Ухвала суду № 33148424, 20.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3995/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів: Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Гулька О.О.,

представника відповідача - Маісурадзе З.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2013 року -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» (далі - ТОВ «АСТІ (Україна)») звернулося у суд із позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, правонаступником якого є Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.02.2013 року № №0000122320, 0000132320.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність визначення позивачу грошового зобов'язання з огляду на те, що подання заяв зі скаргами на постачальників, що не зареєстрували виписані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, разом із підтверджуючими факт поставок первинними документами є підставою для формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування за такими податковими накладними.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2012 року, за підсумками якої складено акт від 18.01.2013 року №50/40-50/23-20/20027449 та виявлено порушення п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.3 ст. 200, п. 201.10 ст. 201, п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за жовтень 2012 року на суму ПДВ 118585 грн. та завищення суми від'ємного значення за цей період на таку ж суму, що підлягає зменшенню. Крім того, перевіркою виявлено порушення вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2012 року на суму ПДВ 54 грн.

У зв'язку із проведеною перевіркою 12.02.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0000122320, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 54 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 27 грн., №0000132320, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 118585 грн.

Як убачається із акту перевірки, підставою для нарахування податкових зобов'язань за вказаними податковими рішеннями стало виявлення податковим органом включення позивачем до складу податкового кредиту за вересень - жовтень 2012 року податкових накладних, незареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних. Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що позивачем порушено строк подання заяв зі скаргами на контрагентів, які не зареєстрували податкові накладні в Єдиному реєстрів, позаяк, на переконання першого, такі заяви можуть подаватись лише за той звітний період, у якому складено відповідні податкові накладні. Таким чином відповідач дійшов висновку, що подані позивачем у наступних звітних періодах заяви зі скаргами на постачальників не можуть бути підставою для формування за рахунок сум сплаченого ПДВ податкового кредиту і бюджетного відшкодування.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України.

Відповідно до ст. 198 названого Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податку накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів / послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів / послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів / послуг.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року до загальної суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) та до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду віднесено суму у розмірі 22595715 грн. До зазначеної суми, зокрема, увійшли суми сплаченого позивачем ПДВ у зв'язку із придбанням товарів (ріпак, ячмінь, дизпаливо, пшениця) у ТОВ «Компанія-Агроінвест», ФОП ОСОБА_5, СТОВ «Доч-Хліб», ПАТ «ДПЗКУ» Філія ПАТ «ДПЗКУ «Білоколодязький елеватор», ФГ «Сяйво-Срий», ТОВ «Лан-агро», які виписали позивачу податкові накладні, проте не зареєстрували їх у Єдиному реєстрі податкових накладних: №150 від 19.09.2012 року (ТОВ «Компанія-Агроінвест»), №38 від 28.09.2012 року (ФОП ОСОБА_5), №1 від 09.08.2012 року (СТОВ «Доч-Хліб»), №20 від 14.09.2012 року (ПАТ «ДПЗКУ» Філія ПАТ «ДПЗКУ «Білоколодязький елеватор»), №3/2 від 22.08.2012 року (ТОВ «Лан-агро»), №22/2 від 21.08.2012 року (ФГ «Сяйво-Срий»). Зазначена інформація була відображена позивачем у додатках №5 та №8 до податкової декларації.

Колегією суддів установлено, що такі дії позивача відповідають вимогам пункту 14 Наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1490/20228, яким визначено перелік додатків до податкової декларації та пункту 21, згідно якого у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України.

Зважаючи на викладені норми, колегія суддів зауважує, що зазначена правова конструкція покликана гарантувати право платника на формування податкового кредиту незалежно від дотримання податкового законодавства його контрагентами.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в тому, що не слід враховувати посилання податкового органу на невчасне подання позивачем відповідних заяв зі скаргами у іншому звітному періоді, ніж той, в якому були виписані податкові накладні, оскільки в силу приписів абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, право включення до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ зберігається за платником протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Будь-яких інших обмежень щодо строків формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування за рахунок сплачених сум ПДВ по податковим накладним податковим законодавством не встановлено.

Окрім того, судова колегія зважає на те, що до судового розгляду позивачем надані первинні документи, що супроводжували господарські операції з вищевказаними контрагентами, які не внесли виписані ними податкові накладні до Єдиного реєстру: договори, акти здачі-прийняття наданих послуг / виконаних робіт, замовлення, сертифікати, рахунки-фактури, банківські виписки по рахункам та інша документація.

Таким чином, відповідачем за результатами необґрунтованих висновків посадових осіб в акті перевірки було безпідставно позбавлено позивача права на віднесення до складу податкового кредиту та до суми бюджетного відшкодування сум ПДВ, що були ним сплачені у процесі господарської діяльності.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів констатує, що позивач діяв у межах визначених податковим законодавством, а відтак у податкового органу були відсутні підстави для визначення йому спірних грошових зобов'язань.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складений 27 серпня 2013 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.