Постанова № 33143310, 19.08.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2013 року Справа № 901/1495/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Латиніна О.А.,

суддів Євдокімова І.В.,

Проценко О.І.,

за участю представників сторін:

позивача: Мельниченко Оксана Валеріївна, довіреність №89 020113 від 02.01.13, дочернє підприємство "Науково-досліднецький інститут нафтогазової промисловості";

відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Володар";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Володар" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пукас А.Ю.) від 25 червня 2013 року у справі №901/1495/13

за позовом дочернього підприємства "Науково-досліднецький інститут нафтогазової промисловості" (вул. Київська, 8,Вишневе,Києво-Святошинський район, Київська область,08132)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Володар" (вул. Балаклавська, 111, кв. 16,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

про стягнення 1732586,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Науково-дослідницький інститут нафтогазової промисловості" звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Володар" з позовом про стягнення 1 732 586,19 грн., у тому числі 1 631 542,68 грн. основного боргу, 3 438,72 грн. інфляційних втрат, 69 114,27 грн. пені, 28 490,52 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2013 року у справі №901/1495/13 позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Володар" на користь дочірнього підприємства "Науково-дослідницький інститут нафтогазової промисловості" 1 631 542,68 грн. заборгованості, 3 438,72 грн. інфляційних втрат, 28 490,52 грн. 3% річних, 56 498,85 грн. пені та 34 399,41 грн. судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення 12 615,42 грн. пені відмовлено.

Приймаючи відповідне рішення суд першої інстанції з посиланням на норми Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини щодо належного виконання зобов'язань сторін за договором та на наявні в матеріалах доказі прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Володар" на користь дочірнього підприємства "Науково-дослідницький інститут нафтогазової промисловості" 1 631 542,68 грн. заборгованості, 3 438,72 грн. інфляційних втрат, 28 490,52 грн. 3% річних, 56 498,85 грн., підлягають задоволенню.

Щодо розміру стягуваної пені, відмовляючи в її стягненні суд першої інстанції виходив з умов договору, відповідно до яких розмір пені за договором складає 0,01% від суми заборгованості.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Володар" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що прийняте рішенням судом першої інстанції суперечить нормам процесуального та матеріального права.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 липня 2013 року, прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Володар" до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду та призначено справу до розгляду на 19 серпня 2013 року.

За розпорядженням керівництва суду від 19 серпня 2013 року, суддю Котлярову О.Л., у зв'язку з відпусткою замінено на суддю Проценко О.І.

В судове засідання яке було призначено на 19 серпня 2013 о 10 год. 30 хв., представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні з підстав її необґрунтованості, представник відповідача у судове засідання не з'явився.

У судовому засіданні оголошувалась перерва на 19.08.2013 до 17 год. 30 хв.

До початку судового засідання після перерви на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду від відповідача по справі надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було обґрунтовано тим, що на час початку розгляду справи останній був затриманий службовцями ДПС, тому не мав можливості вчасно прибути до суду.

Після перерви у судове засідання представники сторін не з'явились своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися.

Судова колегія відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

У клопотанні про відкладення розгляду апеляційної скарги представник відповідача зазначив, що він не мав можливості з'явитись у судове засідання з підстав, що його було затримано службовцями ДПС. При цьому заявником не визначено яким саме чином його нез'явлення у судове засідання унеможливлює розгляд скарги по суті.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.

З врахування вищевикладеного, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

03 травня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Володар" (замовник) та дочірнім підприємством "Науково-дослідній інститут нафтогазової промисловості" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (виконавець) був укладений договір №01/05 про надання послуг (супервізія робіт при бурінні та випробуванні свердловини №100 Руновщинська) (арк.с. 12-15).

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець зобов'язався надати замовникові послуги з супервізії робіт при бурінні та випробуванні свердловин №100 Руновщинська, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

22 травня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Володар" (замовник) та дочірнім підприємством "Науково-дослідній інститут нафтогазової промисловості" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (виконавець) укладено договір №15/12 про закупівлю послуг (арк.с. 20-23).

Згідно з пунктами 1.1 та 1.2 даного договору позивач зобов'язався надати відповідачу послуги: збір та аналіз геолого-геофізичної інформації за результатами геологорозвідувальних робіт, проведених на ділянках спеціальних дозволів, отриманих Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", а відповідач - прийняти і оплатити такі послуги.

22 травня 2012 між товариством з обмеженою відповідальністю "Володар" (замовник) та дочірнім підприємством "Науково-дослідній інститут нафтогазової промисловості" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (виконавець) укладено Договір № 17/12 (а.с. 28-31), предметом якого, згідно з пунктами 1.1, 1.2 є надання позивачем відповідачу послуг: аналіз та узагальнення геолого-геофізичних і геолого-промислових матеріалів та обґрунтування окремих параметрів приростів запасів вуглеводнів, отриманих протягом 2012 року по родовищах Східного та Західного регіонів України. В свою чергу відповідач зобов'язався прийняти і оплатити такі послуги.

