання ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 земельних ділянок, судова інстанція в порядку адміністративного судочинства підтвердила таке заперечення позивача.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, саме в ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року встановлено, що «земельні ділянки надані у власність ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5 на підставі спірного рішення №17 від 31.03.2010 року, відведені за рахунок території, раніше визначеної на кадастрових планах в землевпорядній документації по відведенню земельної ділянки ТОВ «Парк розваг - Бердянськ», тобто допущено накладення земельних ділянок одна на одну».

Між Бердянською міською радою та ТОВ «Парк розваг - Бердянськ» було укладено договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_6.

29.01.2008 року між ТОВ «Парк розваг-Бердянськ» і ПП «Астерікс-2007» було укладено договір купівлі-продажу будівлі, яка розташована за вказаною адресою і згодом за рішенням господарського суду Запорізької області від 07.12.2010 року перейшла у власність ПАТ «ПУМБ». (т.1 а.с.20-29)

Як вбачається із ситуаційного плану земельних ділянок по АДРЕСА_4, АДРЕСА_3, АДРЕСА_5 вони впритул охоплюють спірну будівлю з усіх чотирьох боків, а земельна ділянка АДРЕСА_2 взагалі розташована під будівлею, яка належить на праві власності ПАТ «ПУМБ».

Таким чином, судова колегія не може погодитись із запереченнями апелянта, що виділяння спірних земельних ділянок у власність відповідачів та їх наступний продаж не порушує прав і законних інтересів позивача.

Отже, судова колегія вважає, що позов підлягає задоволенню з мотивів, які зазначені в даному рішенні.

Керуючись ст.ст. 307, 316, 317 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

В мотивувальній частині рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 жовтня 2012 року мотиви для задоволення позову у цій справі змінити на підстави наведені в мотивувальній частині даного рішення апеляційного суду Запорізької області.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар О.С.Маловічко С.В.Воробйова І.А.