Постанова № 3315311, 19.12.2008, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

                                                                        копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

Категорія статобліку 28                                                                  Справа № 2-а-4738/08   

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 грудня 2008 року                                                               м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді                     Верба І.О.

суддів                                        Головко О.В., Павловський Д.П.

при секретарі                             Ромасько Є.В.

за участю представників

позивача                     Ігнатов А.О.

відповідача 1               подав заяву про розгляд справи без його участі

відповідача 2               не з’явився

відповідача 3               не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ

до відповідача 1Державного казначейства України, м. Київ

до відповідача 2Відділення Державного казначейства України у Шевченківському районі м. Києва, м. Київ

до відповідача 3Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, м. Київ

прозобов’язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулось до адміністративного суду із позовом до Державного казначейства України, в якому просило зобов’язати відповідача вчинити певні дії, а саме повернути Позивачу помилково сплачені кошти. Позивач уточнив  позовні вимоги, просив:

- визнати бездіяльність Відділення Державного казначейства України у Шевченківському районі м. Києва  щодо повернення помилково сплачених коштів протиправною;

 - зобов’язати Відділення Державного казначейства України у Шевченківському районі м. Києва вчинити певні дії, а саме повернути Державному підприємству «Придніпровська залізниця» помилково сплачені кошти у розмірі 1144, 00 грн. на розрахунковий рахунок №26006000012, відкритий у АБ «Експрес-банк» МФО 306964.

В обґрунтування позовної заяви, з врахуванням уточнень, наведено наступне:

-  25.07.07 р. позивачем на рахунок №26077968 відділення Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва було сплачено державне мито в сумі 1026 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 118 грн. Однак, касаційна скарга ДП «Придніпровська залізниця» до Вищого господарського суду не подавалась та не розглядалась судом;

- згідно пункту 17 Інструкції №15, повернення державного мита проводиться на підставі заяви платника, поданої ним протягом року з дня зарахування державного мита до бюджету, до відповідного органу, що справляє мито. Заява №НЮ-1/206 від 30.01.07 р. з усіма потрібними для вирішення додатками для вирішення питання була направлена на адресу Управління державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва, після отримання вказаного листа відповідач повинен був перерахувати на розподільчий рахунок позивача помилково сплачене держмито 1144 грн.;

- в даному випадку органом, що справляє державне мито є Господарський суд м. Києва, який видав довідки від 10.12.07 р. №06-22/228 та №06-22/228а;

- з урахуванням вказаних вимог законодавства, на відповідача прямо покладено обов’язок, щодо повернення надміру або помилково сплачених до бюджету коштів. Невиконання цього обов’язку без законних підстав є бездіяльністю;

- 03.03.08 р. від Головного управління Державного казначейства України в м. Києві надійшов лист №6.1-08/1575 від 21.02.08 р., яким повернуто документи на дооформлення платіжних доручень від 25.07.07 р. №2145, 2146, які не відповідають пункту 3.1. Інструкції №15, згідно якої оригінал платіжного доручення має містити підписи відповідальних осіб платника, скріплені відбитком печатки та дату виконання доручення, яка засвідчується підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. Платіжні доручення від 25.07.07 р. №2145, 2146 містять вищезазначені підписи та печатки банку. Позивачем було використано систему дистанційного обслуговування та розрахунковий документ подавався до банку у електронному вигляді; 

- із посиланням на статтю 50 Бюджетного кодексу України, статтю 5 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито», зазначив що Державне казначейство України володіє адміністративною правосуб’єктністю і може виступати від свого імені відповідачем у адміністративному процесі.

Ухвалою від 28 жовтня 2008 року суд залучив в якості другого відповідача відділення Державного казначейства України у Шевченківському районі міста Києва та запропонував подати письмові заперечення проти позову.

25 листопада 2008 року ухвалою суду про залучення відповідача у справу та призначення справи до колегіального розгляду було залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління Державного казначейства України в місті Києві та запропоновано подати письмові заперечення проти позову.

