Постанова № 33148405, 19.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 серпня 2013 року № 826/7952/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Бус"до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0003572202 від 18.05.2013 та № 0003582202 від 18.05.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Бус" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0003572202 від 18.05.2013 та № 0003582202 від 18.05.2013.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами виїзної позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Декос Альянс" за період з 01.07.2011 по 31.01.2012. Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток став висновок податкового органу про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинах з ТОВ "Декос Альянс".

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з ТОВ "Декос Альянс" які, за твердженням позивача, мали реальний характер, та за якими було поставлено товар використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні 10.07.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 01.07.2013 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 464/22.2-10/32528796 від 23.04.2013, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.

У судовому засіданні 10.07.2013 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 10.07.2013 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 10.04.2013 по 16.04.2013 Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 743 від 09.04.2013 проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ "Авто - Бус" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Декос Альянс" за період з 01.07.2011 по 31.01.2012.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 138.1, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ "Авто - Бус" занижено податок на прибуток на суму 12951,00 грн. та порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 11291,60 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

ТОВ "Авто - Бус" у складі витрат при взаємовідносинах з ТОВ "Декос Альянс" відображено витрати у розмірі 56428,25 грн., а також податковий кредит по взаємовідносинам з зазначеним товариством у розмірі 11 291,60 грн.

Відповідно до актів ДПІ у Печерському районі міста Києва № 28/23-10/37505731 від 26.01.2012 "Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс" (код ЄДРПОУ 37505731) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 08.02.2011 року по 31.12.2011 року" та № 1443/22-08/37505731 від 23.05.2011 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс" (код ЄДРПОУ 37505731) щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.01.2012 по 31.03.2012" фактично у ТОВ "Декос Альянс" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Зазначеними актами також встановлено, що відповідно до протоколу допиту свідка від 09.11.2011 отриманого старшим о/у відділу БКОЗ УСБУ в Полтавській області капітаном Супоніним В.В., допитаний засновник та попередній директор ТОВ "Декос Альянс" ОСОБА_2 пояснив, що підприємство ТОВ "Декос Альянс" він не реєстрував, своєї згоди на призначення на посаду директора та головного бухгалтера не давав, будь - яких статутних документів щодо реєстрації ТОВ "Декос Альянс" не підписував, банківські рахунки не відкривав, фінансово - господарські документи від імені даного товариства не підписував, податкову звітність до контролюючих органів не здавав і нікому не доручав.

Також згідно з актами № 28/23-10/37505731 від 26.01.2012 та № 1443/22-08/37505731 від 23.05.2011 ТОВ "Декос Альянс" здійснює діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам та фінансово - господарська діяльність підприємства здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право - дієздатності ТОВ "Декос Альянс", фінансово - господарські взаємовідносини між ТОВ "Декос Альянс" та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про відсутність у ТОВ "Авто - Бус" правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Декос Альянс".

За результатами перевірки складено акт № 464/22.2-10/32528796 від 23.04.2013.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто - Бус" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби були подані заперечення на акт перевірки № 464/22.2-10/32528796 від 23.04.2013 за результатами розгляду яких листом № 11438/10/22.2-21/3 від 01.05.2013 повідомлено про те, що висновки акту залишено без змін.

18.05.2013 на підставі акта перевірки № 464/22.2-10/32528796 від 23.04.2013 прийняті податкові повідомлення - рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання № 0003572202 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 13 022,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 71 грн. та № 0003582202 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 14 115,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 2823,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто - Бус" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 0003572202 від 18.05.2013 та № 0003582202 від 18.05.2013, вважаючи їх нечинними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ "Декос Альянс" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Декос Альянс" на підставі господарського договору, укладеного в усній формі.

Пунктом 1 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Згідно з частиною першою статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, хоча позивач уклавши з ТОВ "Декос Альянс" господарський договір в усній формі порушив вимоги пункту 1 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України, водночас наявність такого порушення не має наслідком його недійсність.

На підтвердження факту здійснення ТОВ "Декос Альянс" поставки товару позивачем надано суду копії рахунків - фактур, платіжних доручень, та видаткових накладних, а на підтвердження факту здійснення оплати - виписки з особового рахунку.

В подальшому отриманий від ТОВ "Декос Альянс" товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з ТОВ "Трансбуд Компані", ПАТ "Аеробуд", ПАТ "Лекс Холдинг", ТОВ "ПМТЗ Авто - комплект", ФОП "ОСОБА_3", КП "Київпастранс Автобусний Парк №8", ТОВ "Руслан - запчастини", КП "Київпастранс Автобусний Парк №3", ТОВ "Автомаркет Плюс", ТОВ "Єір Київ Капго", та іншими контрагентами, що підтверджується договорами, рахунками, накладними, виписками з особового рахунку.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "Декос Альянс" не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Декос Альянс".

Щодо посилань відповідача на акти № 28/23-10/37505731 від 26.01.2012 "Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс" (код ЄДРПОУ 37505731) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 08.02.2011 року по 31.12.2011 року" та № 1443/22-08/37505731 від 23.05.2011 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс" (код ЄДРПОУ 37505731) щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.01.2012 по 31.03.2012" суд звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України №236 від 22.04.2011 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

При цьому з аналізу змісту актів № 28/23-10/37505731 від 26.01.2012 "Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс" (код ЄДРПОУ 37505731) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 08.02.2011 року по 31.12.2011 року" та № 1443/22-08/37505731 від 23.05.2011 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Декос Альянс" (код ЄДРПОУ 37505731) щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.01.2012 по 31.03.2012" вбачається, що під час їх складання не досліджувались фінансово - господарські відносини між позивачем та його контрагентом ТОВ "Декос Альянс".

Таким чином, акти № 28/23-10/37505731 від 26.01.2012 "Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс" (код ЄДРПОУ 37505731) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 08.02.2011 року по 31.12.2011 року" та № 1443/22-08/37505731 від 23.05.2011 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Декос Альянс" (код ЄДРПОУ 37505731) щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.01.2012 по 31.03.2012" не можуть бути належними доказами на підтвердження допущення позивачем порушення норм податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Декос Альянс".

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Декос Альянс" за період з 01.07.2011 по 31.01.2012 в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ "Декос Альянс".

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, суд звертає увагу на те, що позивач у позовній заяві просить суд визнати податкові повідомлення - рішення № 0003572202 від 18.05.2013 та № 0003582202 від 18.05.2013 саме нечинними, з урахуванням чого суд звертає увагу на наступне.

Встановлені ж статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними, разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин, так, зокрема, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним індивідуального акта. При цьому вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта визнання його нечинним.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 17.08.2010 у справі № К-23575/10.

З огляду на викладене податкові повідомлення - рішення № 0003572202 від 18.05.2013 та № 0003582202 від 18.05.2013 підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал платіжних доручень про сплату судового збору у сумі 217,37 грн.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби № 0003572202 від 18.05.2013 та № 0003582202 від 18.05.2013.

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Бус" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 217,37 грн. (двісті сімнадцять грн. 37 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов