Постанова № 33146227, 21.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 серпня 2013 року 15:10 № 826/11471/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 427»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києвіпро скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2013 р. № 0010021550 та зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин № 427» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2013 р. № 0010021550 та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києві ДПС на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 17.06.2013 р. № 54/15-50/19479732 щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.07.2013 р. № 0010021550, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з земельного податку на загальну суму 2 780,73 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що відповідачем порушено процедуру прийняття спірного рішення, чим було порушено право позивача на оскарження акту перевірки. При цьому відповідачем було безпідставно збільшено податкові зобов'язання позивача з орендної плати, оскільки підставою для нарахування орендної плати за землю є договір оренди, а не прийняте Київською міською радою рішення № 89/9146, яким остання в односторонньому порядку внесла зміни до договорів оренди земельних ділянок комунальної власності в частині розміру орендної плати та зобов'язала орендарів оформити відповідні зміни в договорах оренди.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило. По суті позовних вимог заперечень та/або пояснень не надав.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) № 9001341933 від 21.01.2013 р.

Перевіркою встановлено заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях (розрахунках).

За результатами проведення перевірки складено акт від 17.06.2013 р. № 54/15-50/19479732 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.07.2013 р. № 0010021550, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з земельного податку на загальну суму 2 780,73 грн., в тому числі за основним платежем 2 224,58 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 556,15 грн.

За наслідками розгляду заперечення на акт перевірки від 17.06.2013 р. № 54/15-50/19479732, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Киві прийнято рішення від 05.07.2013 р. № 1021/10/15-511, яким заперечення до акту перевірки залишено без змін.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Судом встановлено, що 08.12.2005 р. ТОВ «Магазин № 427» уклав із Київською міською радою договір оренди земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Армійська, 15, який був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради у книзі записів державної реєстрації договорів 13.12.2005 р. за № 79-6-00379.

Київською міською радою 28.02.2013 р. було прийнято рішення № 89/9146, яким в односторонньому порядку зобов'язано внести зміни до договорів оренди земельних ділянок комунальної власності в частині розміру орендної плати та зобов'язано орендарів оформити відповідні зміни в договорах оренди.

Так, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено камеральну перевірку даних податкової звітності, складено акт перевірки від 17.06.2013 р. № 54/15-50/19479732 та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Згідно п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (п.п. 288.5.1.).

Отже, положеннями Податкового кодексу України передбачено, що питання встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди землі із визначенням розміру орендної плати в такому договорі оренди.

При цьому суд зазначає, що вимоги п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України щодо мінімального розміру орендної плати стосуються узгодження розміру орендної плати при укладанні договору оренди або внесенні змін до нього, але ніяк не можуть вважатись зобов'язанням орендаря, встановленим Податковим кодексом України, оскільки у 288.1. ст. 288 цього Кодексу зазначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Те, що ст. 288.5 Податкового кодексу України закріплює мінімальне та максимальне значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає лише те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною.

Так, відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року №161-XIV (надалі - Закон №161-XIV), орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку внесення і перегляду та відповідальності за несплату є однією із істотних умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону №161-XIV, розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно пункту 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 в порядку статті 14 Закону України «Про оренду землі», розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та в інших випадках, передбачених законом.

При цьому ст. 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно ст. 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

В даній справі судом встановлено, що розмір орендної плати за орендовані позивачем земельні ділянки було встановлено у договорі оренди землі. При цьому, згідно п. 4.3 вказаного договору розмір орендної плати може переглядатись у разі зміни розмірів земельного податку за згодою сторін.

З аналізу наведених правових норм та умов договору оренди слідує, що зміна розміру орендної плати у зв'язку з приведенням у відповідність до вимог законодавства, зокрема Податкового кодексу України, істотних умов договорів оренди земельних ділянок, є підставою для перегляду установленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі сторонами цього договору, а у випадку недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди в цій частині спір вирішується в судовому порядку.

А відтак, донарахування позивачеві суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням було здійснено неправомірно.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2012 року у справі №К/9991/10837/12.

Підсумовуючи викладене суд зауважує, що зміна розміру орендної плати чинним законодавством не тягне автоматичного підвищення розміру орендної плати, встановленого в договорі оренди. Жодний нормативно-правовий акт України не зобов'язує орендаря перераховувати орендну плату (сплачувати її у більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати до того, як будуть внесені відповідні зміни до договору оренди.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо порушення відповідачем процедури прийняття спірного податкового повідомлення-рішення згідно п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, оскільки доказів на підтвердження зазначеного суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення від 03.07.2013 р. № 0010021550 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Державної податкової інспекції в Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вчинити дії - не виносити податкові повідомлення - рішення щодо збільшення податкового зобов'язання з земельного податку за оренду земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Армійська, 15 до внесення відповідних змін до договору, суд зазначає наступне.

В даній справі судом встановлено, що дії податкового органу щодо збільшення податкових зобов'язань позивачу з орендної плати є неправомірними. З урахуванням викладеного, до компетенції суду не належать повноваження щодо зобов'язання податкового органу не здійснювати певних дій на майбутнє. Проведення перевірки у відповідності до ст. 76 Податкового кодексу України є виключним правом податкового органу, суд лише перевіряє рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положенням, та не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинстві полягає в гарантуванні дотримання вимог права.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржуване повідомлення-рішення від 03.07.2013 р. № 0010021550 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 427» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.07.2013 р. № 0010021550 підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 427» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.07.2013 р. № 0010021550, видане Державною податковою інспекцією в Голосіївському ГУ Міндоходів у м. Києві.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати в сумі 114,71 гривень присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 427» за рахунок Державного бюджету України. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Голосіївському ГУ Міндоходів міста Києва (01033, м. Київ-33, вул. Жилянська, 23, код ЄДРПОУ 38745056).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук