Рішення № 33143235, 22.08.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2013 р. Справа № 923/855/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" с. Калинівка Макарівського району Київської області

до публічного акціонерного товариства "Проторус" м. Херсон

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" м. Севастополь

про розірвання договору та стягнення 1398754грн. 71коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибули

від відповідача - голова правління Босакевич В.В., уповноважені особи Кривонос О.В., Тян О.А.

від третьої особи - уповноважена особа Марченко І.П.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" (позивач) звернулось до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Проторус" (відповідач) про розірвання договору № 8 від 29.03.2012р. та стягнення 1398754грн. 71коп. збитків.

Ухвалами суду від 16.07.2013року, від 30.07.2013року, від 13.08.2013року розгляд справи відкладався за клопотанням позивача, зокрема для надання йому часу для подання витребуваних судом доказів на підтвердження викладених в позов обставин та досудового врегулювання спору, як це зазначено в клопотанні позивача від 13.08.2013 року (телеграма аркуш справи 34 том 2).

В засіданні суду 30.07.2013року позивачем заявлено клопотання про призначення судової експертизи з метою визначення якості виготовлення та монтажу автопідйомника на шасі автомобіля КАМАЗ, якості автомобіля КАМАЗ, можливості їх використання та безпечної експлуатації, встановлення вартості відновлювальних робіт а також розміру збитків.

Суд ухвалою від 13.08.2013року відмовив в задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи, оскільки ним не обґрунтовано необхідності проведення експертизи, не доведено факту пошкодження автопідйомника та автомобіля КАМАЗ-43118, на базі якого змонтовано автопідйомник ВС-28-01, а також не надано документального підтвердження понесення ним збитків.

Позивач своїм правом на судовий захист не скористався. В засідання суду 22.08.2013року в черговий раз його представник не прибув і витребуваних судом ухвалою від 13.08.2013року доказів не надав, незважаючи на те, що судом тричі за клопотанням позивача відкладався розгляд справи і йому надавалося достатньо часу для захисту своїх прав.

22.08.2013року судом отримано від позивача телеграму, якою позивач в черговий раз просить відкласти розгляд справи, посилаючись на завершальну стадію погодження мирової угоди.

Відповідно до статті 77 ГПК України суд відкладає розгляд справи але в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, в тому числі і через неявку в засідання суду представників сторін. Відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що розгляд справи неодноразово відкладався за його клопотанням і судом надавалося позивачу досить часу для надання належних доказів на обґрунтування викладених в позові обставин, які відповідно до ст.ст. 54, 57 ГПК України позивач зобов'язаний був надати разом з позовною заявою при зверненні з позовом. Подальше ж відкладення розгляду справи є неможливим, оскільки це спричинить порушення процесуального строку вирішення спору, який закінчується 27.08.2013року.

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про завершальну стадію погодження мирової угоди, а представниками відповідача ці факти не підтверджені з посиланням на те, що запропонована відповідачем пропозиція від 16.07.2013року №138 про повернення автопідйомника після чого відповідач поверне отримані від позивача 450000грн.00коп., позивачем не прийнята і автопідйомник не було повернуто відповідачу, а пропозиція позивача від 25.липня 2013 року про відшкодування 706037 грн.71коп. ним не прийнята як безпідставна. Інша пропозиція відповідачем не розглядалася.

За таких підстав суд вважає, що чергова неявка представників позивача в засідання суду не є перешкодою для вирішення спору.

Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Відповідно до пункту 3.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального Кодексу України судами першої інстанції» неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

З огляду на викладене, подальше відкладення розгляду справи є неможливим, оскільки це спричинить порушення процесуального строку, встановленого ч.1 ст. 69 ГПК України.

За таких підстав спір підлягає розгляду по суті на підставі наявних в справі доказів за відсутності представників позивача.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що ним вжито всі можливі заходи для належного виконання зобов'язань за договором № 8 від 29.03.2012р., а позивачем не надано доказів істотного порушення договору з боку відповідача та не обґрунтовано вини відповідача в спричинені збитків, а також розміру збитків належними доказами. Крім того, відповідач посилається на те, що ним направлено позивачу пропозицію від 16.07.2013року № 138 про повернення обладнання автопідйомника та отримання за нього сплачених коштів в сумі 450000грн. 00коп., на яку отримано відповідь від 25.07.2013року, якою позивач просить відповідача сплатити суму 706037грн. 71коп. з урахуванням збитків, однак документального обґрунтування зазначеної суми позивачем не надано, тому зазначене питання сторонами не врегульовано.

Третя особа у відзиві на позов посилається на те, що 17.12.2012року нею було надіслано позивачу повідомлення про відмову від договору № 249-42/12 від 10.04.2012року на підставі ч. 2 ст. 678 ЦК України в частині купівлі автопідйомника ВС-28-01 на базі КАМАЗ-43118 у зв'язку з недоліками, які виявлялися неодноразово та з'явилися знову після їх усунення. Крім того, третя особа зазначає, що 09.04.2013року нею також було надіслано позивачу претензію щодо необхідності повернення коштів у зв'язку з відмовою від договору в частині поставки автопідйомника.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, суд -

в с т а н о в и в:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" (позивач) та публічним акціонерним товариством "Проторус" (відповідач) 29.03.2012року укладено договір №8 .

Згідно з вищезазначеним договором відповідач зобов'язався виготовити і змонтувати на шасі автомобіля КАМАЗ-43118, який надається позивачем, обладнання автопідйомника ВС-28-01 загальною вартістю 450000грн.00коп.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.3 договору від 29.03.2012року №8 позивач зобов'язаний здійснити розрахунки з відповідачем в сумі 300000грн.00коп. до 05.04.2012року, а остаточний розрахунок (решту 150000грн.00коп.) - по факту виготовленння товару протягом 5 календарних днів з дня підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, але не пізніше моменту прийняття обладнання автопідйомника позивачем.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем за видатковою накладною №П-00000006 від 25.04.2012року передано позивачу обладнання автопідйомника ВС 28-01 змонтованого на шасі автомобіля КАМАЗ-43118, вартість якого була оплачена позивачем в повній сумі - 450000грн.00коп., що не заперечувалося представниками відповідача в засіданнях суду.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що передбачені договором роботи відповідачем виконано настільки неякісно, що це робить неможливим безпечну експлуатацію автопідйомника, унеможливлює його технічне освідчення в ДП «Кримський експертно - технічний центр Держпромнагляду України», без чого використання автопідйомника за цільовим призначенням неможливе.

Розмір збитків в сумі 1398754грн. 71коп. позивач обгрунтовує наступним.

Між позивачем та ПАТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (третя особа) 10.04.2012року укладено договір №249-42/12 відповідно до якого позивач зобов'язався поставити третій особі, серед іншого, обладнання автопідйомника ВС-28-01 на шасі автомобіля КАМАЗ-43118. Вартість зазначених послуг за цим договором становить 1371840грн.00коп.

Як зазначає позивач, з метою виконання обов'язків перед третьою особою за договором від 10.04.2012року №249-42/12, позивачем за договором від 26.12.2011року було придбано у ТОВ «Торговий Дом «КАМАЗ» автомобіль моделі шасі КАМАЗ 43118-1999-15 вартістю 460000грн.00коп., на базі якого і було змонтовано відповідачем автопідйомник ВС -28-01.

В наступному, після виконання відповідачем робіт по монтажу автопідйомника та передачі його третій особі за актом приймання-передачі від 13.08.2012року, після прибуття його на територію третьої особи, представниками третьої особи було складено акт огляду автопідйомника від 15.08.2012року яким надано висновок про те, що автопідйомник не може бути введено в експлуатацію, до усунення дефектів.

Як зазначає позивач, після здійснення відповідачем ремонтних робіт та усунення недоліків, третьою особою знову, неодноразово складалися акти про наявність дефектів, які перешкоджають здійсненню експлуатації автопідйомника за призначенням.

Третя особа 09.04.2013року звернулася до позивача з претензією про розірвання договору та повернення отриманих позивачем від третьої особи коштів і компенсації понесених витрат пов'язаних з неодноразовим перегоном транспортного засобу з м.Севастополя до м.Херсона.

