Постанова № 33155120, 21.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2013 р. Справа №805/9995/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Куденков К.О.

при секретарі: Афоніній Г.Р.

за участю:

представника позивача: не з'явився

представника відповідача-1: Чернишова О.О.

представника відповідача-2: Чернишова О.О.

представника відповідача-3: не з'явився

представника відповідача-4: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Східної митниці, Східної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (надалі - позивач, ТОВ «Меркурій») звернулось до суду з адміністративним позовом до Східної митниці (надалі - відповідач-1) про стягнення коштів у розмірі 7 519,41 грн. згідно розрахунку, здійсненому у скарзі №2 від 17.05.2013р.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.07.2013р. до участі у справі у якості другого відповідача залучено Східну митницю Міндоходів (надалі - відповідач-2) та у якості третього відповідача залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (надалі - відповідач-3). Ухвалою від 15.08.2013р., прийнятою в порядку ч.6 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, до участі у справі у якості четвертого відповідача залучено Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (надалі - відповідач-4).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відмову Східної митниці повернути надмірно, на думку позивача, сплачені митні платежі та сплатити штраф та пеню незважаючи на скасування постановою Вищого адміністративного суду України картки відмови в прийнятті митної декларації Східної митниці від 19 березня 2010 року № 700000006/0/20197 та рішення про визначення митної вартості товарів від 19 березня 2010 року № 700000006/2010/000219/1.

Представник позивача у судове засіданні від 21.08.2013р. не з'явився, надав заяву щодо розгляду справи без його участі. У судовому засіданні від 15.08.2013р. представник позивача адміністративний позов підтримав та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач-1 надав письмові заперечення на адміністративний позов, якими просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на відсутність правових підстав для повернення позивачу сплачених митних платежів а також сплати штрафних санкцій та пені. Відповідач-1 вважає, що відсутній факт надмірної сплати митних платежів.

Представник відповідача-1 та відповідача-2 у судовому засіданні адміністративний позов не визнала та просила відмовити у задоволені позовних вимог.

Відповідач-3 надав письмові заперечення на адміністративний позов, якими просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством, не порушуючи прав та законних інтересів позивача.

Представники відповідача3 та відповідача-4 у судове засідання від 21.08.2013р. не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, не повідомили суд про причини неявки у судове засідання.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідачів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій», ідентифікаційний код 25105958, місцезнаходження: 83045, м. Донецьк, вул. Воровського, б.9, що підтверджується копією довідки АА №700417 з ЄДРПОУ від 11.12.2012р.

Згідно наданої позивачем копії свідоцтва №100161204 ТОВ «Меркурій» зареєстровано у якості платника податку на додану вартість.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 18.04.2013р. №К-33525/10 у справі за позовом ТОВ «Меркурій» до Східної митниці про визнання дій протиправними, визнання недійсною картки відмови, скасування рішень про визначення митної вартості товарів - задоволено, визнано неправомірними дії Східної митниці щодо прийняття рішення про визначення митної вартості товарів відмови від 19 березня 2010 року № 700000006/0/20197 та рішення про визначення митної вартості товарів від 19 березня 2010 року № 700000006/2010/000219/1; скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації Східної митниці від 19 березня 2010 року № 700000006/0/20197 та рішення про визначення митної вартості товарів від 19 березня 2010 року № 700000006/2010/000219/1.

Вказаною постановою встановлено, що 27 січня 2010 року між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Вализа» (Росія), як постачальником, був укладений зовнішньоекономічний контракт № VZ/МЕ-10-0127/01, предметом якого є постачання продукції нафтопереробки російського виробництва, кількості та за цінами, які передбачені в Додатках, що є невід'ємною частиною даного контракту.

27 січня 2010 року між сторонами зазначеного контракту складений Додаток № 01 на продукцію - продукції нафтопереробки - залишок нафтовий високо плавкий та парафін нафтовий сірниковий у кількості 55 тон кожного на загальну суму 73 150 доларів США. Позивач подав відповідачу для митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, за вищенаведеним Додатком, 16 березня 2010 року ВМД для оформлення імпорту вантажу: парафін нафтовий сірниковий у кількості 52,893 тон, вартістю 44 959,05 доларів США.

Східна митниця відмовила у митному оформленні вантажної митної декларації № 700000005/2009/003518 від 17.04.2009 року карткою відмови № 700000024/2009/000169 від 21.04.2009 року з посиланням на постанову КМУ № 1766 від 20.12.2006 року із зазначенням наступних причин: неподання додаткових документів і необхідність в коригуванні митної вартості, та визначила митну вартість товару згідно рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000159/1 від 21.04.2009 року.

