Постанова № 3315122, 01.12.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-7087/08

Україна

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2008р.                                                                                                                м. Харків 

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Перцової Т.С.

при секретарі – Ульященко Л.М. 

за участю представників сторін :

позивача –  Булавінової Є.А., Гунько Т.А., Гайчова В.В.

відповідача –  Горай Т.В., Жепалова О.В., Демченко О.С.

прокурора – Семинякіна І.В.        

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Державного науково-виробничого підприємства „Об’єднання Комунар” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, за участю прокурора Харківської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000020841/0 від 17.04.2008 року, № 0000010841/0 від 17.04.2008 року, № 0000010841/1 від 27.06.2008 року, № 0000020841/1 від 27.06.2008 року, -

                                                     ВСТАНОВИВ :

До Харківського окружного адміністративного суду з позовом звернулося Державне науково-виробниче підприємство „Об’єднання Комунар” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000020841/0 від 17.04.2008 року, № 0000010841/0 від 17.04.2008 року, № 0000010841/1 від 27.06.2008 року, № 0000020841/1 від 27.06.2008 року.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд їх задовольнити. В обґрунтовування позову посилалися на ст.ст. 1, 4, 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та наполягають на тому, що висновки, викладені в Акті перевірки №779/41-018/14308730 від 08.04.2008р., щодо порушення п.1.7, п.1.8 ст.1, п.4.7 ст.4, п.п. 7.3. п.7.3, абз.а п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997г. №168/97-ВР, є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства і фактичним обставинам справи. В зв’язку з чим, вважають податкові-повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000020841/0 від 17.04.2008 року, № 0000010841/0 від 17.04.2008 року, № 0000010841/1 від 27.06.2008 року, № 0000020841/1 від 27.06.2008 року такими, що прийняті з порушеннями наведених норм права і просять суд визнати їх нечинними.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі – СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові) та її представники у судовому засіданні з позовними вимогами не погодилися. Свої заперечення обґрунтовували із посиланням на ст.ст. 1, 4, 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, ст.ст. 202, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України та пояснили, що порушення, встановлені в ході позапланової документальної невиїзної перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки від 08.04.2008р. № 779/41-018/14308730 та підтверджуються тим, що суми податкового кредиту визначені позивачем в податкових деклараціях за спірний період не знайшли свого належного підтвердження за результатами вжитих заходів СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові щодо проведення зустрічних перевірок контрагентів підприємства. В своїх запереченнях на позов відповідач та його представники у судовому засіданні стверджують, що оскаржувані податкові повідомлення-рішеннях № 0000020841/0 від 17.04.2008 року, № 0000010841/0 від 17.04.2008 року, № 0000010841/1 від 27.06.2008 року, № 0000020841/1 від 27.06.2008 року прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв’язку із чим просять суд в задоволенні позову відмовити.

Представник прокурора в судовому засіданні підтримав позицію відповідача та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін та прокурора, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що з 01.04.2008 року по 08.04.2008 року фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ДНВП „Об’єднання Комунар” з питання правомірності декларування від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за грудень 2006 р., березень, липень, серпень 2007р., достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку па додану вартість на рахунок платника у банку за січень, квітень, серпень, вересень 2007р. за результатами отриманих зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника та на підставі отриманих матеріалів перевірок з питання підтвердження взаємовідносин з контрагентами до актів перевірок № 1771/41-014/14308730 від 21.06.2007 року; № 2191/41-014/14308730 від 01.08.07р. та довідки № 3588/41-014/14308730 від 05.12.07р., про що складено акт від 08.04.2008 року № 779/41-018/14308730.

