Рішення № 33154172, 19.08.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.08.2013

Справа № 901/2126/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Жиса»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тангін»

про стягнення 45200,00 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники сторін не з’явились.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Жиса» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тангін» з вимогами про стягнення з останнього заборгованості за договором оренди нежилих приміщень № 16, у розмірі 32 200,00 грн., мотивуючи тим, що відповідач не вносить орендну плату за користування річчю та не передає її відповідачу, що з’явилось підставою для нарахування неустойки за прострочення повернення приміщення, що складає 13 000 грн, що загалом становить 45200,00грн.

Позивач явку свого представника у жодне судове засідання не забезпечив. 30.07.2013 від позивача, через канцелярію суду, надійшло клопотання про припинення провадження у справі в порядку п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з відсутністю предмету спору, оскільки станом на 29.07.2013 відповідачем погашено всю суму основної заборгованості за договором, тобто, на думку позивача, станом на 29.07.2013 предмет спору між сторонами відсутній.

Дане клопотання прийнято судом до розгляду та долучене в матеріали справи.

Відповідач у судове засідання жодного разу не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалами, направленими рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною в позові. При цьому ухвала про порушення провадження у справі, надіслана на адресу відповідача, вказану в позові, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, останнім одержана, про що свідчить підпис (а.с. 83), що свідчить про обізнаність відповідача про розгляд справи, тобто, суд вважає, що відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Жодних письмових пояснень чи відзиву на адресу суду на час розгляду справи від відповідача не надходило.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 по справі № 5023/4165/11.

Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представників сторін та при неподанні відзиву на позов відповідачем, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і їх неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Зобов'язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.10.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Жиса» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тангін» (орендар) укладено договір оренди нежилих приміщень №16 (далі – договір, а.с. 9-11).

Предметом даного договору є те, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове володіння та користування з 01.10.2010 для розміщення ділового офісу нежилі приміщення загальною площею 35 кв.м. за адресою м. Сімферополь, вул. 51-ї Армії, 131. Н (п.п. 1.1, 1.2, 1.4 договору).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу статей 173, 174, частини 1 статті 175 Господарського кодексу України.

Пунктом 9.1 договору обумовлено, що він діє з дати набрання чинності до 31 жовтня 2011 року з можливістю подальшої пролонгації.

Пунктом 2.2 договору визначено, що моментом передачі майна є дата підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, орендодавець (позивач) виконав взяті на себе договірні зобов’язання щодо передачі приміщення, про що свідчить підписаний та скріплений печатками підприємств акт приймання-передачі приміщення за договором оренди нежилих приміщень від 01.10.2010 (а.с. 12).

Частиною 1, 3 статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором. Плата за користування вноситься щомісяця, якщо інше не встановлено договором.

Порядок розрахунків між сторонами договору обумовлений в розділі 3 договору. Так, за користування приміщенням орендар щомісяця сплачує орендодавцеві орендну плату у розмірі 2500,00грн., без ПДВ. Орендна плата сплачується на підставі рахунку, що надається орендодавцем в останній день поточного місяця, визначені в пунктах 3.1, 3.2, 3.3 цього договору платежі здійснюються орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно, впродовж п’яти банківських днів з моменту одержання відповідних рахунків від орендодавця (п.п. 3.1, 3.2, 3.5 договору).

Додатковою угодою №1 від 11.02.2011до договору, сторони внесли зміни щодо розміру орендної плати, з 11.02.2011 до 3000,00грн. (а.с. 13).

У зв’язку з неналежним виконанням взятих на себе договірних зобов’язань в частині своєчасності та повноти внесення орендних платежів, за відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати за період з червня 2012 року по квітень 2013 року в сумі 32200,00грн.

Оскільки відповідачем заборгованість з орендних платежів у добровільному порядку станом на 27.06.2013 не погашена, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості з орендних платежів у розмірі 32200,00грн в примусовому порядку.

Проте, 30.07.2013 від позивача, через канцелярію суду, надійшло клопотання про припинення провадження у справі в порядку п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з відсутністю предмету спору, оскільки станом на 29.07.2013 відповідачем погашено всю суму основної заборгованості за договором, тобто, на думку позивача, станом на 29.07.2013 предмет спору між сторонами відсутній.

До вказаного клопотання позивачем додано обороти грошових коштів за період з 01.06.2012 по 29.07.2013 за договором оренди нежилих приміщень №16 від 01.10.2010 по відповідачу, станом на 29.07.2013 (а.с. 90).

З наданого позивачем документу вбачається, що за період з 04.07.2013 по 26.07.2013 відповідач сплатив позивачеві 32200,00грн.

Таким чином, у зв’язку з погашенням відповідачем заборгованості з орендної плати у повному обсязі після подачі позивачем позову до суду, суд вважає необхідним припинити провадження у справі в частині стягнення 32200,00грн. основного боргу в порядку п. 1.1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача 13000,00грн. неустойки, суд зазначає наступне.

Стаття 782 Цивільного кодексу України передбачає право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Статтею 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, Повідомленням від 08.04.2013 вих. №108 позивач повідомив відповідача про відмову від договору оренди нежилих приміщень №16 від 01.10.2010, у зв’язку з простроченням відповідачем сплати орендних платежів за період з 01.01.2012 по 31.03.2013 на суму 45000,00грн., та вимагав повернути орендоване приміщення не пізніше дня отримання даного повідомлення(а.с. 23-25).

Дане повідомлення одержане відповідачем 22.04.2013, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 27).

Спірні правовідносини виникли у зв’язку з порушенням умов договору оренди майна.

Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначалось вище, за умовами договору оренди нежилих приміщень №16 від 01.10.2010 плата вноситься орендарем протягом 5 банківських днів з моменту одержання відповідних рахунків від орендодавця.

Матеріали справи свідчать про те, що виставлені позивачем за спірний період рахунки, одержані відповідачем 06.06.2013 (а.с. 57, 58).

Посилання позивача у позовній заяві про те, що дані рахунки надіслані відповідачеві повторно, жодним доказом не підтверджено.

За таких обставин, обов’язок щодо оплати виставлених рахунків за період з червня 2012 року по квітень 2013 року в сумі 32200,00грн. у відповідача виник в період з 06.06.2013 по 11.06.2013.

Тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 13000,00грн. неустойки за користування приміщенням, нарахованої в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України, задоволенню не підлягають, оскільки заявлені передчасно.

Більш того, за умовами укладеного між сторонами договору, а саме п. 9.3 договору, договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін з письмовим попередженням іншої сторони за 30 календарних днів до дати розірвання.

Зважаючи, що повідомлення позивача про відмову від договору від 08.04.2013 надіслане відповідачеві 16.04.2013, про що свідчить поштовий штемпель на опису вкладенні (а.с. 27), то у будь-якому випадку договір можливо було б вважати розірваним лише з 16.05.2013, за умови дотримання обома сторонами умов договору, у тому числі і умови, щодо обов’язку позивача надіслання відповідачу рахунків до сплати.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник саме з вини відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 27.08.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, п. 1-1, ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В частині стягнення 32200,00грн. заборгованості провадження у справі припинити.

2. В частині стягнення 13000,00грн. неустойки у позові відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тангін» (вул. Балаклавська, 68, оф. 101, м. Сімферополь, АР Крим, 95048, ЄДРПОУ 35651311) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Жиса» (вул. Фрунзе 23, м. Київ, 04080, Україна, ЄДРПОУ 20727448) 1720,50грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі