Постанова № 33151711, 27.08.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/2851/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міністерства доходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 25.03.2013 № 0001891720.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. Так, відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012. За результатами перевірки складено акт від 11.03.2013 № 588/17/НОМЕР_2 про встановлення порушень, на підставі якого винесене податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 25.03.2013 № 0001891720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2894 грн, в тому числі за основним платежем - 2315,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 579,00 грн. Позивач, вважає, що у відповідача не було жодних підстав для визнання нікчемною угоду між ним та ТОВ «ОРІЄНТАЛ УКРАЇНА», оскільки відповідач посилається лише на акт Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 24.10.2012 № 1020/22-417/35931479 про неможливість проведення зустрічної перевірки з питань достовірності та повноти відображення даних податкових накладних в декларації з ПДВ за липень 2012 року, в акті перевірки позивача не враховано акт позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ОРІЄНТАЛ УКРАЇНА» з питань достовірності та повноти відображення даних податкових накладних в декларації з ПДВ за липень 2012 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 18.02.2013 № 593/22-417/35931479, яким скасовано висновки вищезазначеного акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ОРІЄНТАЛ УКРАЇНА».

СПД ОСОБА_1 було подано скаргу на податкове-повідомлення рішення від 25.03.2013 № 0001891720, за результатом розгляду якої ДПС у Чернігівській області прийняла рішення, яким залишила без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

На думку позивача, відсутність ТОВ «ОРІЄНТАЛ УКРАЇНА» за своєю юридичною адресою на дату проведення перевірки, тобто в жовтні 2012 року, не може свідчити про нереальність здійснення ним операцій за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 та що даний правочин мітить ознаки нікчемності. При цьому, висновки податкового органу про відсутність факту реального виконання договорів про надання послуг, на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договорів, їх товарності та реальності. Позивач наполягає на тому, що між ним та ТОВ «ОРІЄНТАЛ УКРАЇНА» було проведено реальну товарну господарську операцію. Реальність цієї операції підтверджують необхідні бухгалтерські документи, а саме видаткові та податкові накладні, квитанції. Відповідно до положень Податкового кодексу України підставою для зарахування сум ПДВ, сплачених позивачем у ціні товару, є податкова накладна. Таким чином податковий кредит СПД ОСОБА_1 сформовано на підставі документа, який відповідає по формі і змісту Податковому кодексу України.

Отримані товари були використані позивачем під час здійснення ним господарської діяльності, що підтверджують чеки з реалізації товару магазину позивача.

Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити його позовні вимоги, скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.03.2013 № 0001891720.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (а. с. 83-85), в яких зазначив, що Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової була проведена документальна планова виїзна перевірка СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012. За результатами перевірки складено акт від 11.03.2013 № 588/17/НОМЕР_2, яким встановлено порушення: п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.6, 139.1.11 п. 139.1 ст. 139, п. 177.3, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 193.1 ст. 193, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України. На підставі цього акту винесене податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 25.03.2013 № 0001891720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2894 грн, в тому числі за основним платежем - 2315,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 579,00 грн.

Відповідач зауважує на те, що ДПІ у м. Чернігові ДПС отримано акт про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «ОРІЄНТАЛ УКРАЇНА» з питань достовірності та повноти відображення даних податкової накладної в декларації з ПДВ за липень 2012 року (а. с. 86-91), що не підтверджують реальність здійснення господарських відносин ТОВ «ОРІЄНТАЛ УКРАЇНА» з СПД ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду.

Звіркою ТОВ «ОРІЄНТАЛ УКРАЇНА» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з платниками податків-покупцями та постачальниками, їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Виходячи з вищезазначеного ДПІ у м. Чернігові вважає, СПД ОСОБА_1 безпідставно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «ОРІЄНТАЛ УКРАЇНА» та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до Указу Президента України № 141/2013 "Про Міністерство доходів і зборів України" Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізуються.

СПД ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) зареєстрована виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 19.10.2000 та взята на податковий облік до ДПІ у м. Чернігові 19.10.2000, також, включена до реєстру платників податку на додану вартість відповідно до п. 182.1 ст. 182 Податкового кодексу України, що підтверджується копією картки платника податків (а. с. 10), копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії В03 № 300276 (а. с. 11), копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість форми № 5-Р № 86461817 НВ№ 448669 (а. с. 12), копією акту перевірки (а. с. 16).