Визначення митної вартості товару здійснене митницею за методом № 6 на підставі ст. 268 Митного кодексу України та Постанови КМУ від 20.12.2006 № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", з застосуванням рівня митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких здійснювалось раніше, а саме, 0,59 доларів США за 1 кг відповідно до ВМД № 700000005/9/003518 від 17.04.2009 року.

Вищий адміністративний суд України зазначив, що як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, після розгляду пакету документів, поданих позивачем до митного оформлення, та наявної інформації у відділі КМВ про ціни на подібний товар, Східною митницею було запропоновано позивачу подати додаткові документи, для підтвердження заявленої митної вартості товару. Серед них: копія ВМД країни відправлення та інформація зовнішньоторгівельної організації про вартість товару. Водночас, як вбачається з декларації митної вартості № 700000005/2009/003518 від 17.04.2009 року позивачем було зазначено про відмову в наданні додаткових документів, оскільки останній вважає, що поданих документів достатньо для розмитнення по першому методу. Отже, у зв'язку з відмовою декларанта від надання додаткових документів, Східна митниця карткою відмови від 19 березня 2010 року № 700000006/0/20197 відмовила у митному оформленні вантажної митної декларації № 700000005/2009/003518 від 17.04.2009 року з посиланням на постанову КМ України № 1766 від 20.12.2006 року із зазначенням наступних причин: неподання додаткових документів і необхідність в коригуванні митної вартості, та визначила митну вартість товару згідно рішення про визначення митної вартості товарів від 19 березня 2010 року № 700000006/2010/000219/1. Як вбачається з рішення про визначення митної вартості товарів від 19 березня 2010 року № 700000006/2010/000219/1 митницею було застосовано одразу метод № 6, без зазначення підстав можливості незастосування попередніх п'яти.

З урахуванням вищевикладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов до висновку про неправомірність дій Східної митниці щодо застосування одразу шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 МК України, за відсутності будь-якого обґрунтування неможливості їх застосування в рішенні про визначення митної вартості товарів.

До суду надана анульована ВМД №700000012/2010/003209 від 16.03.2010р., якою позивачем визначено суму мита до сплати у розмірі 7 172,50 грн. та суму ПДВ до сплати 73 159,47 грн.

Також, до суду надані картка відмови в прийнятті митної декларації Східної митниці від 19 березня 2010 року № 700000006/0/20197 та рішення про визначення митної вартості товарів від 19 березня 2010 року № 700000006/2010/000219/1, які скасовані Постановою Вищого адміністративного суду України від 18.04.2013р. №К-33525/10.

Також, до суду надано копію ВМД №7000000012/2010/003428 від 19.03.2010р. щодо митного оформлення товару - парафін нафтовий сірниковий у кількості 52,893 тон.

Згідно вказаної ВМД позивачем визначено суму мита до сплати у розмірі 7 593,74 грн. та суму ПДВ до сплати у розмірі 77 456,17 грн.

Згідно наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача, розмір мита та ПДВ був визначений з урахуванням рішення про визначення митної вартості товарів від 19 березня 2010 року № 700000006/2010/000219/1.

15.05.2013р. позивач звернувся до Східної митниці зі скаргою №2 від 17.05.2013р., якою, посилаючись на прийняття Вищим адміністративним судом України постанови від 18.04.2013р. №К-33525/10, просив повернути сплачені кошти у сумі 421,87 грн. мита та 4 303,12 грн. податку на додану вартість, які позивач вважає надмірно сплаченими.

Також, позивач просив сплатити пеню за триваюче порушення права власності у сумі 2 346,25 грн. та штрафні санкції у сумі 448,17 грн.

На вказану скаргу Східною митницею надана відповідь від 29.05.2013р. №11/1-23/6129, за змістом якої позивачу відмовлено у задоволенні скарги у зв'язку із відсутністю правових підстав.

12.06.2013р. позивач звернувся до Східної митниці із заявою №12-06/13-1 від 12.06.2013р., в якій, серед іншого, посилаючись на прийняття Вищим адміністративним судом України постанови від 18.04.2013р. №К-33525/10 та на ст. 43 Податкового кодексу України, ст. 301 Митного кодексу України просив повернути сплачені 421,87 грн. мита та 4 303,12 грн. податку на додану вартість за ВМД №7000000012/2010/003428 від 19.03.2010р.

На зазначену заяву Східною митницею Міндоходів надано відповідь від 18.06.2013р. №03-1/01-1-06/711 за змістом якої позивачу відмовлено у задоволенні заяви у зв'язку із відсутністю правових підстав.