За висновками вказаного акту перевірки встановлено, що порушення п.1.7, п.1.8 ст.1, п.4.7 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, абз. „а” п.п.7.7.2 п.п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” ДНВП „Об’єднання Комунар” завищено суму податку на додану вартість по податковому кредиту за грудень 2006р., січень-вересень 2007 року у розмірі 3634737,00 грн. За результатами перевірки донараховано ПДВ в сумі 950656,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на ім’я начальника СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові було подано заперечення від 21.04.2008р. № 114/026-ЮР до акту документальної невиїзної перевірки № 779/41-018/14308730 від 08.04.08р., в яких ДНВП „Об’єднання Комунар” вказало на невідповідність висновків акту перевірки № 779/41-18/14308730 від 08.04.08р. нормам чинного законодавства та просило скасувати зазначений акт перевірки.

Відповідачем було направлено на ім’я Генерального директора ДНВП „Об’єднання Комунар” лист від 23.04.2008р. № 5477/10/41-036 про розгляд заперечення від 21.04.2008р. № 114/026-ЮР, в якому вказувалося, що висновки акту перевірки відповідають нормам діючого законодавства.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки від 08.04.2008 року № 779/41-018/14308730 та у відповідності до вимог п. 6.1 ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові були винесені податкове повідомлення-рішення від 17.04.2008 року № 0000010841/0 про визначення суми податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій ДНВП „Об’єднання Комунар” по податку на додану вартість у загальній сумі 1425984,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 17.04.2008 року № 0000020841/0 про визначення ДНВП „Об’єднання Комунар” суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 294272,00 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 147136,00 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ДНВП „Об’єднання Комунар” почало процедуру їх адміністративного оскарження, направивши до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові скаргу від 29.04.2008 року № 123/026-ЮР, в якій просило скасувати податкові повідомлення рішення від 17.04.2008 року № 0000010841/0 та від 17.04.2008 року № 0000020841/0.

Відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові надіслав ДНВП „Об’єднання Комунар” рішення про результати розгляду первинної скарги від 26.06.2008 року № 9127/10/25-009, яким залишило без змін податкові повідомлення рішення від 17.04.2008 року № 0000010841/0 та від 17.04.2008 року № 0000020841/0, а скаргу ДНВП „Об’єднання Комунар” – без задоволення. Після чого СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було винесено податкові повідомлення-рішення від 27.06.2008 року № 0000010841/1 та від 27.06.2008 року № 0000010841/1 на таку саму суму та з тих же підстав, що і повідомлення-рішення із дріб’ю 0.

Судом встановлено, що підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 1425984,00 грн., у т.ч. за основним платежем – 950656,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 475328,00 грн. та зменшення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 713599,00 грн. слугував висновок СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові про завищення ДНВП „Об’єднання Комунар” суми податку на додану вартість по податковому кредиту за грудень 2006р., січень-вересень 2007 року у розмірі 3634737,00 грн.  

Як вбачається з акту перевірки, рішень про результати розгляду заперечень на акт перевірки та скарг позивача, такого висновку СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, дійшла після отримання матеріалів зустрічних перевірок контрагентів підприємства. Так матеріалами перевірок ДПІ у Центральному районі та ДПІ у Печерському районі м. Києва по ланцюгу постачання не встановлено, що ПДВ з реалізації електоролічильииків надійшло до бюджету, і тому на думку відповідача надмірної сплати податку не встановлено. Як стверджує відповідач наявність у покупця -ДНВП «Об’єднання Комунар») належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, так як перевіркою доведено, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Відповідач в обґрунтування такої позиції посилається на нікчемність правочинів, укладених між ТОВ „Максимус-Т” – постачальника ДНВП „Об’єднання Комунар” та ТОВ „Вест фін-МС” – постачальника ТОВ „Максимус-Т” і вказує на це, як на підставу для коригування ДНВП „Об’єднання Комунар” показників, пов’язаних з обчисленням сум податкових зобов’язань за операціями між позивачем та ТОВ „Максимус-Т” по договору комісії № 0112/1 від 01.12.06р. щодо реалізації електролічильників.

Суд відмічає, що за висновком акту перевірки відповідач не заперечує наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, але при цьому, посилаючись на невідповідність дійсності відомостей в таких документах, як у випадку нездійснення самих операцій, робить висновок, що такі документи не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ.

