Постанова № 3315164, 02.12.2008, Харківський окружний адміністративний суд

справа № 2а-9867/08

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2008 року, м. Харків                                                           

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Потєряєва І.А., Земцова В.М.

Відповідача: Бородавка К.П., Соболєв М.В., Трушкіна І.М., Агеєнко О.В., Онопрієнко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Макрокап Девелопмент Україна» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Позивач, ТОВ «Макрокап Девелопмент Україна», звернувся до Харківського окружного адміністративногосуду з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 15.09.2008р. № 0000702303/0  та № 0000692303/0.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова, проти позову заперечує та посилається на обставини, викладені в акті виїзної планової перевірки, просить суд відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Макрокап Девелопмент Україна» в повному обсязі.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Макрокап Девелопмент Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.03.2008р. За результатами перевірки було складено акт № 4691/23-506/25178393 від 04.09.2008р., на підставі якого 15.09.2008р. відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:  № 0000702303/0  та № 0000692303/0 .

За податковим повідомленням-рішенням № 0000692303/0 були нараховані податкові зобов’язання за платежем: податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в розмірі 747091,38 грн., в тому числі 500005,25 грн. за основним платежем та 247086,13 грн. за штрафними санкціями.

За податковим повідомленням-рішенням № 0000702303/0 були нараховані податкові зобов’язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 7629376,38 грн., в тому числі 3817605,00 грн. за основним платежем та 3811772,5 грн. за штрафними санкціями.

Податкові зобов’язання нараховані за підсумками трьох господарських операцій позивача.

Відповідач вважає, що позивач в порушення п.4.1.4 та 4.2.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включив до складу скоригованого валового доходу за 2-й квартал 2007р. вартість майна, яке позивач отримав зі спільної діяльності, а саме - нежитлові приміщення за адресою: пр. Леніна,77 в м. Харкові, площею 563,7 кв.м., та донарахував валові доходи в сумі 1941690,00 грн., яка дорівнюєбалансової вартості майна.

В акті перевірки також зроблено висновок про неправомірність віднесення до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ коштів, сплачених за підрядним договором № 23-07 від 27.11.2007р. на користь ТОВ «Грантекс ХХІ», який виконав будівельні роботи, в сумі відповідно 58333,33 грн. та 11666, 67 грн.

Крім того, відповідач застосував звичайні ціни та нарахував податкові зобов’язання з ПДВ в сумі 3805937,8 грн. за операцією по внесенню до статутного фонду ТОВ «Інфра-глобал» майнового внеску у вигляді нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 26, загальною площею 2734,8 кв.м.

Дослідивши матеріали справитазаслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, через такі підстави.

Судом встановлено, що позивач веде спільну діяльність за договором про інвестування в житлове будівництво від 31.03.1998р., укладеного з іноземним інвестором. На підставі протоколу про виділення частки та угоди про часткове повернення внеску до цього договору від 20.03.2007р. позивач отримав частину спільного майна, а саме - нежитлові приміщення за адресою: пр. Леніна,77 в м. Харкові, площею 563,7 кв.м., балансовою вартістю 1941690,00 грн. В протоколі зазначається, що встановити результати спільної діяльності неможливо до завершення будівництва всього житлового комплексу. Але у зв’язку з необхідністю реєстрації права власності на нерухоме майно сторони вирішили передати вказане майно позивачу та виділити його зі спільної власності. При цьому було зазначено, що внесок позивача до спільної діяльності складав 3260964,00 грн. Таким чином, майно, яке отримав позивач, є лише частиною його внеску до спільної діяльності та не є доходом від спільної діяльності.

Відповідно до п.4.2.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доходи від спільної діяльності, що оподатковані в порядку, встановленому п.7.7 цього закону, не включаються до складу валового доходу. Якщо доходи від спільної діяльності не оподатковані у порядку, встановленому п.7.7 цього закону, вони включаються до складу валового доходу згідно з п.4.1.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зі змісту ст.7.7 Закону в цілому вбачається, що він стосується не доходів, а прибутку, який визначається за результатами спільної діяльності. Таким чином, п.4.1.4 та 4.2.11 Закону стосуються не будь-яких доходів, а саме прибутку.