Згідно ст. 264 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року №92-IV, який діяв до 01.06.2012р., встановлено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до п.3 розділу ХХІ Митного кодексу України 13 березня 2012 року №4495-VI, закони України, акти Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті на виконання законів України з питань державної митної справи до набрання чинності цим Кодексом, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів з питань державної митної справи (у тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Згідно п.8 вказаного розділу встановлено, що повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим Кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

Відповідно до частини першої та другої ст.301 Митного кодексу України 13 березня 2012 року №4495-VI, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Частинами 3 та 4 вказаної статті передбачено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Частиною 7 вказаної статті передбачено, що повернення сплачених сум митних платежів здійснюється у валюті України. Якщо сплата або стягнення митних платежів здійснювалася в іноземній валюті, повернення сум митних платежів здійснюється за курсом Національного банку України, встановленим на день, коли відбулася їх сплата.

Суд зазначає, що рішення про застосування митної вартості, заявленої позивачем не приймалось. Також, на момент розгляду цієї справи вбачається відсутність передбачених ч.5 ст.301 Митного кодексу України 13 березня 2012 року №4495-VI обставин для повернення митних платежів.

Позивач вважає, що різниця визначених сум мита та податку на додану вартість за ВМД №7000000012/2010/003428 від 19.03.2010р. та ВМД №700000012/2010/003209 від 16.03.2010р. є надмірно сплаченою сумою митних платежів.

Відповідно до п.43.1 ст.43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Пунктом 43.3 ст.43 Податкового кодексу України встановлено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до п.43.4 та п.43.5 ст.43 Податкового кодексу України, платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до пп.14.1.182 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, помилково сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

Суд зазначає, що сплачені за ВМД №7000000012/2010/003428 від 19.03.2010р. митні платежі не є помилково сплаченими коштами.

Підпунктом 14.1.115 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Сплачені позивачем митні платежі зараховані відповідно до бюджету у розмірі, який зазначений у ВМД №7000000012/2010/003428 від 19.03.2010р.

Суд враховує, що позивачем були визначені суми мита до сплати у розмірі 7 593,74 грн. та ПДВ до сплати у розмірі 77 456,17 грн. внаслідок прийняття Східною митницею картки відмови в прийнятті митної декларації Східної митниці від 19 березня 2010 року № 700000006/0/20197 та рішення про визначення митної вартості товарів від 19 березня 2010 року № 700000006/2010/000219/1, які у наступному скасовані постановою Вищого адміністративного суду України від 18.04.2013р. №К-33525/10.

Проте, вказані рішення Східної митниці були скасовані через необґрунтоване застосування одразу шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару. При цьому, у постанові Вищого адміністративного суду України від 18.04.2013р. №К-33525/10 не встановлено неправомірної відмови Східної митниці в визначенні митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за ціною договору, яка визначена позивачем у ВМД №700000012/2010/003209 від 16.03.2010р.

Вказаним судовим рішенням не підтверджено обґрунтованість визначеної позивачем митної вартість товарів за ціною договору у ВМД №700000012/2010/003209 від 16.03.2010р.

ВМД №7000000012/2010/003428 від 19.03.2010р. не була анульована або скасована.

Таким чином, постановою Вищого адміністративного суду України від 18.04.2013р. №К-33525/10 не було встановлено обставин, які б підтверджували факт сплати позивачем надмірної суми митних платежів. Жодних інших посилань або доказів, які підтверджували факт сплати позивачем надмірної суми митних платежів за ВМД №7000000012/2010/003428 від 19.03.2010р. - до суду не надано.

Жодним належним доказом не підтверджено, що позивач повинен був сплатити митні платежі у меншому розмірі у порівнянні із визначеними у ВМД №7000000012/2010/003428 від 19.03.2010р.

У листі вх.№24778/13 від 14.08.2013р. позивач зазначив, що вимоги щодо стягнення штрафу та пені ґрунтуються на положеннях глави 22 та глави 26 Господарського кодексу України.

Згідно ст.1 Господарського кодексу України встановлено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.4 Господарського кодексу України передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу: адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Таким чином, вимоги щодо стягнення штрафу та пені є безпідставними.

На підставі наведеного, суд вважає, що різниця визначених сум мита та податку на додану вартість за ВМД №7000000012/2010/003428 від 19.03.2010р. та ВМД №700000012/2010/003209 від 16.03.2010р. не є надміру сплаченою сумою митних платежів (надміру сплаченим грошовим зобов'язанням), а також не підлягає поверненню позивачу згідно статті ст.301 Митного кодексу України 13 березня 2012 року №4495-VI.

З урахуванням викладеного, суд вважає адміністративний позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Східної митниці, Східної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення коштів - відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошено у судовому засіданні 21 серпня 2013 року, складання постанови у повному обсязі - 23 серпня 2013 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Куденков К.О.