01 червня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Володар" (замовник) та дочірнім підприємством "Науково-дослідній інститут нафтогазової промисловості" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (виконавець) укладено договір №19/12 (арк.с. 36-39).

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 договору, позивач надає відповідачу послуги: розробка методичних рекомендацій щодо формування "Збірника тимчасових кошторисних норм геологорозвідувальних робіт (камеральні сейсморозвідувальні роботи)", а відповідач - приймає та оплачує такі послуги.

Пунктом 1.3 договорів №15/12, 17/12 від 22.05.2012, №19/12 від 01.06.2012, та пунктом 1.2 договору №01/05 від 03.05.2012 визначено, що конкретні завдання на надання послуг та строки їх надання визначаються технічними (геологічними) завданнями, календарними планами.

Пунктом 2.3 договору від 03.05.2012 №01/05 встановлено, що відповідач після укладання договору може перерахувати на поточний рахунок позивача аванс у розмірі до 100% від ціни договору.

Пунктом 2.4 договору від 03.05.2012 №01/05 передбачено, що оплата наданих послуг здійснюється на підставі акта здавання-приймання послуг протягом 30 календарних днів з дати підписання акта здавання-приймання послуг.

Відповідно до пункту 6.1.1 Договорів №15/12, № 17/12 від 22.05.2012, №19/12 від 01.06.2012 відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги.

Порядок здійснення оплати за договором №15/12 від 22.05.2012 визначений в розділі IV Договору.

Відповідно до пункту 4.1 Договору №15/12 від 22.05.2012 відповідач після укладення договору до початку надання послуг може перерахувати на рахунок позивача авансовий платіж у розмірі 70% від суми договору.

Пунктом 4.2 передбачено, що розрахунки за послуги проводяться шляхом поетапної оплати відповідачем наданих послуг після отримання звітної документації та підписання відповідачем акта здавання-приймання робіт по кожному виконаному етапу. При цьому із суми, що повинна бути сплачена, вираховується питома частка авансового платежу. Розрахунки проводяться протягом 3 банківських днів з дати підписання відповідачем акта здавання-приймання послуг.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору №01/05 від 03.05.2012 сторонами 31.10.2012 був підписаний акт здавання-приймання послуг №1 (арк.с. 44), відповідно до якого загальна вартість послуг, що підлягає сплаті відповідачем позивачу складає 600 000,00 грн.

За твердженням позивача загальна сума авансу, перерахована відповідачем з початку дії цього договору, становить 420 000,00 грн.

Тобто, до перерахування за зазначеним актом належить 180 000,00 грн.

Також, на виконання умов Договору № 15/12 від 22.05.2012 сторонами складено Відповідно до акту здавання-приймання послуг №1 від 29.08.2012 (арк.с. 45), загальна вартість послуги за етапом 1, яка підлягає сплаті відповідачем позивачу складає 1 563 927,48 грн.

За твердженням позивача, загальна сума авансу за етапом 1, перерахована відповідачем з початку дії цього Договору, становить 1 094 749,24 грн.

21 вересня 2012 року сторонами складений Акт здавання-приймання послуг №2 (арк.с. 46).

Згідно даних акта загальна вартість послуги за етапом 2, яка підлягає сплаті відповідачем позивачу складає 945 000,00 грн.

За твердженням позивача, загальна сума авансу за етапом 2, перерахована відповідачем з початку дії цього договору, становить 661 500,00 грн.

Сума заборгованості за зазначеним актом становить 283 500,00 грн.

На виконання умов договору №17/12 від 22.05.2012 сторонами 13.08.2012 підписаний акт здавання-приймання послуг №1 (арк.с. 47), відповідно до якого загальна вартість послуг за етапом 1, яка підлягає сплаті відповідачем позивачу складає 327 999,78 грн.

На виконання умов договору №17/12 від 22.05.2012, 21.09.2012 сторонами підписаний акт здавання-приймання послуг №2 (арк.с. 48), відповідно до якого загальна вартість послуг за етапом 2, яка підлягає сплаті відповідачем позивачу складає 463176,40 грн. За твердженням позивача вартість зазначених робіт відповідачем не оплачена.

На виконання умов Договору №19/12 від 01.06.2012 сторонами, 17.09.2012 складений акт здавання-приймання послуг №1, відповідно до якого, вартість послуг за етапом 1, яка підлягає сплаті відповідачем позивачу складає 2 482 887,60 грн.

За твердженням позивача, загальна сума авансу за етапом 1, перерахована відповідачем з початку дії цього договору, становить 1 738 021,32 грн., заборгованість становить 744 866,28 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 1631542,68 грн.

Оскільки у встановлений договором строк відповідач в повному обсязі не оплатив вартість наданих позивачем послуг, останній був змушений звернутись до відповідача з претензіями в яких просив сплатити заборгованість (арк.с. 53-60).