Слід зазначити, що податковий орган не перевірив, чи були встановлені результати спільної діяльності її учасниками, чи був отриманий прибуток від спільної діяльності та чи був він оподаткований в рамках спільної діяльності відповідно до п.7.7.Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та помилково застосував п.4.1.4 цього Закону до операції з отримання майна, яке не є частиною прибутку від спільної діяльності.

Відповідно до п. 4.2.5 ст.4 цього Закону грошові або майнові внески, що внесені платнику податків згідно з договорами про спільну діяльність, до складувалового доходуне включаються. Повернення внеску зі спільної діяльності також не може збільшувати валовий доход особи, яка його внесла, тому що не є прибутком. Згідно з п. 4.2.12  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валового доходу не включаються кошти або майно, які повертаються учаснику договору про спільну діяльність в межах номінальної вартості частки учасника після закінчення договору про спільну діяльність. Тобто операції з внеску до спільної діяльності та з повернення внеску зі спільної діяльності не підлягають оподаткуванню податком на прибуток.

Такий висновок цілком відповідає правовій природі відносин, які складаються за договорами про спільну діяльність.

Згідно зі ст.ст.1132, 1134 ЦК України за договором простого товариства сторони беруть зобов’язання об’єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Внесене учасниками майно, а також вироблена в результаті продукція та одержані від такої діяльності доходи є спільною частковою власністю учасників. Режим такого майна визначається у відповідності до ст.ст.356-367 ЦК України. Частки учасників в спільної власності визначаються договором.

Відповідно доп.7.1. договору про інвестування в житлове будівництво, що укладений позивачем з іноземним інвестором 31.03.1998р.,часткисторін визначаються у відповідності до їх витрат. Розмір витрат позивача, який відповідає розміру його частки в спільній власності, станом на 01.01.2007р. був визначений сторонами договору в протоколі від 20.03.2007р. та  складав  3260964,00 грн.

Згідно з ст.ст. 358,364 ЦК України кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці в спільній частковій власності, а також на виділ у натурі частки із спільного майна. У зв’язку з необхідністю оформлення правовстановлюючих документів на збудований об’єкт нерухомості учасниками було прийнято рішення здійснити часткове повернення внеску ТОВ «МКДУ» до визначення результатів спільної діяльності та виділити зі спільного майна приміщення загальною вартістю  1941690,00 грн.

Внесення внеску до спільної діяльності не можна розглядати як продаж товарів у розумінні п.1.31. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» тому, що не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову, доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. Договір про спільну діяльність є саме такий договір, при якому право власності на внесок не переходить до одного з учасників, напроти, створюється спільна часткова власність учасників на спільне майно. Кожен з них є власником своєї частки в спільному майні з моменту її внесення до її виділення.

Повернення майна зі спільної діяльності в розмірі, який не перевищує розмір внеску, також не є продажем товарів. При виділі частки не здійснюється перехід права власності на майно, змінюється лише вид власності, а саме зі спільної часткової вона стає приватною власністю тієї ж самої особи. Це не є передача майна від однієї особи до іншої, а розподіл спільного майна між учасниками. Ця обставина є головною для визначення бази оподаткування. На цю особливість договорів про спільну діяльність вказував Комітет Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності в листі від 28.11.2000р.

 В угоді про часткове повернення внеску від 20.03.2007р. зазначається, що в зв’язку з завершенням будівництва першої черги житлового комплексу по пр. Леніна, 77 і здачею його в експлуатацію сторони прийняли рішення про припинення спільної діяльності на відповідної частині об’єкту та повернення позивачу частини внеску у вигляді нежитлових приміщень. Балансова вартість цих приміщень менше ніж розмір внеску, тому при припиненні спільної діяльності в частині, що стосується вказаного об’єкту, валового доходу не виникло.

Таким чином, віднесення 1941690,00 грн. до валового доходу суперечить чинному законодавству.