Державне казначейство України проти позову заперечило, просило відмовити в задоволені вимог позивачу в повному обсязі.

Головне управління Державного казначейства України у місті Києві проти позову заперечило, зазначивши наступне:

- повернення державного мита проводиться на підставі заяви платника, поданої ним протягом року з дня зарахування державного мита до бюджету, до відповідного органу, що справляє мито, оригіналу довідки або ухвали суду з обов’язковим зазначенням обставин для повного або часткового повернення державного мита, а також оригіналів документів, що підтверджують сплату державного мита;

- платіжне доручення має містити підписи відповідальних осіб платника податків, скріплені відбитком печатки та дату виконання платіжного доручення, яка засвідчується підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку;

- відповідач здійснює розрахункове-касове обслуговування розпорядників коштів бюджету, та здійснює платежі виключно за дорученням розпорядників бюджетних коштів.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку що позовна заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про держане мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках:

1) внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством;

2) повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а також відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій;

3) припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою;

4) скасування в установленому порядку рішення суду;

5) неприйняття Кабінетом Міністрів України у встановлені строки рішення про створення (реєстрацію) промислово-фінансової групи або зняття проекту створення промислово-фінансової групи з розгляду уповноваженою особою ініціаторів створення цієї промислово-фінансової групи;

6) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Повернення державного мита провадиться за умови, якщо заяву подано до відповідної установи, що справляє мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету.

Міністерство фінансів України, Головна державна податкова інспекція України, місцеві фінансові органи та державні податкові інспекції, які проводять ревізії та перевірки правильності справляння державного мита, а також своєчасності й повноти внесення його до бюджету в усіх установах, що його справляють, є органами, що здійснюють контроль за справленням державного мита, відповідно до статті 10 Декрету Кабінету Міністрів України «Про держане мито».

Згідно пункту 15 «Інструкції про порядок обчислення та справлянні державного мита», затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції Українивід 22 квітня 1993 р. N 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України  19 травня 1993 р. за N 50, сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках, передбачених статтею 8 Декрету "Про державне мито".

Державне мито повертається фінансовим органом того району чи міста, до бюджету якого воно надійшло.

Повернення державного мита проводиться на підставі заяви платника, поданої ним протягом року з дня зарахування державного мита до бюджету, до відповідного органу, що справляє мито.

На підставі заяви платника відповідний орган подає до фінансового відділу району чи міста, до бюджету якого надійшло державне мито і де знаходиться другий примірник документа про його сплату, разом з заявою платника свій висновок (ухвалу суду, господарського суду, в інших випадках - довідку установи, яка справляла мито, - нотаріальної контори, ВВІР, ЗАГСу тощо) про обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита, а також оригінали документів, що підтверджують сплату державного мита, якщо воно підлягає поверненню в повному розмірі, із зазначенням номера квитанції, суми державного мита та дати його сплати.

Повернення державного мита проводиться за умови, якщо заяву подано до відповідного органу, що справляє мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету.

З матеріалів справи виходить, що до Управління державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва 30.01.08 р. за №ЮЮ-1/206 позивачем було подано заяву про перерахування держаного мита в сумі 1026 грн., сплаченого платіжним дорученням №2145 від 25.07.07 р., та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., сплачених платіжним дорученням №2146 від 25.07.07 р., на розрахунок заявника.

Підставою для такої вимоги стала помилкова сплата державного мита та витрат у зв’язку із тим, що позовна заява позивачем до господарського суду м. Києва не подавалась та не розглядалась судом по суті. Для отримання сплачених сум господарський суд м. Києва відав довідки від 10.12.07 р. №06-22/228 та №06-22/228а.

Листом від 21 лютого 2008 року. за №6.1.-08/1575 Головне управління Державного казначейства України у м. Києві повідомило про те, що повертають документи, розглянуті та з підстав відсутності на оригіналі платіжного доручення підписів відповідальних осіб платника, скріплених відбитком печатки, повертаються заявнику.

З матеріалів справи виходить, що на платіжних дорученнях, поданих для повернення платежів відсутня печатка платника та підписи відповідальних осіб платника, однак проставлено відбиток штампу «проведено баком 11.10.07 р. із підписом відповідальної особи банку», а також напис «Держмито в державний бюджет зараховано повністю у сумі 1026 грн. 00 ком. 25липня 07 р.», який засвідчений підписами Керуючого ДФ АБ «Експрес-Банк» і бухгалтера філії банку із відбитком печатки філії банку.

Позивач посилається на те, що наявність напису на платіжному дорученні, складеному за допомогою електронних засобів не вимагається, і таке доручення є достатнім доказом сплати до бюджету сум державного мита.

Поряд з цим, суд зазначає, що у справі не заперечується факт сплати та надходження до державного бюджету сум держмита, а спір точиться навколо того, чи належним чином оформлено платіжне доручення, чи додержаний позивачем порядок дій, направлених на повернення надміру або помилково сплачених платежів.

Згідно «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976 (далі - Інструкція №22), платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Електронний розрахунковий документ - це документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, уключаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.

Згідно пункту 2.10. Інструкції №22 клієнт,  виходячи  з  технічних  можливостей  своїх  та обслуговуючого   банку,   може   подавати  до  банку  розрахункові документи як на паперових носіях,  так  і  у  вигляді  електронних розрахункових  документів,  використовуючи  системи  дистанційного обслуговування.  Спосіб  подання  клієнтом  документів  до   банку передбачається  в  договорі  банківського  рахунку.

За загальним правилом, згідно пункту 3.1. Інструкції №22 «Розрахунки із застосуванням платіжних доручень», платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, не менше ніж у двох примірниках. До таких реквізитів відносяться, зокрема, 40). «М. П.» - ставиться відбиток печатки, зразок якої заявлений банку платника в картці із зразками підписів і відбитка печатки; 41)«Підписи платника» - ставляться підписи (підпис) відповідальних осіб (відповідальної особи), які вповноважені розпоряджатися рахунком і зразки підписів яких заявлені банку платника в картці із зразками підписів і відбитка печатки.

Поряд з цим, главою 11 Інструкції №22 передбачено розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування, згідно яких дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг" тощо.

Згідно пункту 11.3. Інструкції №22 юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку. Позивачем надано договір про банківське обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу «клієнт-банк» від 16.05.06 р.

 Під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. 

Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", але обов'язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; назву, ідентифікаційний код (номер) платника та номер його рахунку; назву та код банку платника; назву, ідентифікаційний код (номер) одержувача та номер його рахунку; назву та код банку одержувача; суму цифрами; призначення платежу; електронний цифровий підпис;інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити".

Правовий статус електронного цифрового підпису та відносини, що виникають при використанні електронного цифрового підпису, регулює Закон України «Про електронний цифровий підпис». Відповідно до статті 4 вказаного Закону електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

При цьому, Законом окремо визначено, що використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

З інструкції №22 виходить, що при розрахунках з використанням електронних розрахункових документів банк може виготовити їх копію на паперовому носії.

З системного аналізу вищенаведених норм, оскільки позивачем для повернення помилково сплачених сум подано оригінал платіжних доручень у паперовій формі, відмітки банку проставлені на паперових платіжних дорученнях, та ту обставину, що позивач не був позбавлений можливості проставили підписи власних відповідальних осіб та відбиток власної печатки, суд дійшов висновку,  що заявлені позивачем обґрунтування позову у цій частині не є достатніми.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачі не допустили протиправної бездіяльності щодо позивача, діючи в порядку передбаченому законодавством, поряд з цим позивачем не виконані вимоги встановленого порядку, що призвело до спірних правовідносин. 

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі, та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді                                                    (підпис)                                               І.О. Верба

 (підпис)                              О.В. Головко

               (підпис)   Д.П. Павловський

Постанову складено у повному обсязі 23.12.08 р.

З оригіналом згідно                                                                                         Суддя    І.О.Верба

Постанова не набрала законної сили станом на 23.12.08 р.                        Суддя    І.О. Верба