Несплата відповідачем заборгованості в розмірі 1 631 542,68 грн. стало підставою для звернення дочірнього підприємства "Науково-дослідницький інститут нафтогазової промисловості" до господарського суду Автономної Республіки Крим із даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача за первісним позовом, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За умовами частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки, в той час як зобов'язанням є різновид цивільного правовідношення, яке може виникати як із договору, так і на інших підставах передбачених цивільним законодавством.

Як вбачається зі змісту вищезазначених договорів за своєю правовою природою, вони є договорами про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

А в силу частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору є господарськими зобов'язаннями.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналогічна норма міститься у статті 509 Цивільного кодексу України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, на виконання умов вищевказаних договорів позивачем було надано відповідачу послуг, які були частково сплачені, у зв'язку за останнім виникла заборгованість у розмірі 1 631 542,68 грн., що підтверджується підписаним сторонами актами здавання-приймання послуг та яка не була сплачена у встановлений пунктом 4.1 договорів строк.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

А в силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 ГК України.

Доказів сплати відповідачем заборгованості в повному обсязі матеріали справи не містять, позивачем у супереч статтям 33, 34 Господарського процесуального кодексу не надано.

Таким чином, судова колегія вважає, що оскільки матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 1 631 542,68 грн., яка на час прийняття рішення у суді першої інстанції відповідачем сплачена не була, тому є необхідність стягнення зазначеної суми у судовому порядку.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 28 490,52 грн. та інфляційних втрат у сумі 3 438,72 грн., судова колегія також погоджується із висновками суду першої інстанції, у зв'язку із наступним.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку, наданого позивачем 3% річних розраховувалися ним на суму заборгованості, яка виникла за кожним Актом здавання-приймання послуг окремо (арк.с. 51).

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних судова колегія вважає вірними висновки суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача у стягненні 3% річних у сумі 28 490,52 грн.

Також, судом апеляційної інстанції перевірений розрахунок інфляційних втрат в розмірі 3 438,72 грн. (арк.с. 52), який також здійснений вірно, у зв'язку чим судова колегія також погоджується із висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення інфляційних втрат.

Щодо стягнення з відповідача суми пені, судова колегія також вважає висновок суду першої інстанції вірним, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено, умовами укладених між сторонами договорів передбачено, що за прострочення платежу за поставлений товар Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої суми, за кожний день прострочення, але не більше 0,001% від несвоєчасно сплаченої вартості послуг.

За умовами частини 2 статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, виходячи з положень статті 232 Господарського кодексу України, пеня повинна бути нарахована за 183 дня, тоді як позивачем період нарахування пені перевищений.

Перевіривши правильність розрахунку суми пені за порушення грошового зобов'язання за договорами про надання послуг, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що пеня саме в розмірі 56 498,85 грн. підлягає стягненню з відповідача, що складається з сум за порушення грошового зобов'язання за Договором № 15/12 від 22.05.2012 в сумі 283 500,00 грн. за період з 26.09.2012 по 26.03.2013 (182 дня) становить 515,97 грн., за порушення грошового зобов'язання за Договором №19/12 від 01.06.2012 в розмірі 744 866,28 грн. розмір пені за період з 20.09.2012 по 20.03.2013 (182 дня) становить 55 559,70 грн., а також розмір пені, нарахованої за порушення строків оплати вартості послуг за договором №17/12 від 22.05.2012 відповідно до умов пункту 7.3 даного договору становить 423,18 грн., тобто в розмірі 0,1% від суми заборгованості - 423 176,40 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції розглянуто справу по копіям спірних договорів без наявних в матеріалах справи оригіналів останніх, що свідчить про „поверховий" розгляд справи, взагалі є необґрунтованими не відповідають дійсності та ґрунтуються на припущені, оскільки як вбачається з матеріалів справи, додані до позову копії договорів посвідчені належним чином у відповідності з Порядком засвідчення копій документів, який визначений Національним стандартом України, затвердженим Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. №55 "ДСТУ 4163-2003", - "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", а тому у суду апеляційної інстанції не має підстав для сумніву щодо невідповідності зазначених копій договорів оригіналам.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято у відповідності із нормами матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Володар" залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2013 року у справі №901/1495/13 залишити без змін.

Головуючий суддя О.А.Латинін

Судді І.В. Євдокімов

О.І. Проценко

Розсилка рекомендованою кореспонденцією з повідомленням:

1.Дочернє підприємство "Науково-досліднецький інститут нафтогазової промисловості" (вул. Київська, 8,Вишневе,Києво-Святошинський район, Київська область,08132)

2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Володар" (вул. Балаклавська, 111, кв. 16,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

3.Господарський суд АР Крим (вул.Р.Люксембург/Річна,29/11,м.Сімферополь,АРК,95000)