Судом також встановлено, що за підрядним договором № 23-07 від 27.11.2007р. ТОВ «Грантекс ХХІ» виконав будівельні роботи для позивача, що підтверджуєакт прийомки виконаних робіт, підписаний в грудні 2007р.  На підставі договору підряднику було сплачено 70000,00 грн., в тому числі 11666,67 грн. ПДВ, за платіжним дорученням №1 від 29.11.2007р.

Відповідач вважає, що суми, котрі сплачені за договором неправомірно віднесені до валових витрат та податкового кредиту, оскільки постановою Господарського суду Харківської області по справі Б-19/289-07 від 21.12.2007р. ТОВ «Грантекс ХХІ» визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура, яка закінчена станом на 10.02.2008р. згідно повідомлення ліквідатора від 21.02.2008р.  При проведенні перевірки цього підприємства спільно з працівниками ВПМ було встановлено, що за юридичною адресою підприємство відсутнє. Також були отримані пояснення від керівника та засновника підприємства Колеснікова А.О. щодо непричетності до його діяльності. 

ДПІ у Ленінському районі м.Харкова 17.03.2008р. було подано позовну заяву про визнання недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ «Грантекс ХХІ», визнання недійсними всіх угод, актів виконаних робіт та інших фінансово-господарських документів. З цих підстав відповідач вважає, що договір підряду № 23-07 від 27.11.2007р. є нікчемним як такий, що порушує публічний порядок, відповідно до ст.228 ЦК України.

З таким висновком суд не погоджується, оскільки зі змісту договору підряду № 23-07 від 27.11.2007р. не вбачається, що він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади або заволодіння ним, а саме такі ознаки має правочин, який порушує публічний порядок, згідно зі ст.228 ЦК України. Протиправна направленість договору, якщо вона не уявляється з його змісту, необхідно встановлювати доказами, які підтверджують наявність мотиву та злочинного умислу з боку обох сторін. За відсутності таких доказівнедійсність повинна бути доведена в судовому порядку.

Відповідач не навів доказів того, що витрати за підрядним договором з ТОВ «Грантекс ХХІ» здійснені не для  використання в господарській діяльності та не пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Договір був укладений, роботи виконані та сплачені ще до винесення судового рішення про визнання банкрутом. Таким чином, висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат у сумі 58333,33 грн. та неправомірне нарахування податкового кредиту з ПДВ у сумі 11666,67 грн. є необґрунтованим.

Суд також вважає, що відповідачем неправомірно нараховані податкові зобов’язання з ПДВ в сумі 3805937,8 грн. за звичайними цінами за операцією по внесенню позивачем до статутного фонду ТОВ «Інфра-глобал» майнового внеску у вигляді нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 26, загальною площею 2734,8 кв.м.

Закон не містить вимоги щодо застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань з ПДВу випадку внесення основних фондів або товарів до статутного капіталу ТОВ.

За загальним правилом, встановленим п.1.20.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо не доведено протилежне, звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін. Рівень звичайних цін продажу товарів визначається і обґрунтовується платником самостійно.

В ході перевірки позивачем з метою обґрунтування рівня договірних цін було надано «Висновок про вартість майна - вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 2734,8 кв.м., розташованих за адресою м. Харків, вул. Данилевського, 26», складений за результатами незалежної оцінки, що була проведена ТОВ «Аргумент-Эксперт» 31.10.2007р. За оцінкою незалежних експертів вартість приміщень складає 1830770,00грн. без ПДВ.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про господарські товариства» грошова оцінка внеску учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці. При внесенні майна до статутного капіталу ТОВ «Інфра-Глобал» за згодою учасників воно було оцінено на підставі незалежної експертної оцінки в сумі 2205000,00 грн. з урахуванням ПДВ, що зазначено в протоколі загальних зборів №2 від 05.12.2007р. Відповідно до цієї оцінки позивачем були визначенні податкові зобов’язання.