Судом встановлено, що на підставі направлень від 11.02.2013 № 574, № 575 співробітниками ДПІ в м. Чернігові була проведена документальна планова виїзна перевірка СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012. За результатами перевірки складено акт від 11.03.2013 № 588/17/НОМЕР_2 (а. с. 14-51), відповідно до якого перевіркою встановлено порушення: п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.6, 139.1.11 п. 139.1 ст. 139, п. 177.3, п. 177.4 ст. 177, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 193.1 ст. 193, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Чернігові було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.03.2013 № 0001891720 (а. с. 13), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2894 грн, в тому числі за основним платежем - 2315,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 579,00 грн.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності СПД ОСОБА_1 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що підтверджується актом перевірки від 11.03.2013 № 588/17/НОМЕР_2 (а. с. 17).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді СПД ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність із контрагентом ТОВ «ОРІЄНТАЛ УКРАЇНА».

Так, між СПД ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ «ОРІЄНТАЛ УКРАЇНА» (Продавець) було договір № 16/05-12 Л від 16.05.2012 (а. с. 56-58), щодо придбання товару, яке здійснювалось шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця з інтервалом сім календарних днів від дати підписання видаткової накладної.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- податкові накладні № 228 від 18.05.2012 на загальну суму 701,50 грн, в т.ч. ПДВ 116,92 грн, № 254 від 28.05.2012 на загальну суму 189,50 грн, в т.ч. ПДВ 31,58 грн, № 282 від 01.06.2012 на загальну суму 1077,50 грн, в т.ч. ПДВ 179,58 грн, № 344 від 14.06.2012 на загальну суму 150,00 грн, в т.ч. ПДВ 25,00 грн, № 376 від 18.06.2012 на загальну суму 343,70 грн, в т.ч. ПДВ 57,28 грн, № 376 від 19.06.2012 на загальну суму 343,70 грн, в т.ч. ПДВ 57,28 грн, № 395 від 25.06.2012 на загальну суму 547,50 грн, в т.ч. ПДВ 91,25 грн, № 439 від 03.07.2012 на загальну суму 760,50 грн, в т.ч. ПДВ 126,75, № 497 від 12.07.2012 на загальну суму 538,50 грн, в т.ч. ПДВ 89,75 грн, № 532 від 17.07.2012 на загальну суму 2331,00 грн, в т.ч. ПДВ 388,50 грн, № 725 від 22.08.2012 на загальну суму 687,60 грн, в т.ч. ПДВ 114,60 грн, № 756 від 30.08.2012 на загальну суму 475,50 грн, в т.ч. ПДВ 79,25 грн, № 783 від 04.09.2012 на загальну суму 542,10 грн, в т.ч. ПДВ 90,35 грн, № 881 від 09.09.2012 на загальну суму 929,50 грн, в т.ч. ПДВ 154,92 грн, № 937 від 25.09.2012 на загальну суму 902,50 грн, в т.ч. ПДВ 150,42 грн, № 1072 від 19.10.2012 на загальну суму 945,00 грн, в т.ч. ПДВ 157,50 грн, № 1269 від 13.11.2012 на загальну суму 340,00 грн, в т.ч. ПДВ 56,67 грн, № 1270 від 13.11.2012 на загальну суму 1043,00 грн, в т.ч. ПДВ 173,83 грн, № 1331 від 20.11.2012 на загальну суму 489,50 грн, в т.ч. ПДВ 81,58 грн, № 1380 від 28.11.2012 на загальну суму 773,00 грн, в т.ч. ПДВ 128,83 грн (а. с. 110-129);