Суд не може погодитись з такими доводами відповідача виходячи з наступного.

Судом встановлено, між ДНВП „Об’єднання Комунар” та ТОВ „Максимус-Т” було укладено договір комісії № 0112/1 від 01.12.06р., згідно якого комітент ТОВ ”Максимус-Т” доручає, а комісіонер ДНВП „Об’єднання Комунар” зобов’язується за винагороду здійснити від свого імені за рахунок комітента продаж товару, який належить комітенту згідно специфікації підписаної обома сторонами. Електролічильники, що були отримані позивачем від ТОВ „Максимус-Т” за вказаним договором комісії надалі реалізовувалися кінцевим споживачам – обласним енергопостачаючим організаціям. При цьому, ДНВП „Об’єднання Комунар”, як комісіонер не отримувало права власності на товар (лічильники), передані йому за договором комісії від ТОВ „Максимус-Т”.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України, на яку посилається відповідач підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Положеннями ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідач з вказівкою на пояснення директора ТОВ „Вестфін МС” гр.Мартинюка М.С., в яких останній зазначив, що він не уповноважував від свого імені здійснювати діяльність підприємства ТОВ ”Вестфін МС”, державну реєстрацію ТОВ ”Вестфін МС” не проводив і не підписував ніяких документів для її проведення, реєстрацію ТОВ ”Вестфін МС” не проводив і не підписував ніяких документів для її проведення та інформації ДПІ у Печерському районі м.Києва, що за юридичною-фактичною адресою ТОВ ”Вестфін МС” не знаходиться зробив висновок, що вказаний правочин, укладений між  ТОВ „Максимус-Т” – постачальника ДНВП „Об’єднання Комунар” та ТОВ „Вест фін-МС” – постачальника ТОВ „Максимус-Т”суперечить моральним засадам суспільства та публічний порядок (ст.228 ЦК України).  Також зазначив, що відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, то пов’язані з його недійсністю.

З огляду на наведену норму права, суд зауважує, що наслідки недійсності правочину стосуються саме сторін цього правочину.

Позивач, і це не заперечується відповідачем по справі, не виступав стороною правочину, укладеного між ТОВ „Максимус-Т” та ТОВ „Вест фін-МС”.

Також необхідно зазначити, що суми податку на додану вартість, що були задекларовані ДНВП „Об’єднання Комунар” та заявлені як експертне відшкодування у перевірених спірних періодах за договором комісії № 0112/1 від 01.12.2006р., укладеним позивачем з ТОВ „Максимус-Т”, формувалися із вартості отриманої комісійної винагороди, яка була визначена як різниця між ціною товару, вказаною в специфікації та ціною більш вигідною по якій товар був реалізований кінцевому споживачу.

Суд зауважує, що відповідач не заперечує проти того, що отримавши кошти (комісійну винагороду) ДНВП „Об’єднання Комунар”, у встановлені законодавством строки сплачувало ПДВ до Державного бюджету України, а кошти отримані від кінцевого споживача у відповідності до своїх зобов’язань за договором комісії перераховувало на рахунок комітента (ТОВ „Максимус-Т”).

За таких обставин, беручи до уваги норми ст.216 ЦК України суд погоджується з думкою позивача, що навіть визнаний недійсним правочин, укладений між ТОВ „Вестфін МС” та ТОВ „Максимус-Т” не тягне за собою недійсності правочину, укладеного між ТОВ „Максимус-Т” та ДНВП „Об’єднання Комунар” – договору комісії №0112/ 1 01.12.06р. та не є підставою для застосування наслідків недійсності правочину за ст.216 ЦК України та коригування сум податкових зобов’язань за операціями проведеними за договором комісії.

