Постанова № 33144814, 22.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 року Справа № 913/143/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін за позовом: позивача: Кривошей Д.А. - дов. від 12.12.12, відповідача: Мендус А.А. - дов. від 21.05.13, прокуратури: Яговдік С.М. - прокурор ГПУ, посв. №00730,

касаційну скаргуХімічного казенного об'єднання ім. Г.П. Петровськогона постановуДонецького апеляційного господарського суду від25.06.13у справі№913/143/13-гза позовомЗаступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони УкраїнидоХімічного казенного об'єднання ім. Г.П. Петровськогопростягнення 791714,42 грн.

Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про стягнення з Хімічного казенного об'єднання ім. Г.П. Петровського 735163,39 грн. пені та 56551,03 грн. штрафу. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на невиконання відповідачем державного контракту з оборонного замовлення №229/Д/10 від 20.09.04, з урахуванням додаткової угоди №274/3 від 17.12.10 до нього, та рішення Господарського суду Луганської області у справі №7/291пд щодо утилізації 13935 пострілів до реактивних систем залпового вогню. При цьому позивач посилався на приписи статей 509, 525, 526, 530, 546, 549, 611, 612, 631 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 25.03.13 (суддя Василенко Т.А.) позов задоволено. Господарський суд виходив з факту невиконання відповідачем умов спірного контракту, з урахуванням додаткових угод до нього, та судового рішення у справі №7/291пд, а відтак визнав підставним стягнення спірних сум штрафних санкцій.

Донецький апеляційний господарський суд постановою від 25.06.13 (суді: Діброви Г.І., Бойченка К.І., Чернота Л.Ф.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін.

Хімічне казенне об'єднання ім. Г.П. Петровського звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати та відмовити у позові. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на порушення господарськими судами приписів статті 251 Цивільного кодексу України, статей 43, 34, 36, 43, 84, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що додаткова угода №274/3 від 17.12.10 до спірного контракту є недійсною та вказує на те, що прострочка боржника сталася з вини кредитора. На думку скаржника, судами були невірно оцінені зібрані у справі докази.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, 20.09.04 між Міністерством оборони України - замовником та Хімічним казенним об'єднанням ім. Г.П. Петровського - виконавцем було укладено державний контракт №229/Д/10. За умовами цього договору замовник замовляє, а виконавець, маючи відповідний дозвіл, зобов'язується з дотриманням необхідних заходів безпеки виконати роботи, з утилізації пострілів до реактивних систем залпового вогню, непридатних для подальшого використання і зберігання. Пунктом 2.2 контракту передбачено, що етапи, терміни виконання робіт відповідачем визначаються у календарному плані робіт. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 контракту робота, яка виконана виконавцем і прийнята замовником, підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт. Замовник зобов'язаний упродовж місяця після підписання акта прийому-здачі етапу робіт організувати вилучення з території виконавця елементів, що утворились внаслідок виконання робіт (крім балістичних порохів, які виконавець зберігає за власний рахунок до прийняття рішення щодо їх подальшої утилізації). Вартість робіт з утилізації виробів М21ОФ складає 4 999 896 грн. (пункт 4.1 контракту). Згідно з пунктом 4.4 контракту (у редакції додаткової угоди №2 від 29.12.04) замовник на підставі рахунку здійснює попередню оплату робіт у розмірі 100% їх вартості; термін виконання робіт встановлений до 10.03.05. Пунктом 5.1 контракту передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань, встановлених календарним планом, з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. У разі одержання виконавцем попередньої оплати пеня стягується у розмірі 0,5 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення. За прострочення кінцевого строку виконання робіт з виконавця стягується штраф в розмірі 7% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання (пункт 5.5 контракту). Господарські суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що позивач 19.11.04 і 10.12.04 на виконання умов контракту сплатив відповідачеві 4 999 896 грн. передоплати (в розмірі 100% вартості робіт). Установили суди і те, що відповідачем було виконано роботи з утилізації на загальну суму 4192024,14 грн. Зокрема, за першим етапом роботи виконані в повному обсязі (10 000 шт.); за другим етапом - частково (42065 шт.), що підтверджено актами прийому-здачі виконаних робіт №1 від 29.12.04 та №2 від 04.04.05. Рішенням Господарського суду Луганської області від 08.02.10 у справі №7/291пд (яке набрало законної сили) було зобов'язано Хімічне казенне об'єднання ім. Г.П. Петровського виконати на користь Міноборони України обов'язок з утилізації 13935 пострілів до реактивних систем залпового вогню, непридатних для подальшого використання та зберігання. В процесі розгляду спору господарські суди установили, що 17.12.10 сторони у справі уклали додаткову угоду №274/3 до державного контракту №229/Д/10 від 20.09.04, якою розповсюдили умови цього контракту на правовідносини з утилізації спірних боєприпасів. За умовами цієї угоди відповідач зобов'язався виконати утилізацію реактивних снарядів калібру 122 мм за номенклатурою та обсягами, визначеними в специфікації (додаток № 1 до додаткової угоди). Термін виконання утилізації 13935 боєприпасів зазначений в календарному плані виконання утилізації непридатних для подальшого використання і зберігання та надлишкових боєприпасів і встановлений до 31.12.11 (додаток № 2 до додаткової угоди). Проте, відповідачем у встановлений строк не були виконані роботи з утилізації 13935 пострілів. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері заявлена в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про стягнення з Хімічного казенного об'єднання ім. Г.П. Петровського 735163,39 грн. пені та 56551,03 грн. штрафу за прострочення виконання останнім своїх договірних зобов'язань. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову. Статтею 626 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України). Свобода договору проявляється, зокрема, у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Зміст договору, за приписами статті 628 цього ж Кодексу, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як вже зазначалося, між сторонами у справі було укладено додаткову угоду №274/3 до державного контракту №229/Д/10 від 20.09.04, якою розповсюджено дію цього контракту на правовідносини з утилізації спірних боєприпасів та встановлено термін їх утилізації - до 31.12.11. Судами в процесі розгляду спору було установлено, що позивачем зобов'язання за спірним контрактом виконані, проте, відповідачем роботи з утилізації 13935 реактивних снарядів за цим контрактом у визначені строки не виконані; попередня оплата позивачу не повернута. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання. Як вже зазначалося, і це установлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідачем не виконані договірні зобов'язання; не утилізовано 13935 пострілів до реактивних систем залпового вогню у строк до 31.11.12, як то передбачено умовами спірного контракту. Установлено судами і те, що попередня оплата на суму невиконаних робіт не була повернута відповідачем. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У відповідності до приписів статті 546 названого Кодексу виконання зобов'язань може забезпечуватися, зокрема неустойкою. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України). Разом з тим, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України унормовано, що штрафними санкціями в розумінні цього Кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Як вже зазначалося, і це установлено господарськими судами та підтверджено матеріалами справи, сторони в спірному контракті передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення його умов у вигляді сплати неустойки. З огляду на встановлений судами факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань з утилізації 13935 пострілів до реактивних систем залпового вогню в обумовлені сторонами строки, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів про підставність стягнення з відповідача штрафних санкцій. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують встановленого судами; їм усім надавалася оцінка судом апеляційної інстанції; та вони стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.06.13 у справі №913/143/13-г залишити без змін.

Касаційну скаргу Хімічного казенного об'єднання ім. Г.П. Петровського - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Дроботова