Ухвала суду № 33155816, 21.08.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Савчук М.В.

суддів: Половінкіної Н.Ю., Винту Ю.М.

секретар Ковальчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 09 квітня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 09 квітня 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 20 886 грн.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить змінити рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, стягнувши з відповідачів на його користь пеню в розмірі 19715,17 грн.

Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів

_______________

22ц-960 / 2013 р. Головуючий у 1 інстанції Гергележиу Р.Ф.

Категорія 19/27 доповідач Савчук М.В.

апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення по справі, судом першої інстанції було повно і

всебічно з'ясовані обставини справи, дана вірна оцінка зібраним по справі доказам та правильно застосовані до даних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач звернувся із позовом до суду з пропуском річного строку (ст. 258 ЦК України) в частині стягнення пені за кредитним договором у сумі 19715,17 грн.

Судом першої інстанції установлено, що 22 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № cvklSE00000017, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 5000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 20 листопада 2009 року.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед банком відповідно до кредитного договору позивачем було укладено договір поруки від 22 листопада 2006 року з відповідачем ОСОБА_2, згідно якого останній зобов'язалася відповідати солідарно за зобов'язаннями відповідача ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору.

Згідно розрахунку заборгованості, внаслідок неналежного виконання боржником зобов'язання за вказаним кредитним договором станом на 15 лютого 2013 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком складає по кредиту 3780, 32 грн., по відсотках за користування кредитом 16789, 38 грн., заборгованість по комісії 316, 30 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 19715, 17 грн., а всього на загальну суму 40601,17 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Посилання апелянта на неправильність застосування судом першої інстанції строку позовної давності щодо стягнення пені не заслуговують на увагу, оскільки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, згідно ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог, відповідно до ст. 258 ЦК України, законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними

правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку з цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Отже, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що зобов'язання за кредитним договором закінчилося 21 листопада 2009 року, а позивач звернувся із позовом до суду 21 березня 2013 року, тобто з пропуском річного строку щодо стягнення пені.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що кредитний договір є дійсним і підлягає виконанню сторонами, оскільки дійсність правочину та його виконання ніким із сторін не оспорюється, дане питання не було предметом розгляду в спорі.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи всі обставини по справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 09 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді :

21.08.2013