Суд звертає увагу на те, що на момент розгляду справи, угода (договір комісії), по якому позивачем зроблено включення сум до податкового кредиту по накладним, виданим ТОВ «Максимус-Т», не визнані недійсними та ніким не оспорені. Також, відповідачем не надано до справи доказів фактичного нездійснення господарських операцій, відповідні суми по яким позивачем включені до податкового кредиту.

Відповідач стверджує про не підтвердження сум податкового кредиту позивача порівнюючи податкові зобов’язання ТОВ „Вест фін-МС” – постачальника ТОВ „Максимус-Т” та податковий кредит ТОВ „Максимус-Т” – постачальника ДНВП „Об’єднання Комунар”.  

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97-ВР).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що несплата податку постачальником ТОВ «Максимус-Т» за договором (у тому числі у разі ухилення від сплати), за яким позивач не є стороною, при фактичному здійсненні господарської операції ДНВП „Об’єднання Комунар” не впливає на податковий кредит та суму бюджетного відшкодування останнього.

Крім того, як свідчать матеріали справи, відповідач за операціями, що були проведені за договором комісії здійснює зменшення лише податкового кредиту при цьому, не беручи до уваги сплачені ДНВП „Об’єднання Комунар” суми ПДВ до державного бюджету за реалізацію лічильників за договором комісії, що були отримані на комісію від ТОВ „Максимус-Т”. При цьому, не проводить відповідне зменшення податкових зобов’язань ДНВП „Об’єднання Комунар”, що виникли із операцій з реалізації лічильників кінцевим споживачам на виконання умов договору комісії.

На думку суду, так дії СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові йдуть всупереч раніше зробленим у акті перевірки висновкам, щодо необхідності проведення коригування показників, пов’язаних з обчисленням сум податкових зобов’язань, що проведені на підставі нібито недійсних правочинів.        

Слід відмітити, що платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.97р.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом визначено пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Відповідно до п.п. 7.7.3. п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до п.п. 7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану  вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додається розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р №168/97 (зі змінами та доповненнями) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів визначається у додатку 3 до декларації з ПДВ „Розрахунок суми бюджетного відшкодування" (в розрахунку при визначенні суми бюджетного відшкодування приймають участь показники рядків 24 та 17 податкової декларації з ПДВ звітного та відповідно попереднього податкових періодів та суми податку фактично сплачені грошовими коштами у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Щодо заявленого відшкодування в серпні та вересні 2007р. відповідач стверджує, що позивачем в порушення вказаної норми права не підтверджено факту транспортування та отримання товару від постачальників першої ланки - ТОВ „Максимус-Т”, в зв’язку з чим визначити фактичну сплату податку постачальника ТОВ ”Максимус-Т” неможливо. При цьому, відповідач посилається на інформаційну довідку одержану від ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва, в якій повідомляється, що ТОВ „Максимус-Т” ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.11.07р. № 5/743/07 визнано банкрутом та припинено державну реєстрацію.

Судом встановлено, що ТОВ „Максимус-Т” зареєстровано виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 21.07.2006р., номер запису про державну реєстрацію 1522102 0000 009963. На податковий облік як платника податків товариство взято 24.07.2006 року, що підтверджується відповідною довідкою, що міститься в матеріалах справи. Як вбачається з копій свідоцтва платника податку на додану вартість № 37739361 від 02.11.2006 року та акту № 305 від 19.12.2007 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ „Максимус-Т” Товариство мало статус платника податку на додану вартість в період з 02.11.2006 року по 19.12.2007 року.

Договір комісії між ДНВП „Об’єднання Комунар” та ТОВ „Максимус-Т” укладено 01.12.2006 року, взаємовідносини ДНВП „Об’єднання Комунар” з ТОВ „Максимус-Т” по податкових накладних за переліком вказаним в акті перевірки (стор.8) відбувались у липні, серпні та вересні 2007 року. Тобто, мали місце в період, коли товариство було платником податку на додану вартість.     