Як зазначає позивач, оскільки відповідач порушив умови договору від 29.03.2012року і виготовив автопідйомник якість якого не відповідає вимогам ГОСТ, ДСТУ, ТУ, які діють в Україні, він просить стягнути з нього збитки в сумі 1398754грн.71 коп., які він поніс з вини відповідача та які складаються із наступного:

- 460000грн.00коп. - вартість втраченого, пошкодженого майна позивача, а саме - сума коштів яка сплачена позивачем за придбання автомобіля КАМАЗ у ТОВ «Торговий Дом «КАМАЗ» відповідно до договору купівлі автомобіля від 26.12.2011року, на шасі якого було змонтовано автопідйомник;

- 450000грн.00клоп. - вартість автопідйомника, яка сплачена відповідачу за договором від 29.03.2012року №8;

- 461840 грн.00коп. - втрачена вигода ( упущена вигода), яку б позивач отримав у разі якісного та належного виконання робіт відповідачем за договором від 29.03.2013 року та які є різницею між 1371840грн. 000коп., на яку було укладено позивачем договір від 10.04.2012року з третьою особою, та коштами які фактично витратив позивач на придбання автомобіля КАМАЗ-43118 (460000грн.00коп.) і оплатою вартості монтажу автопідйомника (450000грн.00коп);

- 26924грн.71коп. - додаткові витрати, які поніс позивач внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язків за договором від 29.03.2012року та якими є: витрати пов'язані з перегоном (транспортуванням) автопідйомника для неодноразового усунення недоліків з м.Севастополь до м.Херсон і назад та рахунки на оплату яких щоразу надавало ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» позивачу.

При цьому позивач звертає увагу суду на те, що базова модель автомобіля КАМАЗ-43118 яка надавалася відповідачу для монтажу на ній обладнання автопідйомника є фактично непридатною для подальшої експлуатації, оскільки автомобіль КАМАЗ є пошкодженим, а приведення його до попереднього стану неможливе без значних затрат і є економічно недоцільним.

Розглядаючи позовні вимоги, суд керується тим, що відповідно до ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.

Статтею 22 ЦК України встановлено загальну норму щодо захисту цивільних прав і інтересів по відшкодуванню збитків та майнової шкоди. Відповідно до зазначеної норми особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками. За наявності таких обставин у особи виникає право на відшкодування збитків.

Також відповідно до приписів статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вищезазначених норм юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення даного зобов'язання, є факт заподіяння шкоди, як самостійної підстави виникнення цивільних прав і обов'язків, передбачених статтею 11 ЦК України.

Підставою для застосування як договірної, так і позадоговірної відповідальності є наявність складу правопорушення, який включає в себе протиправну поведінку (дії чи бездіяльності) особи; шкідливий результат такої поведінки (шкоду); причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою та вину особи, яка заподіяла шкоду.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, що утворюють склад господарського правопорушення, звільняє відповідача від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відшкодування збитків - це міра відповідальності за порушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність складових правопорушення, розмір понесених ним збитків, причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.

Відповідно до статті 33 ГПК України саме позивач повинен довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом неодноразово відкладався розгляд справи та надавався позивачу час для надання доказів на підтвердження викладених в позові обставин. Однак позивачем не доведено наявність складу правопорушення з боку відповідача та не обґрунтовано належними доказами розміру збитків.

Вимагаючи відшкодування збитків в сумі 450000грн.00коп. - сплачених позивачем відповідачу за виготовлення та монтаж автопідйомника-28-01, позивач не надає належних та допустимих доказів того, що зазначений автопідйомник є технічно несправним та його неможливо використовувати за призначенням. Не надано позивачем і доказів того, що саме в результаті винних дій та протиправної поведінки відповідача йому спричинені збитки, а надані до матеріалів справи акти складені та затверджені в основному одноособово представниками ПАТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго», без участі відповідача, а тому вони не є належними доказами на підтвердження вини відповідача.

В той же час слід зазначити, що відповідно до пункту 5.2 договору №8 від 29.03.2012року гарантійний строк експлуатації автопідйомника встановлено 18 місяців з дня його введення в експлуатацію. Відповідач посилається на те, що ним було здійснено гарантійний ремонт і після отримання автопідйомника після гарантійного ремонту на території відповідача представниками третьої особи перевірено його роботоздатність і будь-яких недоліків не виявлено, що зазначено в актах, підписаних представниками третьої особи, тому позивачем не доведено що саме з вини відповідача мали місце дефекти які були в наступному виявлені третьою особою.

Умовами пунктів 5.3, 5.4 договору від 29.03.2012року сторонами узгоджено усунення дефектів протягом гарантійного терміну експлуатації та віднесення транспортних витрат на позивача або відповідача в залежності від того, з вини якої із сторін виникли дефекти. Оскільки позивач не надав належних доказів виникнення дефектів вини відповідача та відшкодування його вартості, то і транспортні витрати задоволенню не підлягають. До того ж із матеріалів справи вбачається, що витрати у зв'язку з транспортуванням автопідйомника були понесені не позивачем, а третьою особою, а доказів відшкодування їх третій особі позивачем не надано. Не підтверджено цього факту і присутнім в засіданні суду представником третьої особи.