Відповідно до п.1.20.8. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов’язок  доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Відповідачем з метою встановлення відповідності вартості об’єкту нерухомості рівню справедливої ринкової ціни буди надіслані запити до трьох установ: ТОВ «Проконсул-Девелопмент», ТОВ «АН Харків-рієлтер центр» та «Харківська торгово-промислова палата». Всі вони надали відповіді, але відповідач невмотивовано обрав лише відповідь останньої з них, незважаючи на існуючу різницю в довідках. Відповідач де довів, що ціна, визначена на підставі саме висновку спеціаліста Харківської торгово-промислової палати, є звичайною. Він не врахував думку інших спеціалістів, які звертають увагу на те, що діапазони вказаних ними цін є приблизними та відображають рівень цінових показників в районі місцезнаходження об’єкту, та вони не можуть бути підставою для визначення цінових показників конкретного об’єкту, які визначаються шляхом виконання оціночних процедур.

Зі змісту висновку, наданого «Харківською торгово-промисловою палатою», вбачається, що оціночні процедури нею не проводились, використовувались лише інформація з інтернет-ресурсів та періодичного видання «Харків інвестиційний 2008». Напроти, ТОВ «Аргумент-Эксперт» при проведенні оцінки аналізував технічну документацію на об’єкт нерухомості, що додані до звіту, здійснював обмірювання та фотографування. Зі звіту, який був оглянутий судом, видно, що в приміщеннях не проведені опоряджувальні роботи, значна частина них знаходиться в підвалі будинку.  

В акті перевірки зазначено, що справедлива ринкова ціна на зазначені об’єкти нерухомості є такою, яка склалася на ринку ідентичних товарів. Відповідач не врахував, що ідентичні товари - це товари, що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Цілком зрозуміло, що немає будь-яких інших нежитлових приміщень, які могли б вважатися ідентичними товарами відносно приміщень за адресою: вул. Данилевського, 26 в м. Харкові, тому що цей об’єкт створювався за індивідуальним проектом та має визначені індивідуальні ознаки, а ціни на приміщення навіть в одному будинку мають різний рівень залежно від ступеню готовності, наявності оздоблювальних робіт, місця розташування та інше. Звичайні ціни на такий товар, як нежитлові приміщення, не можуть визначатися на підставі цін на ідентичні товари.

Згідно з п.1.20.10 ЗаконуУкраїни «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами. Відповідно до п.4.3.5. Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» рішення про сплату податкових зобов’язань приймається в судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу. Таким чином, нарахування податкових зобов’язань відповідачем в податковому повідомленні-рішенні є неправомірним.

Крім того, слід зазначити, що матеріали документальної перевірки підприємства позивача буди направлені до відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова. Під час їх розгляду було залучено спеціаліста-економіста Харківського НДІСЕ ім.засл.професора М.С. Бокаріуса, який надав висновок № 7541 від 26.09.2008р., що долучений до матеріалів справи. Спеціаліст-економіст не підтвердив донарахування ПДВ та податку на прибуток підприємств за наслідками перевірки позивача.

Таким чином, нарахування податкових зобов’язань зподатку на прибуток підприємств в розмірі 500005,25 грн. та з ПДВ в розмірі 3817605,00 грн. є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Стосовно нарахування штрафних санкцій в сумі 247086,13 грн. з податку на прибуток підприємств та в сумі  3811771,5 з ПДВ, суд вважає за необхідне зауважити на те, що, оскільки донарахування податкових зобов’язань є неправомірним, неправомірне і нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняти (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з ч.2 ст.71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб’єктів владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається саме на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не спростував зазначені позивачем твердження та не довів правомірності винесення своїх рішень.

Таким чином, суд дійшов висновку, щоподаткові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 15.09.2008р. № 0000702303/0 та № 0000692303/0 підлягають визнанню нечинними через їх невідповідність нормам чинного законодавства та їх необґрунтованість.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Макрокап Девелопмент Україна» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 15.09.2008 р. № 0000702303/0 та № 0000692303/0.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена 05.12.2008 р.

Суддя                                                                                                         Я.В.П'янова