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає, що саме відсутність у продавця статусу платника ПДВ позбавляє його права видавати податкові накладні, а видані податкові накладні таким платником податку набувають статусу фіктивних та позбавляють покупця права на податковий кредит.

Складання податкової накладної суб'єктами господарської діяльності передбачає дотримання законодавчо установленого порядку заповнення її граф.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97 - ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997. №165/97, передбачається, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 даного Порядку передбачено, що податкова накладна є не дійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж указаною в п. 2 даного Порядку.

У разі коли суб'єктами господарської діяльності не будуть виконуватися перелічені вище умови складання і надання податкових накладних, підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 року № 168/97 - ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом , який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

З урахуванням наведених норм права, суд погоджується з доводами позивача про те, що визнання ТОВ „Максимус-Т” банкрутом та припинення його державної реєстрації не може розглядатись як підстава для зменшення бюджетного відшкодування ДНВП „Об’єднання Комунар”, оскільки станом на час укладання спірного правочину та здійснення фінансово-господарської діяльності з ДНВП „Об’єднання Комунар” ТОВ „Максимус-Т” було зареєстровано, мало статус платника податку на додану вартість і вело господарську діяльність на законних підставах. 

З огляду на викладене, твердження відповідача про те, що визначити надмірну сплату по постачальнику першої ланки ТОВ „ Максимус – Т” та правомірність формування податкового кредиту ДНВП „Об’єднання Комунар” за рахунок сум по податкових накладних, що надійшли від зазначеного постачальника не має можливості, в зв’язку з ліквідацією останнього є безпідставним, оскільки ґрунтується на довільному застосуванні чинного законодавства.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень – рішень належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

За таких умов, факти вказані в акті перевірки № 779/41-018/14308730 від 08.04.2008 року порушень 1.1.7, п.1.8 ст.1, п.4.7 ст.4, п.п. 7.3.1 п.7.3, абз.а п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, слід вважати недоведеними.

З огляду на це, суд дійшов  висновку про відсутність у відповідача підстав для зменшення ДНВП „Об’єднання Комунар” суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 713599,00 грн., накладення штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 147136 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 17.04.2008 року № 0000020841/0.

В зв’язку з наведеним вище, визначення позивачу згідно податкового повідомлення-рішення від 17.04.2008 року № 0000010841/0 суми  податкового  зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у загальному розмірі 1425984,00 грн., з яких за основним платежем – 950656,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями – 475328,00 грн. на думку суду є також безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові податкові повідомлення-рішення від 17.04.2008р. за №№ 0000020841/0, 0000010841/0 є протиправними і підлягає визнанню судом нечинними.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 27.06.2008 року № 0000010841/1 та від 27.06.2008 року № 0000010841/1, суд зазначає, що останні були винесені органом податкової служби за результатами розгляду скарги позивача на таку ж саму суму зобов’язань (визначення суми податкового зобов’язання), що були застосовані відповідно податковими повідомленнями-рішеннями від 17.04.2008 року № 0000010841/0 та від 17.04.2008 року № 0000020841/0, що суперечить приписам ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яка не передбачає прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі залишення оскарженого податкового повідомлення-рішення без зменшення або збільшення нарахувань, у в зв’язку з чим підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, ч.1 ст.158, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного науково-виробничого підприємства „Об’єднання Комунар” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, за участю прокурора Харківської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000020841/0 від 17.04.2008 року, № 0000010841/0 від 17.04.2008 року, № 0000010841/1 від 27.06.2008 року, № 0000020841/1 від 27.06.2008 року. – задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000020841/0 від 17.04.2008 року, № 0000010841/0 від 17.04.2008 року, № 0000010841/1 від 27.06.2008 року, № 0000020841/1 від 27.06.2008 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного науково-виробничого підприємства „Об’єднання Комунар” (61052, м. Харків, вул. Карла Маркса, 30, код 22706151), державне мито у розмірі 3,40 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

            Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 05.12.2008 року.

Суддя                                                 (підпис)                                Т.С. Перцова