- видаткові накладні № ОУ998-001338 від 20.11.2012 на загальну суму 489,50 грн, в т.ч. ПДВ 81,58 грн, № ОУ998-001277 від 13.11.2012 на загальну суму 1043,00 грн, в т.ч. ПДВ 173,83 грн, № ОУ998-001276 від 13.11.2012 на загальну суму 340,00 грн, в т.ч. ПДВ 56,67 грн, № ОУ998-000772 від 22.08.2012 на загальну суму 687,60 грн, в т.ч. ПДВ 114,60 грн, № ОУ998-000802 від 30.08.2012 на загальну суму 475,50 грн, в т.ч. ПДВ 79,25 грн, № ОУ998-000829 від 04.09.2012 на загальну суму 542,10 грн, в т.ч. ПДВ 90,35 грн, № ОУ998-000924 від 19.09.2012 на загальну суму 929,50 грн, в т.ч. ПДВ 154,92 грн, № ОУ998-000979 від 25.09.2012 на загальну суму 902,50 грн, в т.ч. ПДВ 150,42 грн, № ОУ998-001089 від 19.10.2012 на загальну суму 945,00 грн, в т.ч. ПДВ 157,50 грн, № ОУ998-000580 від 17.07.2012 на загальну суму 2331,00 грн, в т.ч. ПДВ 388,50 грн, № ОУ998-000546 від 12.07.2012 на загальну суму 538,50 грн, в т.ч. ПДВ 89,75 грн, № 487 від 03.07.2012 на загальну суму 760,50 грн, в т.ч. ПДВ 126,75 грн, № 442 від 25.06.2012 на загальну суму 547,50 грн, в т.ч. ПДВ 91,25 грн, № 423 від 19.06.2012 на загальну суму 343,70 грн, в т.ч. ПДВ 57,28 грн, № 423 від 18.06.2012 на загальну суму 343,70 грн, в т.ч. ПДВ 57,28 грн, № 383 від 14.06.2012 на загальну суму 150,00 грн, в т.ч. ПДВ 25,00 грн, № ОУ998-001386 від 28.11.2012 на загальну суму 773,00 грн, в т.ч. ПДВ 128,83 грн, № 262 від 18.05.2012 на загальну суму 701,50 грн, в т.ч. ПДВ 116,92 грн,№ 298 від 28.05.2012 на загальну суму 189,50 грн, в т.ч. ПДВ 31,58 грн, № 326 від 01.06.2012 на загальну суму 1077,50 грн, в т.ч. ПДВ 179,58 грн (а. с 130-149).

Розрахунки за вищезазначеним договором за поставки товару здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується копіями квитанцій (а. с. 72-77).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні змін майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємство - контрагент позивача ТОВ «ОРІЄНТАЛ УКРАЇНА» було зареєстровано в якості юридичної особи та платником податків, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків, копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою з ЄДР підприємств та організацій України, копією ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами, копією свідоцтва про реєстрацію платника податків на додану вартість (а. c. 59-63), що не заперечується сторонами та у відповідності до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства дані обставини не потребують додаткового доказування.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу)

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані СПД ОСОБА_1 містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентом ТОВ «ОРІЄНТАЛ УКРАЇНА» відповідач посилається на акт Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 24.10.2012 № 1020/22-417/35931479 про неможливість проведення зустрічної перевірки з питань достовірності та повноти відображення даних податкових накладних в декларації з ПДВ за липень 2012 року (а. с. 86-91), яким встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ «ОРІЄНТАЛ УКРАЇНА» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань, таким чином, фінансово-господарські взаємовідносини між ним та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певних договорів, не є безумовною підставою для висновку про укладення таких договорів з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентами позивача фінансово - господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у них необхідних умов для здійснення господарської діяльності щодо купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є його контрагентами та здійснення ними незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Отже, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій одни до одних не мають, а також, отримані товари були використані позивачем під час здійснення ним господарської діяльності, що підтверджується наявними у матеріалах справи чеками з реалізації товару магазином позивача (а. с. 150-153).

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не спростував доводи позивача проте, що в акті перевірки позивача не враховано акт позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ОРІЄНТАЛ УКРАЇНА» з питань достовірності та повноти відображення даних податкових накладних в декларації з ПДВ за липень 2012 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 18.02.2013 № 593/22-417/35931479, яким скасовано висновки вищезазначеного акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ОРІЄНТАЛ УКРАЇНА».

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 25.03.2013 № 0001891720.

Стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 судові витрати в сумі 34 (тридцять чотири) грн 41 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Д.В. Лобан