Таким чином, усунення недоліків здійснено відповідачем на виконання зобов'язань за договором щодо гарантійного ремонту, однак доказів того, з вини якої сторони виникли ці дефекти позивачем не надано.

Суд також зазначає, що в матеріалах справи є акт доробки автопідйомника від 27.08.2012року, підписаний представниками позивача та відповідача, за змістом якого після усунення недоліків автопідйомник ВС-28-01 пройшов випробовування згідно з програмою та методикою. Зауважень та порушень не виявлено, претензії третьої особи відсутні.

Наявними в справі протоколами №78.1, 78.2, 78.3, наданими спеціалістами Миколаївського експертно-технічного центру 23.11.2012року, підтверджується, що при здійсненні візуально - оптичного, ультразвукового та магнітопорошкового контролю якості зварних з'єднань автопідйомника ВС-28-01 дефектів зварних швів не виявлено.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 623 ЦК України при визначені неодержаних доходів (упущеної вигоди) необхідно враховувати заходи вжиті кредитором щодо їх одержання. Зазначена норма зобов'язує позивача своєчасно вжити заходів для забезпечення отримання доходів, а також заходів направлених на запобігання виникнення збитків чи зменшення їх розміру.

Листом від 16.07.2013року №138 відповідач запропонував позивачу повернути автопідйомник після чого йому буде повернуто 450000грн.00коп. Однак, посилаючись на неможливість експлуатації автопідйомника та розірвання договору на його поставку з третьою особою, позивач в той же час не прийняв ніяких заходів передбачених ч.4 ст. 623 ЦК України по поверненню автопідйомника відповідачу з невідомих причин. Не надано ним жодних належних доказів і того, де та в якому технічному стані знаходяться як автомобіль КАМАЗ 43118, повну вартість якого він просить стягнути, так і автопідйомник ВС-28-01.

В той же час присутній в засіданні суду представник третьої особи пояснив, що автомобіль моделі шасі КАМАЗ 43118 та автопідйомник, який змонтовано на його базі, знаходяться у третьої особи і жодних доказів того, що вони не експлуатуються та не використовуються за призначенням через будь-які дефекти суду не надано.

Не надано суду і будь-яких доказів на підтвердження наслідків розірвання договору від 10.04.2012року укладеного позивачем з третьою особою, так як кошти отримані від третьої особи позивачем не повернуті, а механізми знаходяться у володінні третьої особи, тому позивачем не обгрунтовано факту на підтвердження того, що він поніс ці збитки, оскільки жодними доказами розмір втраченої вигоди (461840грн.00коп.), позивачем не підтверджено. Сам по собі факт розірвання договору укладеного позивачем з третьою особою не свідчить про те, що позивач фактично має збитки.

З урахуванням вищезазначених норм права, з якими закон пов'язує підстави відшкодування збитків, та матеріалів справи, позивачем не доведено вини відповідача, порушення ним господарського зобов'язання, наявності складових правопорушення, не обґрунтовано розміру понесених ним збитків, причинного зв'язку між правопорушенням і збитками, не надано доказів фактичного пошкодження відповідачем автомобіля КАМАЗ-43118 та автопідйомника-28-01, а також понесення позивачем будь-яких витрат з вини відповідача, тому позовні вимоги про стягнення 1 398 754грн. 71 коп. збитків задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про розірвання договору № 8 від 29.03.2012 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" і публічним акціонерним товариством "Проторус", позивач належними доказами не обгрунтував, пославшись лише, як на підставу позовних вимог, на ст. 651 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України та п.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Однак, відповідно до вимог ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки закон не допускає одностороннього розірвання договору, саме позивач при зверненні з позовом відповідно до ст. 33 ГПК України зобов'язаний надати докази істотного порушення відповідачем умов договору від 29.03.2012року.

Доказів істотного порушення договору при зверненні з позовом позивач не надав. Відсутні посилання в позові і на інші випадки розірвання договору, в тому числі встановлені договором.

Таким чином і позовні вимоги про розірвання договору від 29.03.2012року не обґрунтовані належними і допустимими доказами, тому підстави задоволення позову в цій частині також відсутні.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. В задоволенні позовних вимог про розірвання договору №8 від 29.03.2012року відмовити.

2. Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 1 398 754грн. 71 коп. збитків.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27 серпня 2013р.

Суддя З.І. Ємленінова